Ухвала суду № 56850015, 29.03.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/4975/15-ц Головуючий у 1-й інст. Маслак В. П.

Категорія 27 Доповідач Зарицька Г. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Зарицької Г.В.

суддів: Жигановської О.С., Якухно О.М.

з участю секретаря Добровольської Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, правонаступником якої являється ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 06 липня 2015 року

встановила:

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3 та просила стягнути з відповідача на її користь 91 594,26 грн боргу та судові витрати. В обґрунтування вимог зазначала, що 09 жовтня 2014 року між нею та ОСОБА_3 укладено договір позики, за умовами якого остання отримала в борг 4 000 доларів США та зобов'язалась щомісячно їх повертати. В порушення умов договору відповідач взяті на себе зобов'язання не виконала, а вимогу про повернення коштів залишила без задоволення. Станом на 28.04.2015 р. розмір заборгованості з врахуванням курсу долара США по відношенню до гривні становить 91 594,26 грн. Враховуючи наведене, просила позов задовольнити.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 06 липня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 91 594,26 грн боргу та 915,94 грн судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, провадження у справі закрити. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_1 померла (а.с.69).

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 10 березня 2016 року залучено до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених до суду першої інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в цих межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За вимогами ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як видно з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 09.10.2014 року між сторонами укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_3 отримала у борг від ОСОБА_1 4 000 доларів США, які зобов'язалася щомісячно повертати, про що ОСОБА_3 власноруч написана розписка (а.с.27).

Вимогу ОСОБА_1 від 03.04.2015 року про повернення коштів за договором позики відповідачкою залишено без задоволення (а.с. 7).

Вирішуючи спір, суд правильно виходив з вимог ст.ст. 526, 1047, 1049 ЦК України, умов договору та обґрунтовано стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 91 594,26 грн.

Доводи апелянта про те, що вона не отримувала кошти від позивача, а розписку написала під впливом психологічного тиску, колегія суддів до уваги не бере, оскільки належних та допустимих доказів на спростування умов договору позики ОСОБА_3 суду не надала, вимог про визнання договору недійсним з підстав, передбачених ст. 231 ЦК України до суду не заявляла.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 06 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: