Ухвала суду № 56848941, 01.04.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/18816/14-к

Провадження № 1-кп/161/42/16

У Х В А Л А

про відмову у клопотанні про зміну запобіжного заходу

м. Луцьк 01 квітня 2016 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області у колегіальному складі:

головуючого судді - Борнос А.В.,

суддів - Артиша Я.Д., Ющука О.С.,

за участю секретаря - Новаковської В.В.,

прокурора - Ковальчука О.В.,

захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Міщук І.В., ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника - адвоката Міщук Ірини Володимирівни в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу,

В С Т А Н О В И В :

В Луцькому міськрайонному суді Волинської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12013020020000372, який надійшов до суду з прокуратури Волинської області 19.11.2014 року.

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.06.2014 року відносно ОСОБА_12, ОСОБА_11, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого продовжувався на підставі відповідних судових рішень.

Згідно ст.331 ч.1 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

В судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_11 - адвокатом Міщук І.В. заявлено клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як на даний момент відпала необхідність у застосуванні саме такого запобіжного заходу, клопотала про його зміну на більш м»який - цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю. Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_11 є особою молодого віку, має постійне місце проживання, оскільки його сестра - ОСОБА_13 погоджується надати йому місце проживання у своїй квартирі - АДРЕСА_1. Окрім того, ОСОБА_11 знаходиться під вартою більше одного року шести місяців, що суперечить позиції Європейського суду з прав людини щодо розумного строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши клопотання захисника та обвинуваченого ОСОБА_11, думку інших учасників судового провадження - захисників та обвинувачених, кожного зокрема, які підтримали заявлене клопотання, прокурора, який вважав клопотання безпідставним, суд вважає, що клопотання про зміну запобіжного заходу до задоволення не підлягає.

Так, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України» особа може триматись під вартою протягом розумного строку, який не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей кожної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до свободи особистості.

Так, ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.307, ч.3 ст.28 ч.2 ст.317, ч.3 ст.311, ч.3 ст.313, ч.3 ст.28 ч.2 ст.306 КК України (про що його повідомлено у встановленому законом порядку та скеровано обвинувальний акт до суду), санкція найтяжчої із статей передбачає покарання у виді позбавлення волі до 15 років, при цьому, обвинувачуються у вчиненні їх у складі організованої групи, що істотно підвищує його суспільну небезпечність. Злочини, у яких він обвинувачується, вчинені у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, що є особливо небезпечним на даний час. А тому, на думку суду, тримання його під вартою та продовження такого запобіжного заходу, виправдано не лише серйозністю висунутих проти нього обвинувачень, а й наявністю конкретного суспільного інтересу - оскільки поширення наркоманії та зростання злочинності у цій сфері, стають серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на життя, здоров"я та благополуччя людей і становить реальну загрозу здоров"ю населення та генофонду нації.

Окрім того, зважаючи на особу обвинуваченого ОСОБА_11, який, згідно вимоги ДІАЗ МВС України у Волинській області неодноразово судимий, зокрема, 31.05.2005 року за ст.186 ч.2 КК України, 11.01.2008 року за ст.ст.309 ч.1, 187 ч.2, 70, 71 КК України, відбував реальну міру покарання (7 років 6 місяців позбавлення волі), звідки був звільнений 04.10.2013 року умовно-достроково (на 1 рік 4 місяці 7 днів); після чого, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та тяжких злочинів, вчинених починаючи з початку січня 2014 р., тобто фактично через кілька місяців після умовно-дострокового звільнення, що свідчить про те, що він, перебуваючи на волі, в тому числі і під домашнім арештом (зважаючи на конкретні обставини вчинення злочинів у яких він обвинувачуються), може вчиняти і інші кримінальні правопорушення, що є відповідним ризиком, визначеним ст.177 КПК України та дає достатні підстави вважати, що відносно обвинуваченого доцільно залишити раніше обраний запобіжний захід.

Звільнення особи з-під варти має бути обумовлене гарантіями явки до суду, натомість, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_11 не має постійного місця проживання, так як має намір, у випадку його звільнення з-під варти, проживати у своєї сестри - ОСОБА_13, яка дала згоду на його проживання разом із нею та дітьми (однак відомості про її згоду та згоду усіх членів сім»ї суду не надані). Тому, у суду є всі підстави вважати, що він має реальну можливість перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, а саме - високою ймовірністю його втечі, що підтверджує наявності іншого ризику, визначеного ст.177 КПК України - іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, а саме: реальною можливістю переховування від правосуддя.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, а також, що кримінальне провадження по-суті не розглянуто, за наполяганням самих обвинувачених, зокрема і ОСОБА_11 (не зважаючи на те, що головуючий у справі, в переважній більшості був присутнім у судових засідання, за виключенням кількох засідань, де він був замінений) прийнято рішення про необхідність розпочинати судовий розгляд з початку, вони усілякими методами намагаються умисно затягнути розгляд даної справи (в зв»язку з чим їх право на судовий розгляд упродовж розумного строку даним складом суду не порушується), в даний час обвинувачений показань не дає, натомість у справі ще не допитані усі свідки (в тому числі і за клопотанням сторони захисту, що заявлені лише в судовому засіданні 23.03.2016 року), на показання яких зможе впливати (шляхом залякування та чинення тиску щодо необхідності зміни показань) обвинувачений ОСОБА_11, а тому, ризики, визначені ст.177 КПК України (що вказані вище), продовжують існувати, в зв»язку з чим суд вважає виправданим подальше його тримання під вартою, в зв»язку з чим у клопотанні захисника про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_11 слід відмовити.

Керуючись ст.177, 183, 331 КПК України,

У Х В А Л И В :

У клопотанні захисника обвинуваченого ОСОБА_11 - адвоката Міщук Ірини Володимирівни про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: