Постанова № 56848451, 29.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2016 р. Справа№ 910/12994/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Баранця О.М.

Сітайло Л.Г.

За участю представників сторін:

Від позивача - Скорик Л.В. - представник за довіреністю № 01/09-26 від 05.01.2016р.,

Від відповідача - Пількевич Є.А. - представник за довіреністю б/н від 03.02.2016р.,

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Дяченко С.В. - представник за довіреністю № 25/2/37-Д від 05.02.2016р.,

розглянувши апеляційну скаргу Київського національного університету імені Тараса Шевченка

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2015р.

у справі № 910/12994/14 (головуючий суддя: Ярмак О.М., судді: Головатюк Л.Д., Грєхова О.А.)

за позовом Київського національного університету імені Тараса Шевченка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСЕ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна фінансова інспекція України

про стягнення 886 625, 46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2015р. у справі №910/12994/14 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення Господарського суду міста Києва ґрунтується на тому, що кошти, які просить позивач стягнути з відповідача були перераховані останньому в якості оплати виконаних робіт по договору підряду, отже кошти набуто за наявності правової підстави.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2015р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що відповідач належним чином не довів, що набув спірні грошові кошти у розмірі 1274440,62 грн. правомірно та не надав суду належних та допустимих доказів в підтвердження наявності обов'язків у позивача на перерахування йому спірної суми.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи судова колегія встановила.

05.07.2012 між позивачем - Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, як замовником, та відповідачем - ТОВ "АСЕ", як виконавцем, укладено договір підряду № 059/82, в порядку та на умовах якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався виконати роботи з капітального будівництва: "Будівництво стадіону Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: проспект Академіка Глушкова, 6 в Голосіївському районі м.Києва " відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації.

Забезпечення робіт проектно-кошторисною документацією здійснюється замовником. Джерело фінансування робіт - власні надходження Київського національного університету імені Тараса Шевченка ( п. п. 1.3., 1.4. договору).

У п.3.1 договору сторони погодили, що ціна договору становить 23095969,04 грн. з ПДВ. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п.3.4.)

Згідно п.3.5 обсяги робіт та обсяги фінансування розподіляються відповідно до графіку виконання робіт (додаток № 2), проектно-кошторисної документації (додаток № 5), графіку фінансування (додаток № 3) і строків виконання.

Оплата виконаних робіт може здійснюватись поетапно на підставі актів виконаних робіт за фактом виконання частини від загального обсягу робіт, згідно актів виконаних робіт за формою № КБ - 2В та довідок про вартість виконаних робіт за формою № КБ-2 не пізніше 5 банківських днів з дати підписання вказаних актів та довідок (п.п.3.6, 3.7.).

Згідно з п.3.9. остаточний розрахунок проводиться після здачі виконаних робіт підрядника і підписання акта комісії про здачу робіт підрядника, за вирахуванням усіх попередніх оплат замовника.

Зокрема, додатковою угодою № 5 від 30.07.2013 внесено зміни до п.3.1 договору, виклавши її в редакції: ціна договору 23 220 188,00 грн. з ПДВ та погоджено, що загальна сума договору № 059/82 від 05.07.2012, з урахуванням цієї та попередніх додаткових угод складає 23 220 188,00грн. з ПДВ; розрахунок за договором здійснюється замовником згідно з цією додатковою угодою за фактично виконані підрядником роботи. Також сторонами підписано додатки: протокол погодження договірної ціни, договірну ціну та зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва на суму 23 220 188,00 грн.

Додатковою угодою № 6 від 19.12.2013 до договору внесено зміни до п.2.1 договору та встановлено строк виконання робіт - 23 місяці з дати підписання договору, а також визначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до 31 травня 2013 року.

У 2014 році Державною фінансовою інспекцією України проведено ревізію фінансово - господарської діяльності Київського національного університету імені Тараса Шевченка за 2011- 2013 роки, завершений місяць (січень) 2014 року та встановлено завищення вартості та обсягів робіт на загальну суму 886625,46 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача завданих збитків на суму 886 625,46 грн. посилаючись на акт № 03-21/60 від 14.04.2014. Державної фінансової інспекції України складений за результатами перевірки фінансово - господарської діяльності Київського національного університету імені Тараса Шевченка, якою встановлено за результатами зустрічної звірки завищення вартості робіт на суму 532678,91 грн. та виявлення в результаті контрольних обмірів завищення обсягів виконаних робіт на суму 353946,55 грн., посилаючись на ст. 1212 ЦК України та на ст.ст. 11, 623 ЦК України, ст.ст. 193, 224 ГК України.

В процесі розгляду справи місцевим господарським судом позивач збільшив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача завдані збитки на суму 1274440,62 грн., виходячи з висновку експертизи від 31.07.2015, призначеної у справі, з яких 387785,73 грн. завищення обсягів робіт, в т.ч. 33839,18 грн. вартість кранів, не підтверджена даними бухгалтерського обліку, 546537,36 грн. завищення вартості робіт та 340117,53 грн. вартості фактично не виконаних робіт.

Так, згідно зі статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:1) повернення виконаного за недійсним правочином;2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено декілька договорів підряду, що стосувались робіт з будівництва стадіону, в тому числі договір підряду № 059/82.

Кошти, які просить позивач стягнути з відповідача перераховані останньому в якості оплати виконаних робіт по договору підряду № 059/82, отже, кошти, як обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом, набуто за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано у порядку статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 25.02.2015 за результатами перегляду судового рішення у справі N 910/1913/14, зазначивши, що відповідно до змісту статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України.

Отже, між сторонами існують правовідносини, які виникли з договору будівельного підряду.

За положеннями ч.1 ст.875, ч.1 ст.877 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (ч. 4 ст. 879 ЦК України).

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Положеннями ст. 224 ГК України також передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч.2 ст.22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З огляду на положення ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Доводи позивача в апеляційній скарзі про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору підряду, а саме факт завищення вартості робіт та матеріалів в актах виконаних робіт, невідповідність відомостей проектній документації та обсягам виконаних робіт, що призвело до матеріального збитку на суму 1274 440,62 грн. не можуть бути покладені в основу рішення з огляду на наступне.

В якості доказів понесення збитків на заявлену суму з вини відповідача позивачем надано Витяг з Акту ревізії Держфінінспекції України від 14.04.2014 № 03-21/60, в якому встановлено, що за виконані роботи на підставі актів-приймання виконаних робіт форми КБ-2в, університетом здійснено оплату ТОВ "АСЕ" загалом на суму 7 537 187,15 грн., в т.ч.: у 2012 році - на 4 730918,35 грн., у 2013 році на - 2 806 268,80 грн. під час ревізії було проведено зустрічну звірку в ТОВ "АСЕ", за результатами якої встановлено завищення вартості виконаних робіт, загалом на суму 532 678,91грн. (з ПДВ), за одночасно проведеними зустрічними звірками у субпідрядних організаціях встановлено завищення вартості виконаних робіт загалом на суму 408 282,20 грн. (з ПДВ); загальна вартість порушень, які призвели до матеріальної шкоди (збитків) становить 886 625,46 грн. ( з ПДВ).

Згідно ст. 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єкту, що ревізується. Довідка контрольно-ревізійного управління чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.

У процесі розгляду справи місцевим господарським судом за клопотанням позивача призначено судову експертизу по справі № 910/12994/14, проведення якої доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз, на вирішення експерта поставлено питання: 1) чи підтверджена документально сума завданих збитків у розмірі 86625,46 грн.? 2) чи відповідають роботи з будівництва стадіону, виконані відповідачем за період з 05.07.2012 p. по 06.06.2014 p. проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва? Якщо не відповідають, то в чому полягає невідповідність, на яку суму? 3) який перелік та об'єми фактично виконаних будівельних робіт з будівництва стадіону з 05.07.2012р. по 06.06.2014р.? 4) яка вартість фактично виконаних робіт з будівництва стадіону? 5) чи відповідають обсяги та вартість фактично виконаних робіт з будівництва стадіону обсягам та вартості, визначеним проектно-кошторисною документацією? 6) чи відповідає звітна документація (форма КБ-2в, КБ-3 тощо) з будівництва стадіону за порядком складання і наведеними розрахунками вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

Відповідно до Висновку експертів № 17093/14-43/12982/15-42 від 27.07.2015 за результатами проведення судової будівельно - технічної екпертизи, встановлено, що загальна сума завищення вартості внаслідок завищення обсягів робіт та невідповідного застосування кошторисних норм складає 886 654,89 грн., з урахуванням наданих на дослідження актів виконаних робіт та результатом проведеного дослідження, вартість виконаних робіт за період липень 2012 - березень 2014 може складати 15 359 084,07 грн. з ПДВ; за своєю формою надані на дослідження акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ3 за липень 2013-березень 2014 року відповідають типовим формам, затвердженим наказом від 04.12.2009 року № 554 Міністерства регіонального розвитку та будівництва "Про затвердження типових форм первинних облікових документів у будівництві" і які є обов'язковими при визначенні вартості підрядних робіт із залученням бюджетних коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності за виключенням відсутності дати підписання актів та періоду виконання робіт в окремих довідках про вартість та актах приймання виконаних робіт. За змістом надані на дослідження акти приймання виконаних робіт не відповідають вимогам ДБН Д.1.1-1-2000 "Правила визначення вартості будівництва" в частині розрахунку загальновиробничих та адміністративних витрат".

Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 17094/14-45 від 31.07.2015 встановлено, що висновки, викладені у Витязі з акту ревізії від 14.04.2014 № 03-21/60, яка проводилась Державною фінансовою інспекцією України щодо спричинення матеріальної шкоди (збитків) підтверджується на суму 323154,78 грн.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Інших доказів, які свідчили б про невиконання або неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків, або порушення прав позивача і, відповідно, понесення у зв'язку із цим збитків з боку позивача до матеріалів справи не надано.

Посилання позивача на положення ст.1212 ЦК України також є безпідставним, оскільки між сторонами у справі, укладено договір підряду № 059/82 від 05.07.2012, а оскільки кошти, які отримані відповідачем, як оплату виконаних за договором робіт були сплачені саме за цим договором, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути застосовано до спірних правовідносин норми ст. 1212 ЦК України.

Судом встановлено, що умовами п.3.1 договору підряду № 059/82 від 05.07.2012 та відповідно до Договірної ціни, Зведеного кошторису, ціна договору становить 23 220 188,00 грн.

Остаточний розрахунок проводиться після здачі виконаних робіт підрядника і підписання акта комісії про здачу робіт підрядника, за урахуванням усіх попередніх оплат замовника (п.3.9).

Відповідно до положень п.4.4 договору визначено право позивача у рамках цього договору: у будь-який час здійснювати контроль та нагляд за ходом і якістю робіт, що виконуються підрядником, дотримання термінів їх виконання; на відмову від прийняття закінчених робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість його використання відповідно до мети; ініціювання внесення змін до договору, розірвання договору та відшкодування збитків за наявності істотних порушень підрядником умов договору.

Відповідно до ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. ч. 4, 6 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Як вірно зазначає місцевий господарський суд, доказів того, що позивач у встановлені строки виявив та заявив відповідачу про невідповідність вартості фактично виконаних робіт кошторисній документації, договірній ціні, застосування не відповідних фактичному складу робіт розцінок або відмовився від підписання актів та надав письмові обґрунтування такої відмови, позивачем не надано.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2015р. не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Київського національного університету імені Тараса Шевченка залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2015р. у справі № 910/12994/14 залишити без змін.

3.Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12994/14.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді О.М. Баранець

Л.Г. Сітайло