Постанова № 56848205, 30.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2016 р. Справа№ 910/25475/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Рудченка С.Г.

Чорногуза М.Г.

секретар судового засідання: Білецький Л.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Маленевська О.І.(дов. б/н від 03.11.2015р.)

від відповідача - не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "МК "Столиця"

на рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2015 року

у справі №910/25475/15 (суддя В.В. Сівакова)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармат лтд", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МК "Столиця", м. Київ

про стягнення 73 444,42 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармат лтд" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МК "Столиця" про стягнення 73 444,42 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2015 року у справі №910/25475/15 задоволено позов ТОВ "Фармат лтд" до ТОВ "МК "Столиця" про стягнення 73 444,42 грн. Суд вирішив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МК "Столиця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармат ЛТД" 45 561 грн. 04 коп. основного боргу, 26 183 грн. 27 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 1 700 грн. 11 коп. - 3% річних, 1 218 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано неналежне виконання умов договору, внаслідок чого виникла заборгованість. Враховуючи встановлений факт прострочення грошового зобов'язання, судом задоволено позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "МК "Столиця" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2015 року по справі №910/25475/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Також, до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МК "Столиця" додано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2015 року у справі №910/25475/15.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МК "Столиця" про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2015 року у справі №910/25475/15 задоволено; відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "МК "Столиця" пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги; прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МК "Столиця" на рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2015 року у справі №910/25475/15 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г. та призначено розгляд справи на 30.03.2016 року.

30.03.2016 року до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, у відповідності до якого останній просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання, призначене на 30.03.2016 року, з'явився представник позивача, надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання, причини неявки суд не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року).

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання, докази чого наявні в матеріалах страви, зважаючи на те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 20.01.2011 року між Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МК "Столиця" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №05 (далі за текстом - договір купівлі-продажу) (а.с. 21-22), у відповідності до 1.1. якого продавець зобов'язався передавати (поставляти) вироби медичного призначення (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язався приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011 року, але у будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов'язань та взаєморозрахунків. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 1 місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний і кожний слідуючий календарний рік (п. 10.2. договору).

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів щодо наміру сторін розірвати або змінити вказаний договір.

Відповідно до п. 2.1. договору товар передається покупцю окремими партіями на підставі ТТН, яка оформлюється згідно замовлення. Замовлення на товар передається покупцем та приймається постачальником по телефону або через представника постачальника.

Пунктом 4.2. договору визначено, що покупець зобов'язаний прийняти товар і оплатити його в порядку, передбаченому розділом 5 даного договору.

Згідно з п. 5.2. договору оплата кожної партії товару проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються у видатковій накладній на поставку товарної партії.

У відповідності до п. 6.1. договору товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості та асортименту після підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію.

Судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується колегія суддів, що на виконання умов договору продавець поставив відповідачеві товар на загальну суму 63 561,04 грн. за наступними видатковими накладними: №33307724 від 04.09.2013 року, №№ 33658109, 33658108, 33658107, 33657430 від 26.09.2013 року, №34003114 від 17.10.2013 року, №40638668 від 01.03.2014 року, №40638667 від 01.03.2014 року, №№40656974, 40656972, 40656973 від 04.03.2014 року, №40672872, 40672871 від 05.03.2014 року, №№ 40688466, 40691125, 40686243, 40686242, 40686244, 40686245, 40688465, 40688467 від 06.03.2014 року, №№ 40705789, 40705804, 40705803, 40705788, 40705790, 40706397, 40706398 від 07.03.2014 року, №№ 40711903, 40711880, 40711879, 40711885, 40711902, 40711904 від 08.03.2014 року, №№ 40732652, 40732650, 40732651, 40745457 від 13.03.2014 року, №№ 40756319, 40756318, 40756317 від 13.03.2014 року, №№ 40768012, 40775712, 40768011, 40768010 від 14.03.2014 року, №№ 40779449, 40779449, 40779448 від 15.03.2014 року, № 41007551 від 03.04.2014 року, №№ 41065368, 41065370, 41065365, 41065366, 41065367 від 09.04.2014 року, №№ 41081681, 41081682, 41081680, 41081871, 41081872 від 10.04.2014 року (а.с. 32-120).

Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов договору в частині сплати грошових коштів за поставлений товар.

З матеріалів справи вбачається, що 30.05.2014 року між Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармат ЛТД" (новий кредитор, позивач) було укладено договір відступлення права вимоги (далі - договір відступлення) (а.с. 18-20), у відповідності до п. 1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, первинний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первинному кредитору, і стає кредитором за договором купівлі-продажу № 05 від 20.01.2011 року між первинним кредитором і Товариством з обмеженою відповідальністю "МК "Столиця" (далі - боржник).

Згідно з п. 2. договору відступлення новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання грошового зобов'язання по погашенню боргу що витікає із умов по договору вказаному в п. 1 цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору відступлення до нового кредитора переходить зазначене вище право вимоги первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення цього договору, а саме передається право вимоги на суму 63 561,04 грн.

Пунктом 3 договору відступлення визначено, що право вимоги, що відступається новому кредитору засвідчується договором купівлі-продажу №05 від 20.01.2011 року та накладними: №33307724 від 04.09.2013 року, №№ 33658109, 33658108, 33658107, 33657430 від 26.09.2013 року, № 34003114 від 17.10.2013 року, № 40638668 від 01.03.2014 року, № 40638667 від 01.03.2014 року, №№ 40656974, 40656972, 40656973 від 04.03.2014 року, № 40672872, 40672871 від 05.03.2014 року, №№ 40688466, 40691125, 40686243, 40686242, 40686244, 40686245, 40688465, 40688467 від 06.03.2014 року, №№ 40705789, 40705804, 40705803, 40705788, 40705790, 40706397, 40706398 від 07.03.2014 року, №№ 40711903, 40711880, 40711879, 40711885, 40711902, 40711904 від 08.03.2014 року, №№ 40732652, 40732650, 40732651, 40745457 від 13.03.2014 року, №№ 40756319, 40756318, 40756317 від 13.03.2014 року, №№ 40768012, 40775712, 40768011, 40768010 від 14.03.2014 року, №№ 40779449, 40779449, 40779448 від 15.03.2014 року, № 41007551 від 03.04.2014 року, №№ 41065368, 41065370, 41065365, 41065366, 41065367 від 09.04.2014 року, №№ 41081681, 41081682, 41081680, 41081871, 41081872 від 10.04.2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що первісний кредитор 04.06.2014 року надіслав на адресу відповідача повідомлення №1652 від 30.05.2014 року про заміну кредитора по договору купівлі-продажу № 05 від 20.01.2011 року (а.с. 120), що підтверджується фіскальним чеком №4667 та описом вкладення у цінний лист від 04.06.2014 року (а.с. 121).

Крім того, пунктом 8 вказаного договору відступлення визначено, що боржник повідомлений про передачу права вимоги боргу в сумі 63 561,04 грн. від первісного кредитора новому кредитору.

В матеріалах справи наявний лист відповідача №47 від 11.09.2014 року (а.с. 122), адресований позивачу (новому кредитору), в якому відповідач просив погодити графік погашення заборгованості в сумі 63 561,04 грн. згідно договору відступлення прав вимоги від 30.05.2014 року.

Згідно поданих позивачем банківських виписок відповідачем було перераховано позивачу кошти в розмірі 18 000,00 грн. наступним чином: 25.09.2014 року в сумі 4 500,00 грн., 29.09.2014 року в сумі 4 500,00 грн., 30.09.2014 року в сумі 4 500,00 грн., 10.12.2014 року в сумі 4 500,00 грн.

Спір у справі, на думку позивача, виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого товару повністю не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість.

Згідно ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи укладення між приватним акціонерним товариством «Альба Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фармат ЛТД» договору відступлення права вимоги, борг який виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 05 від 20.01.2011 року відповідач має сплатити новому кредитору - позивачу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується колегія суддів, що відповідач взяті на себе зобов'язання по сплаті за поставлений товар повністю не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 45 561,04 грн.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 45 561,04 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів встановила, що місцевим судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги в цій частині, а саме: 26 183,27 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 1 700,11 грн. - 3% річних.

Колегія суддів зазначає, що посилання апелянта на обмеження щодо заміни кредитора в зобов'язанні не підтверджуються наявними матеріали справи, оскільки договір купівлі-продажу №05 від 20.01.2011 року не містить таких обмежень.

Інші доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2015 року у справі №910/25475/15.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МК "Столиця" на рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2015 року у справі №910/25475/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2015 року у справі №910/25475/15 залишити без змін.

3. Справу №910/25475/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді С.Г. Рудченко

М.Г. Чорногуз