Постанова № 56848193, 24.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2016 р. Справа№ 910/24774/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від апелянта - Станова Ю.В.

від позивача - Демченко М.М.

від відповідача - не з`явився

від ВДВС - не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» філія «Центр забезпечення виробництва» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.02.2016 про заміну сторони правонаступником (суддя Босий В.П.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест»

до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.02.2016 замінено відповідача у справі № 910/24774/15 (боржника у виконавчому провадженні) - Державне підприємство матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" правонаступником - Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 02.02.2016 якою задоволено заяву ТОВ "Форест" про заміну сторони у виконавчому провадженні та замінено відповідача у справі № 910/24774/15 (боржника у виконавчому провадженні) ДП "Укрзалізничпостач" - правонаступником Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця".

Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл справ між суддями, справу №910/24774/15 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А.

Ухвалою суду від 26.02.2016 апелянту відновлено строк для подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 10.03.2016.

Розпорядженням Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 № 09-52/265/16 у зв'язку з перебуванням судді Дідиченко М.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці справу було передано на повторний автоматичний розподіл.

Згідно з протоколу повторного автоматичного розподілу, справу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Шапран В.В., судді Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою суду від 10.03.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Шапран В.В., судді Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

В судовому засіданні 10.03.2016 оголошено перерву в розгляді скарги відповідно до ст. 77 ГПК України до 24.03.2016.

В судове засідання 24.03.2016 з`явилися представник апелянта та позивача та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Представник ВДВС та відповідача в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду скарги повідомлялись належним чином, що підтверджується зворотними повідомленнями, наявними в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомили.

Через відділ документального забезпечення до суду від представника позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що ухвала суду першої інстанції є правомірною та обґрунтованою, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та апелянта, зважаючи на відсутність заперечень з`явившихся представників розглядати справу за відсутності представника відповідача та ВДВС, з урахуванням того, що наявні матеріали справи та письмові пояснення по справі достатні для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи та неявка представника відповідача без поважної причини та неподання відповідного клопотання, не перешкоджає розгляду справи, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" про стягнення 1 408 667,63 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.11.2015 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест" задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест" заборгованість у розмірі 961499,32 грн., пеню у розмірі 70295,36 грн., 3% річних у розмірі 15493,47 грн., інфляційні у розмірі 291084,12 грн. та судовий збір у розмірі 21130,01 грн., в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

03.12.2015 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

29.01.2016 до канцелярії суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест" надійшла заява про заміну сторони ДПМТЗЗТУ «Укрзалізничпостач» правонаступником, ПАТ «Українська залізниця», яка обґрунтована тим, що постановою Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», утворено ПАТ «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізуються шляхом злиття, згідно із додатком 1 до вказаної постанови і відповідача внесено до вказаного додатку № 1.

Господарський суд міста Києва, постановляючи оскаржувану ухвалу, дійшов висновку, що оскільки відомості щодо юридичної особи ПАТ «Українська залізниця» були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується витягом №1000587923 від 27.10.2015, то заява позивача підлягає задоволенню, а сторона заміни правонаступником.

Проте, колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції та зазначає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

При цьому, згідно зі ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Зокрема, у разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання (ч.3 ст. 59 ГК України).

Моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи слід вважати дату внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців".

З вказаного вище вбачається, що до внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи, її цивільна правоздатність не припиняється. До правонаступника (у разі припинення шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення) переходять усі права та обов'язки припиненої юридичної особи лише з моменту внесення такого запису.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», утворено ПАТ «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізуються шляхом злиття, згідно із додатком 1 до вказаної постанови, відповідача ДПМТЗЗТУ «Укрзалізничпостач» внесено до вказаного додатку № 1.

Відповідно до витягу від 03.11.2015 № 05-1-16 з протоколу № 1 засідання правління ПАТ «Укрзалізниця» від 21.10.2015 прийнято рішення про створення філій ПАТ «Українська залізниця».

Згідно із п. 2.1. Положення про філію «Центр забезпечення виробництва», визначено, що філія є відокремленим підрозділом товариства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені товариства та в його інтересах, здійснює делеговані товариством функції, відповідно до мети, завдань та предмету діяльності товариства.

Як зазначав представник позивача в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги ПАТ «Українська залізниця» розпочало свою діяльність 01.12.2015, проте, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на день винесення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції (02.02.2016) ДПМТЗЗТУ «Укрзалізничпостач» знаходиться в стані припинення, але не припинено і відповідний запис у реєстрі відсутній.

Отже, враховуючи, що перебування юридичної особи у стані припинення підприємницької діяльності та вчинення дій, пов'язаних з припинення у зв'язку з реорганізацією, зокрема передача майна, ще не означає, що юридична особа вже є припиненою, то відсутні підстави вважати, що на момент прийняття ухвали судом першої інстанції до ПАТ "Укрзалізниця", перейшли всі права і обов'язки відповідача, у тому числі і зобов'язання щодо сплати заборгованості за рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2015.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїх постановах № 34/16 від 15.12.2015, № 5015/4612/11 від 06.06.2012, № 904/3006/14 від 11.02.2016.

Посилання позивача на те, що з 01.12.2015 ПАТ «Укрзалізниця» розпочало свою діяльність, що підтверджується, зокрема створенням філій та прийняттям відповідних положень про такі філії в обґрунтування процесуального правонаступництва у справі є безпідставним, оскільки лише з моменту внесення запису до Єдиного державного реєстру юридична особа вважається такою, що припинена як суб'єкт господарювання, в той час як початок роботи новоствореного товариства не є обставиною, з якою пов'язується перехід прав від правопопередника до правонаступника в процедурі припинення та її завершення.

Згідно із ч. 3 ст. 25 ГПК України про заміну або про відмову заміни сторони її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи все вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для заміни відповідача правонаступником на даний час відсутні, а ухвала суду прийнята при неповному та не всебічному досліджені наявних обставин справи та поданих сторонами доказів.

Відповідно до п.3 ч.1. ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має права скасувати рішення повністю або частково і прийняте нове рішення.

Враховуючи положення ст. 104 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» філія «Центр забезпечення виробництва» підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 02.02.2016 у справі № 910/24774/15 підлягає скасуванню.

В той же час, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що апелянт в скарзі зазначає, що судом першої інстанції при постановці оскаржуваної ухвали були порушені норми процесуального права, а саме не повідомлено сторін про місце та час удового засідання, що є безумовною підставою для скасування, проте з таким суд не погоджується, зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 1.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції процесуальне правонаступництво в розумінні статті 25 ГПК допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення, і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом певних обставин, але з повідомленням сторін, оскільки інше суперечило б приписам частини другої статті 22 ГПК стосовно прав сторін у судовому процесі.

Тобто в даному випадку мається на увазі, що сторони повідомляються про винесену ухвалу, якою замінено сторону на правонаступника чи про відмову у такій заміні, а не про день та час розгляду заяви, як про це зазначає апелянт.

Крім того, як вбачається з наявних в матеріалів справи зворотних повідомлень, позивач та відповідач були належним чином повідомлені про день та час розгляду заяви позивача про заміну сторони правонаступником, а отже порушення процесуальних прав сторін, відповідно до ст. 22 ГПК України з боку місцевого суду не відбулось.

Як вбачається із ст. 106 ГПК України, ухвала суду про заміну сторони правонаступником не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.

В той же час колегією суддів апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» філія «Центр забезпечення виробництва» на вказану ухвалу місцевого суду була прийнята до розгляду на розглянута з урахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення та з урахуванням ст. 129 Конституції України, якою визначено, що одним з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Згідно приписів ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 3 ст. 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією та законами України.

Кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Для забезпечення справедливого та неупередженого розгляду справ у розумні строки, встановлені законом, в Україні діють суди першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховний Суд України. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ст.ст. 7, 8 Закону).

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Отже, в даному випадку не прийняття до розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» філія «Центр забезпечення виробництва» порушує зазначені вище приписи чинного законодавства України по відношенню до апелянта.

Згідно із ч.4 ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 3 ч. 1 ст. 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» філія «Центр забезпечення виробництва» - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.02.2016 про заміну сторони правонаступником по справі № 910/24774/15 - скасувати.

В задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест» про заміну Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» на правонаступника Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест» (78200, Івано-Франківська обл., м. Коломия, вул. І. Крип'якевича, 56; ідентифікаційний код 31509856) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» філія «Центр забезпечення виробництва» (03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський 11/15, код 40081347) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1378 грн.

Матеріали справи № 910/24744/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко