Постанова № 56848173, 29.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2016 р. Справа№ 911/46/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від прокуратури: Кулішенко О.Ю. - прокурор- пос. №034764 від 05.08.15;

Від позивача: Сімороз І.Г. - голова правління;

Кобилянський В.А. - представник;

Від відповідача-1: не з'явився;

Від відповідача-2: Гананенко Р.А.-представник;

Кондрацький С.В. -представник;

Від третьої особи: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства "Андріївське"

на рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2015 року

по справі № 911/46/15 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Колективного сільськогосподарського підприємства "Андріївське"

до відповідача-1 Макарівської районної державної адміністрації

відповідача-2 Державного підприємства "Макарівське лісове господарство"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Управління Держземагентства в Макарівському районі Київської області

за участю прокуратури Київської області

про скасування розпорядження, Державного акту та визнання права

ВСТАНОВИВ:

Колективне сільськогосподарське підприємство "Андріївське" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Макарівської районної державної адміністрації та Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" про скасування розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 18.03.2004 року № 80 "Про надання земельних ділянок в постійне користування Макарівському державному лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Андріївської сільської ради"; скасування державного акту на право постійного користування землею, виданий державному підприємству "Макарівське лісове господарство" на підставі розпорядження від 18.03.2004 року № 80; визнання за колективним сільськогосподарським підприємством "Андріївське" право користування земельною ділянкою на підставі Державного акту на вічне користування землею колгоспами від 27.06.1951 року № 548521 в частині площі 366,3881 га, наданої в постійне користування державному підприємству "Макарівське лісове господарство".

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.03.2015 року по справі № 911/46/15 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2015 року у справі № 911/46/15 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2015 року у справі № 911/46/15 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Станік С.Р. поновлено Колективному сільськогосподарському підприємству "Андріївське" строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 04.03.2015 року у справі № 911/46/15, апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 09.06.2015 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Корсакової Г.В. на лікарняному, було призначено повторно автоматичний розподіл справи, яким було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/46/15 колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Гаврилюка О.М., Коротун О.М.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №911/46/15 колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Гаврилюка О.М., Майданевич А.Г.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2015 року, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Суліма В.В. на лікарняному та подальший вихід у відпустку, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/46/15 колегію суддів у складі: головуючого судді: Гончаров С.А., суддів: Самсін Р.І., Скрипка І.М.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2015 року у зв'язку з перебування суддів Самсіна Р.І., Скрипки І.М. у відпустці, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А. судді Сітайло Л.Г., Пономаренко Є.Ю.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року у зв'язку з відпусткою суддів Сітайло Л.Г., Пономаренка Є.Ю., сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А., Куксов В.В., Шаптала Є.Ю.

Справа не одноразово відкладалася.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 № 09-52/72/16 у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Гончарова С.А. у відпустці, відповідно до абзацу 1 підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/46/15.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства "Андріївське" у справі №911/46/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 апеляційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства „Андріївське" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 25.02.2016.

23.02.2016 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів яке колегією суддів було оглянуте та долучене до матеріалів справи.

В судове засідання, призначене на 25.02.2016, повноважні представники відповідача-1 та третьої особи не з'явилися.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 розгляд апеляційної скарги Колективного сільськогосподарського підприємства „Андріївське" відкладено на 17.03.2016.

В судове засідання, призначене на 17.03.2016, повноважні представники відповідача-1 та третьої особи не з'явилися. Прокурор, представники позивача та відповідача-2 надали пояснення по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 розгляд апеляційної скарги Колективного сільськогосподарського підприємства „Андріївське" відкладено на 29.03.2016.

28.03.2016 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.

29.03.2016 представник відповідача -2 в судовому засіданні надав письмові пояснення, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 29.03.2016 учасники судового процесу надали свої пояснення по суті спору. Повноважні представники відповідача-1 та третьої особи в судове засідання не з'явились.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвал Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016,25.02.2016 та 17.03.2016 у справі № 911/46/15 були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвал.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третьої особи.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.1951 виконкомом Макарівської районної ради депутатів трудящих було видано Державний акт № 548521, згідно якого за сільськогосподарською артіллю імені Молотова було закріплено в безоплатне і безстрокове користування землю площею 3984,95 га згідно з планом і описом меж.

Відповідно до протоколу загальних зборів колгоспників від 06.07.1957 колгоспу ім. Молотова присвоєно ім'я В.І. Леніна (архівний витяг від 30.03.2010р. № 06-04/263).

28.01.1992 Макарівською РДА прийнято рішення №10 "Про реєстрацію та перереєстрацію підприємств, організацій всіх форм власності, кооперативів, громадських об'єднань та інших суб'єктів підприємницької діяльності", пунктом 9 якого перереєстровано колгосп ім. Леніна с. Андріївка (архівний витяг від 28.09.2011р. № 06-04/620).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії плану організації території колгоспу імені Леніна (складеного в 1992 році за матеріалами польового агрохімічного обстеження) розташовані два населених пункти - село Андріївка та село Червона Гірка.

Згідно з архівним витягом від 30.03.2010р. № 06-04/263протоколом загальних зборів членів колгоспу ім. Леніна від 08.02.1992 року вирішено питання про перейменування колгоспу ім. Леніна на колгосп "Андріївський" ().

Відповідно до архівного витягу від 30.03.2010р. № 06-04/263протоколом зборів уповноважених членів колгоспу "Андріївський" від 16.04.1997 року прийнято рішення про розпаювання колгоспу "Андріївський та створення пайового сільськогосподарського підприємства "Андріївське" шляхом реорганізації.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що КСП "Андріївське" код 03754892, 21.04.1997 видано свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи. З наявної в матеріалах справи копії Статуту КСП "Андріївське", зареєстрованого Макарівською РДА за рішенням №97 від 21.04.2997 вбачається, що КСП "Андріївське" є добровільним об'єднанням громадян для спільного виробництва сільськогосподарської та іншої продукції і діє на засадах підприємництва і самоврядування. Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки, членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають статут і виявили бажання брати участь у здійсненні цілей підприємства. Згідно розділу 4 Статуту, земля, все майно підприємства належить на праві спільної часткової власності його членам, а підприємству - на праві повного господарського відання. Згідно установчого договору про створення колективного пайового сільськогосподарського підприємства "Андріївське", на підприємстві створюється статутний фонд розміром 8409 тис. грн., за рахунок основних фондів реорганізованого колгоспу згідно положення про приватизацію.

18.03.2004 Макарівською РДА було прийняте розпорядження №80 "Про надання земельних ділянок в постійне користування Макарівському державному лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Андріївської сільської ради", яким було затверджено технічну документацію із землеустрою, надано в постійне користування Макарівському державному лісогосподарському підприємству земельні ділянки площею 366,3881 га, з них: під лісами - 353,9115 га, під болотами - 12,4766 га для ведення лісового господарства в межах Андріївської сільської ради.

На підставі вказаного розпорядження Макарівському державному лісогосподарському підприємству видано державні акти на право постійного користування землею: І-КВ № 002937 від 20.05.2004 на 51,6224 га землі для ведення лісового господарства в межах згідно з планом землекористування; І-КВ № 002934 від 20.05.2004 на 314,7657 га землі для ведення лісового господарства згідно з планом землекористування.

Позивач просить суд першої інстанції скасувати зазначене розпорядження та державні акти, та визнати за КСП „Андріївське" право користування зазначеними земельними ділянками площею 366,3881 га. Зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 12 Конституції (Основного Закону) України від 20.04.1978р., Основу економічної системи України становила соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Власністю колгоспів та інших кооперативних організацій, їх об'єднань були засоби виробництва та інше майно, необхідне їм для здійснення статутних завдань. Земля, яку займають колгоспи, закріплювалася за ними в безоплатне і безстрокове користування. У виключній власності держави були: земля, її надра, води, ліси.

Статтею 3, 4 Земельного Кодексу Української РСР від 08.07.1970р. визначено, що земля була виключною власністю держави і надавалася тільки в користування.

Вся земля в Українській РСР входила до єдиного державного земельного фонду, який відповідно до основного цільового призначення земель складався з:

1) земель сільськогосподарського призначення, наданих у користування колгоспам, радгоспам та іншим землекористувачам для сільськогосподарських цілей;

2) земель населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів);

3) земель промисловості, транспорту, курортів, заповідників та іншого несільськогосподарського призначення;

4) земель державного лісового фонду;

5) земель державного водного фонду;

6) земель державного запасу.

Згідно з ст.ст. 56, 57, 58, 61 Земельного Кодексу Української РСР від 08.07.1970р. землі, надані колгоспові за державним актом на право користування землею, складалися із земель громадського користування і присадибних земель. При цьому землі громадського користування використовувались колгоспами для ведення громадського господарства, а присадибні землі використовувались для надання присадибних земельних ділянок колгоспним дворам, а також сім'ям робітників і службовців та інших громадян, які проживають на території колгоспу. Колгоспи мали право користуватися лісами, водоймищами та іншими водогосподарськими об'єктами внутрігосподарського призначення на закріплених за ними землях і несли відповідальність за додержання встановлених правил користування лісами і водними джерелами. За таких обставин, згідно чинного на той час законодавства право користування лісом колгоспами було обмеженим, лісові землі не належали до колгоспних земель, а колгоспи лише мали право користуватися лісом (а не лісовою земельною ділянкою) та водними об'єктами (а не землями водного фонду) тобто використовувати у встановленому порядку для потреб господарства наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об'єкти, а також експлуатувати інші корисні властивості землі, що не є тотожним поняттю права постійного користування землею, а є лише його складовою частиною.

Відповідно до п.1 ст.1 п.1, п. 2 ст.7 Закону України „Про колективне сільськогосподарське підприємство" колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Статтею 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" передбачено, що до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства громадянин має право на пай натурою, грішми або цінними паперами.

У відповідності до статті 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

Згідно з ст.37 Цивільного кодексу УРСР юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб.

А тому колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо недоведеності правонаступництва позивача за сільськогосподарською артіллю ім. Молотова, оскільки в матеріалах справи наявні архівні витяги та установчі документи, що підтверджують факт такого правонаступництва.

Сільськогосподарська артіль ім. Молотова 06.07.1957 була перейменована в Колгосп ім. Леніна, 08.02.1992 перейменовано на Колгосп „Андріївський", який 16.04.1997 був реорганізований в Колективне сільськогосподарське підприємство „Андріївське", таким чином позивач є безспірним правонаступником з усіма правами та обов'язками Сільськогосподарської артілі ім. Молотова.

Майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам(ст.112 ЦК УРСР).

Відповідно до ч.3 ст.107 Цивільного кодексу України передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Підписані головою і членами комісії з припинення юридичної особи та затверджені учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, примірники передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, за місцем її державної реєстрації, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи - правонаступника, за місцем її державної реєстрації.

Статтею 8 Земельного Кодексу Української РСР від 08.07.1970р. було визначено, що відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік державне управління в галузі використання та охорони земель здійснюється Радою Міністрів СРСР, Радою Міністрів Української РСР, виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів, а також спеціально уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР. Статтею 35 Земельного Кодексу Української РСР було передбачено перелік підстав припинення права користування землею підприємств, організацій і установ повністю або частково а саме:

1) відпадання потреби в земельній ділянці;

2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку;

3) ліквідації підприємства, організації або установи;

4) виникнення потреби вилучення земельної ділянки для інших державних або громадських потреб;

5) неосвоєння протягом двох років підряд наданої земельної ділянки.

Відповідно до статті 40 цього Кодексу вилучення ділянок із земель, які є у користуванні колгоспів, радгоспів, інших сільськогосподарських підприємств, організацій і установ, із земель, що мають культурне або наукове значення, допускається лише у випадках особливої необхідності. Статтею 38 Земельного Кодексу Української РСР передбачено право Ради Міністрів Української РСР здійснювати вилучення земельних ділянок для державних або громадських потреб з усіх земель, незалежно від розміру земельної ділянки.

Розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 30.03.1987р. № 185-р за пропозицією Держагропрому УРСР було вилучено з користування колгоспів, радгоспів та інших господарств землі і надано їх для використання в сільському або лісовому господарстві землекористувачам згідно з додатками до розпорядження. Так, згідно додатку №6 до розпорядження Ради Міністрів УРСР від 30.03.1987р. № 185-р вилучено в колгоспу імені Леніна та передано Макарівському лісгоспзагу у складі Зябуянського лісництва 342,6 га земель для ведення лісового господарства, що підтверджується наявною копією в матеріалах справи наказу по Макарівському лісгоспзагу від 31.08.1987р. №53. Наказом Міністерства лісового господарства від 31.10.1991р. №133 затверджено нову схему організаційної структури управління лісовим господарством, встановлено, що правонаступником ліквідованих лісгоспзагів та лісомеліоративних станцій є відповідні державні лісогосподарські підприємства (держлісгоспи).

Посилання позивача на те, що Розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 30.03.1987р. № 185-р не було вилучено землі для ведення лісового господарства, а лише було прийнято пропозицію про вилучення, а також на те, що в розпорядженні зазначено - за згодою загальних зборів колгоспників, а колгосп імені Леніна такої згоди не надавав, спростовуються наявним в матеріалах справи копії наказу по Макарівському лісгоспзагу від 31.08.1987р. №53, що свідчать про фактичне виконання розпорядження та фактичне вилучення земель.

Земельний кодекс України 1990 року не передбачав такого права на землю, як право вічного користування.

Підпунктом 2 пункту 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.90 N 562 „Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" визначалось, що громадяни, підприємства, установи і організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію цього Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Таким чином право користування землями підприємств, установ та організацій, яке вони набули до набрання чинності Земельним кодексом України 1990 року, припинялось з моменту оформлення такими підприємствами права власності або права користування землею відповідно до вимог цього кодексу.

Суб'єктами права державної власності на землю виступають: Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України; Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Не можуть передаватись у колективну та приватну власність землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 гектарів) ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств.

Відповідно до статті 5 Земельного кодексу України 1990 року суб'єктами права колективної власності на землю є, зокрема, колективні сільськогосподарські підприємства.

У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств - за рішенням загальних зборів цих підприємств.

До прийняття такого рішення провадиться передача земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, до відання сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. Площа земель, що передаються у колективну власність, становить різницю між загальною площею земель, що знаходяться у віданні відповідної Ради, і площею земель, які залишаються у державній власності (землі запасу, лісовий фонд, водний фонд, резервний фонд тощо) і у власності громадян.

Таким чином починаючи з дати вступу в дію Земельного кодексу України 1990 року (15.03.1991р) землі лісового фонду не могли належати колективним сільськогосподарським підприємствам на праві колективної власності.

Окрім того відповідно до статті 7 Земельного кодексу України 1990 року колективні сільськогосподарській підприємства могли отримати в постійне користування землі, які перебувають в державній власності. В той же час частина 5 зазначеної статті вказувала на те, що лісові землі для ведення лісового господарства могли надаватись в постійне користування виключно спеціалізованим підприємствам. Таке обмеження також узгоджувалось зі змістом частини 2 статті 9 Лісового кодексу України 1994 року (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої у постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно- оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Враховуючи викладене та наведені положення статті 7 Земельного кодексу України 1990 року та статті 9 Лісового кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) колективні сільськогосподарські підприємства не мали права на постійне користування земельними ділянками лісового фонду.

З наявної в матеріалах справи копії державного акту на право колективної власності на землю серії КВ №000002, виданого Андріївською сільською радою 15.11.1995р., яким посвідчувалось право користування КСП „Андріївське" землями загальною площею 2129,7 га, а також копію державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №002585, виданого Андріївською сільською радою 15.11.1995р., яким посвідчувалось право постійного користування КСП «Андріївське» землями загальною площею 382,5 га. Таким чином загальна площа земель становила лише 2512,2 га, порівняно з 3984,95 га, які належали на праві вічного користування сільськогосподарській артілі імені Молотова.

В матеріалах справи наявний архівний витяг з рішення Макарівської районної ради народних депутатів від 04.02.1992р. „Про хід земельної реформи", яким затверджено матеріали інвентаризації земель в адміністративних межах місцевих рад народних депутатів. З додатку №1 до цього рішення „Відомості про площі території сільських, селищних Рад народних депутатів про наслідки інвентаризації земель в Макарівському районі Київської області" по Андріївській сільській раді станом на 04.02.1992 рахувалось: землі колгоспів, радгоспів, інших сільгосппідприємств - 2535,4 га, землі лісового фонду - 359,1 га.

Таким чином з наведеного вище рішення Макарівської районної ради від 04.02.1992р. вбачається, що станом на 04.02.1992р. в користуванні колгоспу „Андріївський" залишалось 2535,4 га землі, право колективної власності та право постійного користування якими в подальшому було переоформлено КСП „Андріївське".

Пунктом 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.90 N 562 „Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" передбачено, що з моменту отримання 15.11.1995р. державного акту на право колективної власності серії КВ №000002 та державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №002585, КСП „Андріївське" втратило право на вічне користування землею згідно державного акту на вічне користування землею колгоспами, який видано сільськогосподарській артілі імені Молотова 27.06.1951р. А тому наявність у позивача оригіналу даного державного акту не свідчить про наявність будь-яких прав на спірні земельні ділянки, на захист якого подано позов по справі. А від так відповідно оскаржуване розпорядження Макарівської РДА Київської області від 18.03.2004р. №80 та видані на його підставі державні акти на право постійного користування земельними ділянками ДП „Макарівський держлісгосп" не порушують прав позивача

Посилання позивача на те, що жодна підстава припинення права користування землею з вичерпного переліку, передбаченого ст. 141 ЗК України, не мала місце, судовою колегією не приймається, оскільки фактично вилучення відбувалось в 1987 році і регламентувалось іншими нормами законодавства, які наведені вище, зокрема нормами Конституції (Основного Закону) України від 20.04.1978р., та Земельного Кодексу Української РСР від 08.07.1970р.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства „Андріївське" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2015 у справі № 911/46/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/46/15 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська