Постанова № 56848168, 29.03.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

29.03.2016 справа №905/1997/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 При секретарі судового засідання За участю представників сторін: від позивача від відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 не зявився не зявився Товариства з обмеженою відповідальністю АМІ, м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької областівід18.11.2015 р. (підписано 23.11.2015 р.)у справі№ 905/1997/15 (суддя Сажнєва М.В.)за позовомПублічного акціонерного товариства Український ОСОБА_5, м. Київ доТовариства з обмеженою відповідальністю АМІ, м. Маріуполь Донецької області простягнення заборгованості за кредитним договором ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Український ОСОБА_5, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АМІ про стягнення заборгованості за кредитним договором № 32 від 15.09.2011 р. в сумі 3 183 921,68 грн., з яких: сума заборгованості за основним боргом - 1 951 848,07 грн., сума заборгованості за процентами 570 535,58 грн., сума нарахованої пені 661 538,68 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань за кредитним договором № 32 від 15.09.2011 р., внаслідок чого утворилась заборгованість по кредиту та відсотках за користування кредитом, на яку нарахована пеня, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.09.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 905/1997/15.

За клопотанням позивача, строк розгляду спору продовжено на пятнадцять днів.

Клопотанням від 16.11.2015р. ТОВ «АМІ» просило зупинити провадження у справі № 905/1997/15 до вирішення господарським судом Донецької області справи № 905/3071/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АМІ до Публічного акціонерного товариства Український ОСОБА_5 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 084 783,59 грн.

Судом відмовлено у задоволенні даного клопотання, оскільки розгляд справи № 905/3071/15 не унеможливлює та не перешкоджає розгляду справи № 905/1997/15.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.11.2015 р. у справі № 905/1997/15 позов Публічного акціонерного товариства «Український ОСОБА_5» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІ» про стягнення 3 183 921,68 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІ» на користь Публічного акціонерного товариства «Український ОСОБА_5» заборгованість по кредиту у розмірі 1 951 848,07 грн., заборгованість про процентам у розмірі 346 995,21 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІ» на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 45 976,87 грн.

В частині задоволених судом вимог рішення мотивовано обґрунтованістю заявлених позивачем вимог, невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобовязань за кредитним договором № 32 від 15.09.2011 р. В іншій частині - рішення мотивовано необґрунтованістю заявлених позовних вимог; зазначено, що з системи «СКРУДЖ» не вбачається встановлення процентної ставки на прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 44 % річних, санкцій у вигляді пені.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ АМІ звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 18.11.2015 р. у справі № 905/1997/15; прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позов АТ Український ОСОБА_5 щодо стягнення заборгованості за кредитом, а в частині задоволення вимог щодо стягнення заборгованості по процентам та штрафним санкціям у вигляді пені відмовити.

Вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Наполягає на тому, що копія наданої позивачем додаткової угоди не може бути належним доказом, оскільки оригінал документа є єдиним примірником, який необхідний для обліку господарської діяльності підприємства, та встановлює справжність підпису сторін. Крім того, не встановлено повноваження підписанта, що ставить під сумнів правочинність укладення цієї угоди. Виписки банку з особового рахунку клієнта є внутрішніми документами банку, а тому можуть служити письмовими доказами, які підтверджують проведення господарських операцій у спорах між юридичними та фізичними особами, а не у спорах, де стороною по справі виступає сам банк.

Зазначив, що розгляд справи № 905/1997/15 був не можливий, адже вирішення повязаної з нею іншої справи № 905/3071/15 могло суттєво вплинути на вирішення спору у справі № 905/1997/15 у частині, що стосується суми стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач проти вимог апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві від 09.03.2016р. Наполягав, що апеляційна скарга не містить жодного доказу порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні судом оскаржуваного рішення. Просив рішення господарського суду Донецької області від 18.11.2015р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

За клопотанням скаржника від 11.03.2016р. розгляд апеляційної скарги відкладався.

Клопотанням від 28.03.2016р. ТОВ «АМІ» просило відкласти розгляд справи у звязку з неможливістю представника прибути в судове засідання у звязку з участю в іншому судовому процесі.

Судом апеляційної інстанції не задоволено подане клопотання, виходячи з наступного.

Положеннями ст.77 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право відкладення розгляду справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до ст.28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації; адвокати. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Звертаючись з апеляційною скаргою, заявник не був позбавлений вирішити питання щодо участі керівника та/або представника, згідно ст. 28 ГПК України, в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Ухвалами суду сторони не зобовязувалися забезпечити участь представників в судовому засіданні, крім того сторін було попереджено, що у разі незявлення їх представників у судове засідання, апеляційну скаргу буде розглянуто за наявними у справі матеріалами.

Позиція ТОВ «АМІ» є викладеною в апеляційній скарзі, виступ представника заявника заслуханий судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 02.02.2016р., що в сукупності з матеріалами судової справи є достатнім для розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 18.11.2015р. у справі № 905/1997/15.

Згідно з положеннями ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, 15.09.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Український ОСОБА_5» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АМІ» (позичальник) укладено кредитний договір № 32, згідно з умовами якого, банк надає позичальнику у тимчасове користування кредит у формі поновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 2 000 000,00 грн., строком користування кредитом до 07.01.2015р., сплатою відсотків у розмірі 25% річних.

Враховуючи неможливість надання позивачем кредитного договору з додатками, які за інформацією позивача, фактично знаходяться за юридичною адресою головного офісу Банку, а саме: м. Донецьк, вул. Артема, 125, тобто в населеному пункті де проводиться антитерористична операція відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014р. № 405/2014, на підтвердження наявності правовідносин сторін позивачем до справи надані:

Прінтскрін (роздруківка) з автоматизованої бази банківської системи «СКРУДЖ-3», з якого вбачається, що в операційній системі банку обліковується кредитна операція відносно клієнта 10448 ТОВ «АМІ», код ОКПО 32427895, тип - юридична особа, резидент, умови: рег. № 32 від 15.09.2011р. на суму 2 000 000,00 грн., початок 15.09.2011р., закінчення 07.01.2015р., ставка 25,00000000%, характеристика - відзивна кредитна лінія;

копія протоколу засідання кредитного комітету від 05.08.2014р. на зміну умов кредитного договору № 32 від 15.09.2011р., з відображенням первісних умов кредитного договору;

копія додаткової угоди від 07.08.2014р. до кредитного договору №32 від 15.09.2011р., підписаної представниками сторін та скріпленої печатками, умовами якої підтверджуються умови кредитування, що містяться в Прінтскріні (роздруківці) з автоматизованої бази банківської системи «СКРУДЖ-3»;

копії платіжних доручень за період з 20.09.2011р. по 13.09.2013р., на підтвердження видачі відповідачеві сум кредиту шляхом здійснення оплати за обладнання та послуги;

виписки з рахунків, відкритих для відображення заборгованості відповідача за кредитним договором, з яких вбачається надання Банком кредитних коштів позичальнику, нарахування процентів за користування кредитом, та часткове виконання відповідачем зобовязань за кредитним договором № 32 від 15.09.2011р. щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом; винесення прострочених зобовязань за договором на рахунки прострочених сум.

Так, згідно з Додатковою угодою б/н від 07.08.2014 р. до кредитного договору № 32 від 15.09.2011р. внесено зміни до п. 1.1. договору та викладено у наступній редакції: « 1.1. Банк, за наявності вільних грошових коштів, надає позичальнику у тимчасове користування довгостроковий кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 2 000 000,00 грн. на придбання партії товарів, строком до 07.01.2015 р. зі сплатою 25 % річних». Проценти за користування кредитом нараховуються за кожен календарний день за методом «факт/360, тобто для розрахунку використовується умовно 360 днів у році».

За умовами п.4.5. кредитного договору в редакції Додаткової угоди б/н від 07.08.2014 р.

Позичальник зобовязався погасити наданий Банком кредит до 07.01.2015р. Сплачувати суму кредиту на рахунок № 37397003713981 з призначенням платежу «Погашення заборгованості за кредитним договором № 32 від 15.09.2011р., без ПДВ».

Враховуючи наведене, матеріали справи свідчать про наявність між сторонами відносин за кредитним договором № 32 від 15.09.2011р. та виконання позивачем зобовязань стосовно надання ТОВ «АМІ» кредитних коштів, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача та платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

У звязку з неналежним виконанням позичальником прийнятих на себе зобовязань за кредитним договором № 32 від 15.09.2011 р. стосовно повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, банком на адресу позичальника направлено вимогу № 4327 від 31.07.2015 р. про повернення кредиту, сплату процентів та пені протягом 30 календарних днів, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач наполягає та доводить неналежне виконання позичальником прийнятих на себе зобовязань за кредитним договором № 32 від 15.09.2011 р. Обліковування кредитної заборгованості на рахунках прострочених сум підтверджується банківськими виписками по рахунку відповідача.

Доказів належного, своєчасного та повного виконання прийнятих на себе зобовязань за кредитним договором № 32 від 15.09.2011 р. стосовно повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, відповідачем до справи не надано.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наступного.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

У відповідності до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути документи первинного бухгалтерського обліку та інформація з регістрів бухгалтерського обліку, оформлені у відповідності до вимог зазначеного Закону. За приписами ст. 9 наведеного Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік є процесом виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень ( ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Внесення відомостей щодо умов кредитування клієнтів та всіх здійснених фінансових операцій до програмного комплексу банку є, окрім іншого, вимогою положення «Про організацію операційної діяльності в банках України», затвердженого Постановою Правління НБУ № 254 від 18.06.2003 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 559/7880.

З урахуванням приписів ст.41 Закону України «Про Національний банк України», Постанови Правління Національного банку України від 17.06.2004р. № 280 «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, інформація бухгалтерського обліку в банківських установах накопичується та зберігається на відповідних рахунках, повний перелік яких встановлений Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України.

З врахуванням зазначених приписів позивачем, на підтвердження заявлених вимог, надано до матеріалів справи виписки з рахунків обліку, підписані уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрбізнесбанк», яка у відповідності до ст.48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» здійснює повноваження органів управління банку, та головним бухгалтером директором Департаменту бухгалтерського обліку.

Процедура ліквідації ПАТ «Український ОСОБА_5» розпочата за рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 87 від 24.04.2015р., яким також призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Укрбізнесбанк» ОСОБА_6, повноваження якої підтверджено також рішенням Виконавчої дирекції Фонду № 155/10 від 25.08.2015р.

Факт наявності заборгованості ТОВ «АМІ» за кредитним договором № 32 від 15.09.2011р., станом на 14.08.2015 р., в сумі 1 951 848,07 грн. за кредитом підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача в цій частині.

Також у зв'язку з невиконанням прийнятих на себе ТОВ «АМІ» зобов'язань за кредитним договором, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 570 535,58 грн., з урахуванням часткових сплат.

Як вбачається з матеріалів справи, нарахування процентів за простроченим кредитом за період з 09.01.2015р. по 13.08.2015р. здійснювалось Банком за процентною ставкою 44% річних.

Втім, як вірно встановлено судом першої інстанції, зі змісту наданих позивачем документів, в т.ч. інформації з системи «СКРУДЖ-3», додаткової угоди від 07.08.2014р., протоколу кредитного комітету від 05.08.2014р. не вбачається домовленості сторін про застосування у разі прострочення позичальником строку повернення кредиту процентної ставки у розмірі 44% річних.

Зазначене виключає правомірність нарахування та задоволення вимог позивача про стягнення процентів за користування кредитом, виходячи з застосування банком процентної ставки в розмірі 44% річних.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, вірним та таким, що ґрунтується на матеріалах справи є висновок суду про задоволення вимог позивача про стягнення процентів за користування кредитом в сумі 346 995,21 грн., виходячи з процентної ставки в розмірі 25% річних, а також висновок суду про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення процентів в сумі 223 540,37 грн.

Відповідно до ст.ст.610-611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

За порушення зобовязань за кредитним договором позивачем нарахована та вимагається до стягнення з відповідача пеня за прострочення сплати кредиту в сумі 558 442,45 грн. за період з 15.02.2015 р. по 13.08.2015 р. (включно), а також пеня за простроченими процентами в сумі 103 095,68 грн. за період з 15.02.2015 р. по 13.08.2015 р. (включно).

З наявних у справі матеріалах, в т.ч. інформації з системи «СКРУДЖ-3», додаткової угоди від 07.08.2014р., протоколу кредитного комітету, не вбачається домовленості сторін на застосування штрафних санкцій у вигляді пені з визначенням її розміру та бази нарахування.

Згідно з абз. 3 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України « Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 р., якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Позивачем не наведено нормативного акту, яким визначено право Банку та обовязок позичальника сплатити банку пеню.

Отже суд апеляційної інстанції погоджується с висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення пені.

Щодо твердження апелянта про неможливість розгляду справи № 905/1997/15 до вирішення господарським судом Донецької області справи № 905/3071/15, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Виходячи зі змісту вимог наведеної статті, необхідною передумовою для зупинення провадження у справі мають бути обставини, що унеможливлюють її розгляд по суті заявлених вимог до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Отже, господарський суд зупиняє провадження у справі у разі об'єктивної неможливості вирішення спору.

Наявність судового спору про зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 1 084 783,59 грн., не припиняє право кредитора на стягнення заборгованості за кредитним договором № 32 від 15.09.2011 р., не зупиняє дію кредитного договору № 32 від 15.09.2011 р., та не перешкоджало суду здійснювати розгляд справи про стягнення заборгованості за кредитним договором № 32 від 15.09.2011 р., оскільки договір є дійсним і має створювати правові наслідки.

Отже, у суду не було підстав для зупинення провадження у справі.

Виходячи з вищезазначеного, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в звязку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Донецької області від 18.11.2015 р. (підписане 23.11.2015 р.) у справі № 905/1997/15.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АМІ на рішення господарського суду Донецької області від 18.11.2015 р. (підписане 23.11.2015 р.) у справі № 905/1997/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 18.11.2015 р. (підписане 23.11.2015р.) у справі № 905/1997/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Н.М.Дучал

Судді: Т.Д. Геза

ОСОБА_3

Надруковано 5 екз.:

1. позивачу

1. відповідачу

1. у справу

1. ДАГС

1. ГСДО