Постанова № 56848165, 29.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2016 р. Справа№ 910/27505/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Баранця О.М.

При секретарі судового засідання Богатчук К.І.

від представників сторін :

від позивача - Кучкова Ю.В.

від відповідача - Поратуй О.Б.

Сігуленкова Т.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-9" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2016 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-9"

про стягнення 1 494 001,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2016 по справі №910/27505/15 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Житлово - будільного кооперативу "Буревісник-9" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 874 010 грн. 60 коп. основного боргу за спожиту теплову енергію, 28 613 грн. 09 коп. 3 % річних, 425 532 грн. 69 коп. інфляційних втрат, 5 000 грн. 00 коп. пені та 22 410 грн. 02 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 розгляд апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-9" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2016 призначено 01.03.2016.

29 лютого 2016 року, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, яке долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 відкладено розгляд справи до 29.03.2016.

В судове засідання 29.03.2016 з'явились представники позивача та відповідача.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та просили скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2016.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2016.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

01 липня 2001 року року між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (постачальник) та Житлово - будільним кооперативом "Буревісник-9" (абонент) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №510477 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.

Згідно з п. 5.1. Договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку, розрахунковим способом.

Відповідно до п. 5.3. Договору абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії в терміни, передбачені у додатку № 1 до даного договору.

Пунктом 4 додатку № 1 до Договору встановлено дату зняття абонентом показників приладів обліку - по 25 число поточного місяця, надання звіту в РВТ № 3 - не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно з максимальними договірними навантаженнями.

Додатками № 3 та № 4 до Договору визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до Договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 3 за адресою: м. Київ, вул. Червоногвардійська, 38, розрахункова група, тел. 559-13-66, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно з п. п. 3, 3.1. та 3.2. додатку № 4 до Договору сплату за вказаними в п. 2. цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно з додатком № 1 до даного договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками; абонентам, які не мають приладів обліку:

- щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії, згідно з договірними навантаженнями, з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду;

- кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно з договірними навантаженнями, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001 року (п. 8.1. договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач, в період з 01.07.2013 року по 01.08.2015, надавав відповідачу послуги з постачання теплової енергії. Відповідач свої зобов'язання за Договором, в частині оплати, належним чином не виконав, а саме частково розрахувався з надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 874010,60 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 1, 3, 6 та 7 ст. 276 ГК України визначено, що загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі, якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.

Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі державних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що постачання теплової енергії підтверджується обліковими картками відповідача та відомостями обліку споживання теплової енергії за вказаний період, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 додатку № 3 до договору розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з Тарифами, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25.04.2001 №837, №1245 від 20.06.2002, №1786 від 15.12.2006 за кожну відпущену Гігакалорію (1Гкал/грн.) без урахування ПДВ: для опалення 44,60 грн., 54,42 грн., 118,87 грн., (100 %), для гарячого водопостачання 44,60 грн., 54,42 грн., 119,17 грн., (100 %), а пунктом 3 цього додатку передбачено можливе змінення тарифів в період дії договору.

Колегія суддів приймає до уваги, що договірні навантаження погоджені сторонами в додатку № 1, а саме: на гаряче водопостачання по середньогодинному тепловому навантаженню 0,262 Гкал/годину або 6,285 Гкал/добу на ГВП.

Також, зобов'язання відповідача мало виконуватися відповідно до положень, наведених Додатку №4 до Договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апелянта не ґрунтуються на встановлених судом обставинах, оскільки не дають правових підстав для висновку, що розрахунки за фактично спожиту теплову енергію здійснюються інакше, ніж в порядку та в обсягах, наведених зазначеними умовами Договору.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 425532,69 грн. інфляційної складової боргу та 28 613,09 грн. 3% річних, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань, у зазначеній сфері, визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, який складено арифметично вірно, прийшла до висновку про його обґрунтованість.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 165844,95 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 3.5. додатку № 4 до Договору, у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

В той же час, відповідно до ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Як вбачається з правової позиції, викладеної у п.3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам.

Тобто чинне законодавство, зокрема ст. 549 Цивільного кодексу України, встановлює відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді стягнення з боржника неустойки. При цьому чинне законодавство допускає зменшення судом її розміру.

Так, в матеріалах справи відсутні докази настання для позивача негативних та спричинених позивачу значних збитків відповідним простроченням.

Таким чином, враховуючи баланс інтересів сторін, стан виконання відповідачем основного зобов'язання за Договором, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене прострочення грошового зобов'язання, місцевий господарський суд обґрунтовано зменшив заявлену до стягнення з відповідача неустойку, обмежившись стягненням пені в розмірі 5000,00 грн.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-9" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2016.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-9" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2016 по справі №910/27505/15 без змін.

Матеріали справи № 910/27505/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

О.М. Баранець