Рішення № 56847774, 30.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2016Справа №910/3787/16

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз" простягнення 1643,00 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Погоржевська М.О. - представник за довіреністю № 0115-336 від 13.12.15 від відповідачане з'явились

У судовому засіданні 30.03.2016, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Українська страхова група» до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз" про стягнення 1643,00 грн. страхового відшкодування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ "Страхова компанія " Українська страхова група» на підставі договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 28-1901-13-00204 від 15.08.2013, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Kia Sorento», державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "Toyota Camry", державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ПрАТ "Європейський страховий союз". Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитків, позивач просить стягнути з відповідача 1643,00 грн. в якості виплати страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.03.2016 порушено провадження у справі № 910/3787/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 30.03.2016.

22.03.2016 на адресу Господарського суду м. Києва надійшла інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ щодо полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу "Toyota Camry", державний номер НОМЕР_2.

У судове засідання, призначене на 30.03.2016, з'явився представник позивача, який через канцелярію суду надав документи на виконання вимог ухвали суду, що долучені до матеріалів справи.

Представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував, надав пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 0103037012240, з якого вбачається, що ухвалу про порушення провадження у справі відповідач отримав 16.03.2016.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

15 серпня 2013 року за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-1901-13-00204 ПрАТ «СК «Українська страхова група» (далі - позивач) було застраховано автомобіль марки «Kia Sorento», державний номер НОМЕР_1, страхувальник та вигодонабувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «НПО Укрхіммаш».

Згідно Довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 9276465, 02.10.2013 по вул. Богуна в м. Суми мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів «Kia Sorento», державний номер НОМЕР_1, що належить ТОВ «НПО Укрхіммаш», під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "Toyota Camry", державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, під керуванням власниці.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п. 10.9 Правил дорожнього руху України, яку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП України постановою Зарічного районного суду м. Суми від 29.10.2013 у справі № 591/8725/13-п.

03.10.2013 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплатою страхового відшкодування.

Фактичні витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу марки «Kia Sorento», державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до рахунку ТОВ «Автомобільна компанія «Автолюкс» від 04.10.2013 № 979 складають 5 898,00 грн.

За страховим випадком - ДТП що сталась 02.10.2013 за участю застрахованого автомобіля «Kia Sorento», державний номер НОМЕР_1, згідно складеного страхового акту № ПССКА-2887 від 16.10.2013 позивачем було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 2 643,00 грн., виплата якого підтверджується платіжним дорученням № 18749 від 18.10.2013.

Частиною 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

У листі Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія ОСОБА_3, яка керувала автомобілем "Toyota Camry", державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Зарічного районного суду м. Суми від 29.10.2013 у справі № 591/8725/13-п.

Пунктом 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та ОСОБА_3, як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що діяв станом на 02.10.2013 (Поліс АС/6334299), відповідно до якого забезпечений транспортний засіб - автомобіль "Toyota Camry", державний номер НОМЕР_2, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., розмір франшизи 1000,00 грн.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Kia Sorento», державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування 28-1901-13-00204 від 15.08.2013, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України № 3-118гс11 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль «Kia Sorento», державний номер НОМЕР_1.

В розумінні положень Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

За таких обставин, розмір страхового відшкодування, який зобов'язаний сплатити відповідач позивачу в порядку регресу, становить 1 643,00 грн., що відповідає розміру позовних вимог.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не представлено.

З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 643,00 грн. заподіяної внаслідок ДТП шкоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз" (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 7, оф. 1, ідентифікаційний код 33552636) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова, буд. 32 літ. А, ідентифікаційний код 30859524) суму страхового відшкодування у розмірі 1 643 (одна тисяча шістсот сорок три) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.03.2016.

Суддя Пукшин Л.Г.