Рішення № 56847530, 29.03.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 1/8/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2016 Справа № 908/463/16

Суддя Немченко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (69063, м. Запоріжжя, вул. Артема, буд. 37-В)

до відповідача: Фермерського господарства ОСОБА_1 і К 2010 (70513, Запорізька область, Оріхівський район, с. Кущове, вул. Радянська, буд. 2-Д)

про стягнення 105 665 грн.75 коп.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2, довіреність №11 від 10.03.2016 р.;

від відповідача ОСОБА_1, голова фермерського господарства, діє на підставі статуту (який зареєстр. за № 10911020000000827 від 18.06.2010 року)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Український державний фонд підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернулось до господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з Фермерського господарства ОСОБА_1 і К 2010 суму основного боргу в розмірі 100 000 грн. 00 коп. та пені в сумі 5 665 грн. 75 коп.

Позов заявлено на підставі ст.ст. 525,526,530,549 ЦК України, ст.ст. 193, 216 ГК України та умов договору № 22 від 22.12.2010 р. і обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобовязань за договором щодо повернення позивачу суми отриманої фінансової підтримки.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.02.2016 року у справі № 908/463/16 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 17.03.2016 року на 14 год. 30 хв., про що сторони були повідомлені належним чином.

У звязку із виробничою необхідністю, розгляд справи перенесено на 29.03.2016 р. на 15 год. 00 хв., про що сторони були повідомлені належним чином.

11.03.2016 року до канцелярії господарського суду Запорізької області від позивача на виконання ухвали від 18.02.2016 року надійшло клопотання від 10.03.2016 р. вих. № 86 про залучення до матеріалів справи листа про банківські реквізити від 10.03.2016 року № 84 та листа від 10.03.2016 року № 85 про відсутність у провадженні інших органів такої ж справи за участю цих же сторін.

Клопотання судом задоволено, листи залучені до матеріалів справи.

28.03.2016 року до канцелярії господарського суду Запорізької області від відповідача,

на виконання ухвали суду від 18.02.2016 року, надійшли наступні документи: відзив на позовну заяву, копія статуту, копія свідоцтва про державну реєстрацію, копія довідки про включення до ЄДРПОУ, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, довідка про відкриття рахунків.

Зазначені документи також були залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 29.03.2016 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача підтримав доводи викладені у відзиві на позовну заяву, визнав позовні вимоги у повному обсязі та заявив клопотання про відстрочення виконання рішення суду до 15.12.2016 року.

Представник позивача проти відстрочення рішення суду до 15.12.2016 року не заперечувала.

Судом клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення було задоволено, з підстав, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

За клопотанням присутніх у судовому засіданні представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу

По закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

22.12.2010р. між Запорізьким відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (позивачем) та фермерським господарством ОСОБА_1 і К 2010 (відповідачем) укладено договір №22 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству.

За умовами п. 1 цього договору Запорізьке відділення зобовязується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі фермерському господарству ОСОБА_1 і К 2010 в сумі 100 000 грн.00 коп., а фермерське господарство зобовязується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк.

У п. 4.1 договору визначено, що фінансова підтримка (допомога) надається фермерському господарству ОСОБА_1 і К 2010 терміном до 31.12.2015 р.

Згідно з п. 3.4.2 договору фермерське господарство зобовязане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Запорізькому відділенню згідно з встановленим графіком до 31.12.2015 р. в сумі 100 000,00 грн.

Відповідно до пунктів 7.1 та 7.2 договору цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін і діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки (допомоги) та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобовязань.

Сторони не надали суду доказів припинення дії договору, отже станом на час розгляду справи умови договору є чинними.

Як встановлено судом, на виконання договору позивач перерахував відповідачу кошти фінансової допомоги в сумі 100 000,00 грн., відповідно до платіжного доручення № 18 від 23.12.2010 року.

У встановлений строк (до 31.12.2015 р.) відповідач кошти фінансової допомоги не повернув. У звязку з цим, 18.01.2016 р. позивач вручив відповідачу претензію від 14.01.2016р. № 14 на стягнення фінансової підтримки та пені на загальну суму сто одна тисяча шістсот вісімдесят сім гривень шістдесят сім копійок.

Станом на 16.02.2016 р. сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків, у якому підтвердили, що сальдо на користь Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств складає 100 000,00 грн.

На підставі вказаних обставин позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з відповідача боргу за договором про надання фінансової підтримки (допомоги) №22 від 22.12.2010 р. в сумі 100 000,00 грн. та 5 665,75 грн. пені за період з 01.01.2016 р. по 16.02.2016 р.

Стягнення з відповідача на користь позивача боргу за договором про надання фінансової підтримки (допомоги) №22 від 22.12.2010 р. в сумі 100 000,00 грн. та 5 665,75 грн. пені за період з 01.01.2016 р. по 16.02.2016 р., було предметом судового розгляду в цій справі.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, на підставі наступного:

Спірні цивільно-правові відносини сторін регулюються нормами ЦК України, ГК України, а також договором про надання фінансової підтримки (допомоги) №22 від 22.12.2010 р.

Частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших субєктів, зобовязані поновити їх, не чекаючи предявлення їм претензії чи звернення до суду.

В порушення умов п. 3.4.2 договору відповідач не повернув суму фінансової підтримки у строк до 31.12.2015 р., внаслідок чого з 01.01.2016 р. виникла заборгованість в розмірі 100 000,00 грн.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав доказів повернення 100 000 грн. 00 коп., позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Враховуючи викладене, суд визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 100000,00 грн. такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує Запорізькому відділенню пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

На суму боргу 100 000,00 грн. позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.01.2016 р. по 16.02.2016 р. в сумі 5 665,75 грн.

Розрахунок заявленої до стягнення пені, здійснений позивачем, судом перевірено. Суд знаходить представлений розрахунок обґрунтованим, вимоги такими, що не суперечать ст. 232 ГК України та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Відповідач у відзиві просить суд надати відстрочку виконання рішення строком до 15.12.2016р., обґрунтовуючи невиконання покладеного на нього зобовязання несприятливими погодними умовами у 2015 році, які призвели до неврожаю зернових та олійних культур, через що господарство не змогло у зазначений строк повернути борг по фінансовій допомозі до визначеного строку. Також, відповідач зазначив, що постановлення судового рішення без надання розстрочки його виконання призведе до банкрутства фермерського господарства та його ліквідації, що унеможливить повернення фінансової допомоги, оскільки в нього відсутні активи, на які можливо звернути стягнення, окрім незавершеного виробництва, а саме посіви озимих зернових культур, після збирання врожаю і реалізації яких будуть отримані кошти на погашення фінансової допомоги.

Як доказ скрутного фінансового стану відповідачем наданий фінансовий звіт за 2015 рік та довідку про посівні площі сільськогосподарських культур під врожай 2015 року.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, з урахуванням майнового стану відповідача, матеріальних інтересів обох сторін, а також згоду позивача на відстрочення виконання рішення на термін, вказаний у заяві відповідача про відстрочку, суд дійшов висновку задовольнити заяву відповідача та надати відстрочку виконання рішення строком до 15.12.2016 р.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за позовом покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82, п. 6 ч.1 ст. 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства ОСОБА_1 і К 2010 (70513, Запорізька область, Оріхівський район, с. Кущове, вул. Радянська, буд. 2-Д; код ЄДРПОУ 37088651) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (69063, м. Запоріжжя, вул. Артема, 37-В, код ЄДРПОУ 25490940) основний борг у сумі 100000,00 (сто тисяч) грн. 00 коп., пеню в сумі 5665 (пять тисяч шістсот шістдесят пять)грн. 75 коп., відстрочивши виконання рішення в цій частині до 15.12.2016 року. Видати наказ.

3. Стягнути з Фермерського господарства ОСОБА_1 і К 2010 (70513, Запорізька область, Оріхівський район, с. Кущове, вул. Радянська, буд. 2-Д; код ЄДРПОУ 37088651) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (69063, м. Запоріжжя, вул. Артема, 37-В, код ЄДРПОУ 25490940) 1 584 (одну тисячу пятсот вісімдесят чотири) грн. 99 коп. судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено і підписано 31 березня 2016 р.

Суддя О.І. Немченко