Рішення № 56847337, 29.03.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 березня 2016 р. Справа № 902/1612/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6)

до: Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" (21037, м. Вінниця, вул. Вишнева, 24)

про стягнення 28 280,82 грн.

Суд:

Суддя Кожухар М.С.

Секретар судового засідання Матущак О.В.

Представники:

позивача: ОСОБА_1 - за дорученням

відповідача: ОСОБА_2 -за дорученням

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" 28 280,82 грн. з яких: 6 444,71 грн. пені, 20 453,91 грн. інфляційних втрат та 1 382,20 грн. 3 % річних.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ, здійсненого на підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Вінницької області від 17.02.2016р., справу № 902/1612/15 передано на розгляд судді Кожухар М.С.

Ухвалою від 17.02.2016р. справа прийнята до провадження та призначена до розгляду на 03.03.2016 р.

Ухвалою суду від 03.03.2016р. розгляд справи відкладено на 17.03.2016р.

В судовому засіданні 17.03.2016р. оголошено перерву до 29.03.2016р.

В судове засідання 29.03.2016р. з"явились представники сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та доповненні до відзиву.

Так, у відзиві на позовну заяву та доповненні до відзиву зазначено наступне.

На думку відповідача, позивачем невірно визначено періоди нарахування інфляційних втрат.

Так, при розрахунку інфляційних втрат за Актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 р. з суми боргу 505 042,64 грн. за лютий 2014 року позивачем не враховано зменшення суми заборгованості 18.02.2014р. у розмірі сплачених відповідачем 400 000,00 грн.

За актом приймання - передачі природного газу від 28.02.2014 з суми боргу 446 373,95 грн. не враховано зменшення суми заборгованості 31.03.2014р. у розмірі 244 957,36 грн.

За актом приймання - передачі природного газу від 30.04.2014 з суми боргу 252 826,69 грн. не враховано зменшення суми заборгованості 26.05.2014р. у розмірі 54243,28 грн.

За актом приймання - передачі природного газу від 30.04.2014 з суми боргу 31 362,89 грн. не враховано зменшення суми заборгованості 26.05.2014р. у розмірі 31362,89 грн.

За актом приймання - передачі природного газу від 31.10.2014р. з суми боргу 97 387,62 грн. не враховано зменшення суми заборгованості 17.11.2014р. у розмірі 889,77 грн.

За актом приймання - передачі природного газу від 31.11.2014 з суми боргу 365 095,10 грн. не враховано зменшення суми заборгованості 16.12.2014р. у розмірі 329,21 грн. та 17.12.2014р. у розмірі 2931,75 грн.

Крім того, позивачем не враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Стосовно суми штрафних санкцій - пені у розмірі 6 444,71 грн. відповідач просить зменшити їх на 80 % з наступних підстав.

КП "Вінницяоблтеплоенерго" є підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності, врегульовані Законом України "Про теплопостачання".

Договір на купівлю-продаж природного газу від 24.01.2014р. № 987/14-КП-1 для постачання природного газу у 2014 році, передбачає, що газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ)" відповідно, його оплата може бути здійснена коштами, що надійшли від споживачів за вироблену та відпущену теплову енергію, які проводяться з значними затримками, в зв'язку з чим діяльність підприємства є збитковою на протязі 2014-2015 років.

Фактична сума доходу за вироблену та відпущену теплову енергію у 2014 році склала 66334,0 тис. грн. без ПДВ, фактичні витрати підприємства за 2014 рік склали 75117 тис. грн. без ПДВ таким чином фінансовим результатом від операційної діяльності підприємства за 2014 рік є збиток у розмірі тис. 8 783,0 тис.грн. без ПДВ, що утворився в результаті різниці в тарифах на теплову енергію, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися державним регулятором, погашення якого відбулося отриманням коштів, шляхом фінансування бюджетом субвенції з різниці в тарифах у 2014 році на суму 12493 тис. грн., що в свою чергу дало штучний прибуток за результатами від звичайної діяльності підприємства за 2014 рік у розмірі 2287 тис. грн.

При цьому, Позивач станом на 25 грудня 2014 року повністю розрахувався за спожитий газ. Ні Позивачу, ні іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати коштів не завдано, оскільки фактично підприємством оплачено 100 % усієї суми боргу по договору купівлі-продажу природного газу від 987/14-КП-1 з незначними затримками в оплаті по зобов'язанням.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала клопотання, що міститься у прохальній частині відзиву на позовну заяву - про зменшення пені на 80 %.

Заслухавши надані в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

24.01.2014р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та Комунальним підприємством "Вінницяоблтеплоенерго" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 987/14-КП-1, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ), (далі - споживачам Покупця).

Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. цього Договору, він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2. Договору).

Відповідно до п. 9.3. Договору, строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01 січня 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11 Договору).

Додатковими угодами № 1 від 29.04.2014р., № 2 від 20.05.2014р., № 3 від 13.06.2014р., № 4 від 19.09.2014р., № 5 від 12.11.2014р., № 6 від 18.12.2014р. сторони вносили зміни до договору купівлі-продажу природного газу № 987/14-КП-1 від 24.01.2014р. щодо ціни газу.

В порушення умов договору купівлі-продажу природного газу № 987/14-КП-1 від 24.01.2014р. відповідачем зобов"язання щодо оплати отриманого природного газу виконувалось несвоєчасно. Станом на 11.02.2014р. відповідачем основний борг за спожитий природний газ сплачено у повному обсязі.

Наведене стверджується матеріалами справи та поясненнями представників сторін.

В зв"язку з порушенням відповідачем строків оплати природного газу за договором купівлі-продажу природного газу № 987/14-КП-1 від 24.01.2014р., позивачем пред"явлено до стягнення з відповідача 28 280,82 грн. з яких: 6 444,71 грн. пені (за період з 15.02.по 31.03.2014 р. за зобов"язаннями січня 2014 року, з 15.03.по 01.04.2014 р. за зобов"язаннями лютого 2014 року, з 15.04. по 26.05.14 р. за зобов"язаннями березня 2014 року, з 15.05. по 26.05.2014р. за зобов"язаннями квітня 2014р., з 15.11. по 17.11.2014 р. за зобов"язаннями жовтня 2014 р.); 20 453,91 грн. інфляційних втрат (з лютого по квітень 2014 р. за зобов"язаннями січня 2014р., за березень 2014 р. за зобов"язаннями лютого 2014р., за квітень-травень 2014 р. за зобов"язаннями березня 2014 р., за травень за зобов"язаннями квітня 2014р., за листопад за зобов"язаннями жовтня 2014р.) та 1 382,20 грн. 3 % річних (за період з 15.02.по 31.03.2014 р. за зобов"язаннями січня 2014 року, з 15.03.по 01.04.2014 р. за зобов"язаннями лютого 2014 року, з 15.04. по 26.05.14 р. за зобов"язаннями березня 2014 року, з 15.05. по 26.05.2014р. за зобов"язаннями квітня 2014р., з 15.11. по 17.11.2014 р. за зобов"язаннями жовтня 2014 р.).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як випливає з Договору, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" - далі Постанова №14, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Наведене не може не стосуватись і 3% відсотків річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (п. 3.1. Постанови №14).

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2. Постанови №14).

У листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р. зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням цього місяця.

Позивач при здійсненні розрахунку пені, річних та інфляційних не враховував день фактичної сплати заборгованості відповідачем та не у кожному випадку дотримувався рекомендацій Верховного Суду України від від 03.04.97 N 62-97р.

У зв"язку з цим, позовні вимоги про стягнення з відповідача 20 453,91 грн. інфляційних втрат, 1 382,20 грн. 3 % річних підлягають частковому задоволенню в розмірі: 17 729,56 грн. інфляційних, 1 316,87 грн. 3% річних.

Що стосується вимог про стягнення 6444,71 грн. пені, то, виходячи з вищенаведеного, позивач має право на нарахування пені в межах позовних вимог у розмірі 6 113,51 грн.

Розрахунки пені, річних та інфляційних, здійснені судом за допомою програм "Ліга"та "Законодавство", долучені до матеріалів справи.

Судом не приймаються заперечення відповідача стосовно того, що інфляційні повинні нараховуватись лише на заборгованість, яка існувала не менше як один місяць, оскільки, відповідно до роз"яснень ВГСУ та рекомендацій ВСУ, про які зазначено вище, інфляційні нараховуються, виходячи з суми боргу, при цьому: сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням цього місяця.

Стосовно клопотання відповідача, що міститься у прохальній частині відзиву на позовну заяву - про зменшення розміру пені на 80 %, на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України, суд дійшов такого висновку.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарському суду надано право при прийнятті рішення зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 рудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги ступінь виконання відповідачем зобов"язання щодо здійснення оплати, а саме: що з 01.04. по 14.04., 26.05. по 14.11., з 17.11. по 14.12., з 16.12. по 15.01.15. р. у відповідача рахувалась значна переплата за газ; зважаючи на скрутне фінансове становище відповідача, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені на п"ятдесят відсотків на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про зменшення відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, на п"ятдесят відсотків.

Отже, стягненню підлягає пеня в розмірі 3056,76 грн., а в частині стягнення з відповідача 3387,95 грн. пені - слід відмовити.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам. Разом з тим, відповідно до п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-4, 33, 43, 49, 82, 83 п.3, 84, 115, 116 ГПК України,-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" (21037, м. Вінниця, вул. Вишнева, 24, код ЄДР 33649363) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) 3056,76 грн. (три тисячі п'ятдесят шість грн. 76 коп) пені, 1316,87 грн. (одну тисячу триста шістнадцять грн. 87 коп.) річних, 17729,56 грн. (сімнадцять тисяч сімсот двадцять дев"ять грн. 56 коп.) інфляційних та 1074,69 грн. (одну тисячу сімдесят чотири грн. 69 коп.) у відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити у позові в частині стягнення 3387,95 грн. пені, 65,33 грн. річних та 2724,35 грн. інфляційних.

Повне рішення складено 01 квітня 2016 р.

Суддя Кожухар М.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (01601, м. Київ-601, вул. Б.Хмельницького, 6) - згідно заяви представника позивача б/н та дати (вх.№ 06-52/2846/16 від 29.03.2016р.)