Рішення № 56847330, 29.03.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 березня 2016 р. Справа № 902/190/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Вінницької торгово-промислової палати, код ЄДРПОУ 02944805 (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 67)

до: Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", код ЄДРПОУ 00039019 (м. Київ, вул. Ковпака, 29)

до: Приватного підприємства "Біофармамед", код ЄДРПОУ 30453457 (21050, м.Вінниця, вул. Князів Коріатовичів (Свердлова), 7а)

до: Центрального відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, код ЄДРПОУ 34983201 (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 15-А)

про зняття арешту

за участю секретаря судового засідання Здорик Я.С.

представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 1 від 11.01.2016;

відповідача 1: ОСОБА_2 - довіреність № 02-35/1553 від 19.06.15;

відповідача 2: не з'явився;

відповідача 3: ОСОБА_3 - довіреність № 12011/07-35 від 25.03.2016р.

ВСТАНОВИВ :

Вінницька торгово-промислова палата звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", до Приватного підприємства "Біофармамед", м.Вінниця та до Центрального відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, м. Вінниця про зняття арешту, накладеного Ленінським відділом Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції у виконавчому провадженні №30598030, з об'єктів нерухомого майна, а саме: адмінбудинку загальною площею 621,9 кв.м. та земельної ділянки площею 0,1290 га, кадастровий номер 0510136600:02:061:0006, які знаходяться за адресою: Україна, м. Вінниця, вул. Князів Коріатовичів (колишня - Свердлова), 7-а та які належали на праві приватної власності боржнику ПП "Біофармамед".

Ухвалою суду від 11.03.2016р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/190/16 та призначено її до розгляду на 29.03.2016 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні пояснив, що ПАТ "Укрсоцбанк" не заперечує щодо звільнення майна з-під арешту та подав клопотання від 29.03.2016р. відповідного змісту.

Представник відповідача-3 в судовому засіданні у питанні зняття арешту з зазначеного нерухомого майна поклався на розсуд суду. У відзиві на позов №12009/902/190/16 від 25.03.2016р. відповідач-3 зазначив, що під час виконавчого провадження № 30598030 з виконання наказу Господарського суду м. Києва від 16.06.11р. № 2/79 про стягнення з ПП "Біофармамед" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" коштів в сумі 2261251,50 грн, 10.01.2012р. державним виконавцем накладався арешт шляхом винесення постанови про арешт майна Представник відповідача-3 в судовому засіданні у питанні зняття арешту з зазначеного нерухомого майна поклався на розсуд суду. У відзиві на позов №12009/902/190/16 від 25.03.2016р. відповідач-3 зазначив, що під час виконавчого провадження № 30598030 з виконання наказу Господарського суду м. Києва від 16.06.11р. № 2/79 про стягнення з ПП "Біофармамед" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" коштів в сумі 2261251,50 грн, 10.01.2012р. державним виконавцем накладався арешт шляхом винесення постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження. 24.10.2014р. винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження", в звязку з неможливістю реалізації майна боржника із-за відсутності визначених тендером спеціалізованих організацій, які можуть здійснювати реалізацію даного майна. З наданих пояснень державного виконавця, на момент розгляду справи судом, у відділі відсутні виконавчі провадження за якими боржником є ПП "Біофармамед".

Відповідач-2 (Приватне підприємство "Біофармамед") в судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив, правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався.

Про час, місце та день розгляду справи відповідач-2 повідомлявся ухвалою суду від 11.03.2016р., яка надсилалась останньому рекомендованою поштою з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою вказаною в позовній заяві (21050, м.Вінниця, вул. Князів Коріатовичів (Свердлова), 7а), яка є ідентичною адресі місцязнаходження відповідача-2 зазначеній у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 24.03.2016р. Разом з тим, слід зазначити, що до суду підприємством зв'язку повернувся конверт з копією ухвали про порушення провадження у справі від 11.03.2016р. із поштовою відміткою "за зазначеною адресою не значиться".

Враховуючи наведене, суд приймає до уваги наступні положення законодавства.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Варто зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При неявці відповідача в судове засідання, суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.45 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок щодо внесення змін про фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі стосовно місцезнаходження покладається на останню.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача-2 належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач-2 своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача-2 або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача-1, відповідача-3, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Господарським судом Вінницької області розглядалася справа №902/1675/14 за позовом Вінницької торгово-промислової палати до Приватного підприємства "Біофармамед", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Ленінський відділ державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 14.01.2015р. у справі №902/1675/14 позов задоволено, в рахунок часткового погашення заборгованості Приватного підприємства "Біофармамед" перед Вінницькою торгово-промисловою палатою за Генеральним договором про здійснення кредитування № 050/35-627 від 17.01.2008 року у розмірі 1 254 756,00 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності Приватному підприємству "Біофармамед" (21000, м. Вінниці, вул. Свердлова, буд. 7А; код ЄДРПОУ 30453457) шляхом визнання за Вінницькою торгово-промисловою палатою (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 67; код ЄДРПОУ 02944805) права власності на предмет іпотеки: - адмінбудинок, що знаходиться за адресою: Україна, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Свердлова, 7а (сім "а"), складається з приміщень: літ. "А" - І поверх пр..№1: з №1 по №23, загальною площею 621,9 кв.м., та знаходиться в стадії реконструкції існуючих приміщень під туристичний, культурно-оздоровчий та спортивний комплекс; - земельну ділянку площею 0,1290 га, кадастровий номер якої 0510136600:02:061:0006, місцезнаходження земельної ділянки: Україна, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Свердлова, 7а (сім "а").

Рішення Господарського суду Вінницької області набрало законної сили 30.01.2015р.

Під час звернення Вінницької ТПП до Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції із заявою про державну реєстрацію прав на земельну ділянку по вул. Свердлова, 7а, було з'ясовано, що відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявний арешт на все майно Відповідача-2 (ПП "Біофармамед"), в тому числі на адмінбудинок та земельну ділянку по вул.Свердлова, 7-а в місті Вінниці.

В Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №345535443 внесено запис про обтяження за реєстраційним номером 12047729.

У зв'язку з вказаним арештом державним реєстратором Державної реєстраційної служби України 25.03.2015р. було відмовлено Вінницькій ТПП у державній реєстрації права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Свердлова, 7-а (сім «а»), кадастровий номер земельної ділянки 0510136600:02:061:0006.

На запит Вінницької ТПП Ленінський відділ ДВС у листі № 10946/07-35/3 від 07.05.2015р. повідомив, що під час виконання виконавчого провадження за №30598030 з виконання наказу Господарського суду м.Києва №2/79 від 16.06.2011р. про стягнення з ПП "Біофармамед" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" коштів у сумі 2261251,50 грн, постановою державного виконавця від 10.01.2012 року було накладено арешт на все майно боржника ПП «Біофармамед» та оголошено заборону на його відчуження; 24.10.2014р. винесена постанова по повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 чт. 47 Закону України "Про виконавче провадження"; повторно наказ до виконання не пред'являвся; арешт з майна боржника (ПП "Біофармамед") не знімався, оскільки виконавче провадження завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження". Разом з тим, в листі Ленінський відділ ДВС зазначив, що для вирішення питання про зняття арешту із вищезазначеного нерухомого майна Вінницькій ТПП необхідно звернутись до суду з відповідним позовом, що передбачено ч. 1 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження".

Наявність арешту на майно, власником якого є Вінницька ТПП, заважає здійснювати останній свої цивільні права та обов'язки щодо даного нерухомого майна, реалізувати майнові права власника на володіння, користування та розпорядження належним майном, здійснити реєстрацію майна.

Зважаючи на вищевикладене, Вінницька ТПП звернутись до суду з вимогою про зняття арешту з частини майна, на яке Ленінським відділом ДВС Вінницького міського управління юстиції накладено арешт під час виконавчого провадження № 30598030, відкритого за наказом Господарського суду міста Києва №2/79 від 16.06.2011р., виданим на користь ПАТ "Укрсоцбанк", та оголошено заборону відчуження всього майна ПП «Біофармамед», в тому числі і майна, що належить на даний час позивачу.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Згідно зі ст. 1 названого Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

В ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» наведено порядок зняття арешту з майна, згідно з яким особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З наведеного випливає, що особа яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, повинна спочатку визнати за собою право власності на спірне майно та, як наслідок, звертатися до суду з вимогою про зняття арешту з вказаного майна.

Діюче законодавство України не містить заборони (імперативної норми) щодо звернення до суду окремо з позовами про визнання права власності на майно та про зняття з нього арешту.

Окрім того, вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 12 Господарського процесуального кодексу України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах (аналогічна правова позиція наведена в п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльності органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження").

Позивач не є учасником виконавчого провадження, в межах якого було накладено спірний арешт, та крім того, його вимоги пов'язані зі спором про право на арештоване майно, а отже даний спір, зважаючи на суб'єктний склад сторін, підвідомчий саме господарському суду та має розглядатись в порядку позовного провадження.

Право власності є основним речовим правом. Власник майна на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається ним. Право власності виникає на підставі юридичних фактів, визначених у законодавстві, що прийнято називати способами виникнення права власності.

В ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1, п.3 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

В ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Факт належності позивачу права власності на майно підтверджено рішенням Господарського суду Вінницької області від 14.01.2015р. у справі №902/1675/14, яке на день розгляду даної справи набрало законної сили.

Як уже зазначалося вище, рішенням Господарського суду Вінницької області від 14.01.2015р. у справі №902/1675/14 було звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності Приватному підприємству "Біофармамед" шляхом визнання за Вінницькою торгово-промисловою палатою права власності на предмет іпотеки: - адмінбудинок, що знаходиться за адресою: Україна, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Свердлова, 7а (сім "а"), складається з приміщень: літ. "А" - І поверх пр..№1: з №1 по №23, загальною площею 621,9 кв.м., та знаходиться в стадії реконструкції існуючих приміщень під туристичний, культурно-оздоровчий та спортивний комплекс; - земельну ділянку площею 0,1290 га, кадастровий номер якої 0510136600:02:061:0006, місцезнаходження земельної ділянки: Україна, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Свердлова, 7а (сім "а").

Відповідно до ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.1 ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

В ст. ст. 6, 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Порядок накладення арешт і вилучення майна боржника визначено в ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Тобто, право накладати арешт на майно в процедурі виконавчого провадження надається безпосередньо у випадку, коли таке майно належить на праві власності саме боржнику.

В процесі розгляду даної справи судом встановлено, що за позивачем було визнано право власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: адмінбудинку загальною площею 621,9 кв.м. та земельної ділянки площею 0,1290 га, кадастровий номер 0510136600:02:061:0006, які знаходяться за адресою: Україна, м. Вінниця, вул. Князів Коріатовичів (колишня - Свердлова), 7-а на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

Враховуючи, що виникнення права власності на майно водночас передбачає припинення цього права у іншого суб'єкта, суд дійшов висновку про те, підстави виникнення права власності на спірне майно розглядаються водночас і як підстави припинення цього права у попереднього власника.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що нерухоме майно, а саме: адмінбудинок загальною площею 621,9 кв.м. та земельна ділянка площею 0,1290 га, кадастровий номер 0510136600:02:061:0006, які знаходяться за адресою: Україна, м. Вінниця, вул. Князів Коріатовичів (колишня - Свердлова), 7-а не перебуває у власності відповідача-2 (Приватного підприємства "Біофармамед"), а тому не може бути використаним для задоволення вимог стягувача (ПАТ "Уксоцбанк") у виконавчому провадженні № 30598030, у зв'язку з чим позовні вимоги у даній справі з метою захисту прав законного власника такого майна мають бути задоволені.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 08.07.2014р. у справі №910/24099/13.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачами не надано господарському суду, належних та допустимих доказів на спростування доводів, викладених у позові, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК судові витрати покладаються на відповідачів в рівних частинах.

29.03.2016 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 4-5, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Зняти арешт, накладений Ленінським відділом Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції під час виконавчого провадження №30598030, з об'єктів нерухомого майна, а саме: адмінбудинку загальною площею 621,9 кв.м. та земельної ділянки площею 0,1290 га, кадастровий номер 0510136600:02:061:0006, які знаходяться за адресою: Україна, м. Вінниця, вул. Князів Коріатовичів (колишня - Свердлова), 7-а та які належали на праві приватної власності боржнику ПП "Біофармамед".

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", код ЄДРПОУ 00039019 (м. Київ, вул. Ковпака, 29) на користь Вінницької торгово-промислової палати, код ЄДРПОУ 02944805 (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 67) 459,33 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Біофармамед", код ЄДРПОУ 30453457 (21050, м.Вінниця, вул. Князів Коріатовичів (Свердлова), 7а) на користь Вінницької торгово-промислової палати, код ЄДРПОУ 02944805 (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 67) 459,33 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

5. Стягнути з Центрального відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, код ЄДРПОУ 34983201 (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 15-А) на користь Вінницької торгово-промислової палати, код ЄДРПОУ 02944805 (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 67) 459,33 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

4. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити відповідачу 2 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 01 квітня 2016 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу 2 - ПП "Біофармамед"(21050, м.Вінниця, вул. Князів Коріатовичів (Свердлова), 7а)