Ухвала суду № 56845250, 30.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/1269/2016 Головуючий у І інстанції - Катющенко В.П.

Доповідач - Андрієнко А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді Андрієнко А.М.

Суддів: Заришняк Г.М.

МараєвоїН.Є.

При секретарі Гарматюк О.Д.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи - ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Лідія Миколаївна, про захист порушеного права споживача та визнання договору споживчого кредиту недійсним,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом, в якому просив стягнути на свою користь солідарно з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № 11115662000 від 08 лютого 2007 року по кредиту та процентам у розмірі 59 269,09 доларів США та пені у розмірі 13 773,73 гривень, обґрунтовуючи тим, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 21 грудня 2009 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11115662000 від 08 лютого 2007 року, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 199 000,00 доларів США, а відповідач зобов'язався кожного місяця повертати наданий кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток № 1 до договору), але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 08 лютого 2028 року. За користування кредитними коштами відповідач ОСОБА_2 зобов'язався сплачувати проценти у розмірі 11,8 % річних. В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника прийнята порука ОСОБА_3 згідно з договором поруки № 94848 від 08 лютого 2007 року. Відповідно до умов розділу 11 кредитного договору та п.п. 2.2. договору поруки позивач направив відповідачам вимоги від 26 грудня 2014 року про необхідність усунення порушень. Відповідачі вимоги банку отримали 14 січня 2015 року, однак, заборгованість не погасили.

Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 23 червня 2015 року до суду було подано зустрічну позовну заяву до ПАТ «УкрСиббанк», в якій відповідач просить визнати недійсним договір споживчого кредиту від 08 лютого 2007 року № 11115662000, який був укладений між ним та ПАТ «УкрСиббанк»; визнати недійсним з моменту вчинення договір поруки від 08 лютого 2007 року № 94848, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3; визнати недійсним з моменту вчинення іпотечний договір від 08 лютого 2007 року № 46855, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М., мотивуючи тим, що банк порушив частини 2, 4 та 5 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином умови кредитного договору є несправедливими.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 листопада 2015 року первісний позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11115662000 від 08 лютого 2007 року у розмірі 59 269,09 доларів США та пеню у розмірі 13 773,73 грн. В задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний - задовольнити в повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, не досліджено усіх обставин і доказів, які містяться в матеріалах справи.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу , просив рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити, задовольнити зустрічний позов.

Представник позивача за основним позовом просив відхилити апеляційну скаргу , а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що 08 лютого 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11115662000, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальнику ОСОБА_2, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 199 000,00 доларів США 00 центів та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 1 004 950,00 гривень 00 копійок за курсом Національного банку України на день укладання цього договору (том 1 а.с.18-25).

В забезпечення виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, 08 лютого 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 94848, відповідно до умов якого поручитель ОСОБА_3 зобов'язувалася перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 11115662000 від 08 лютого 2007 року, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (том 1 а.с.32-33).

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту, 08 лютого 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 46855, відповідно до умов якого іпотекодавець ОСОБА_2 передав в іпотеку нерухоме майно - житлове приміщення, зазначене в п. 1.4. цього договору. Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань іпотекодавця за кредитним договором № 11115662000 від 08 лютого 2007 року та за кредитним договором (страхова лінія) № 1 15670000/2 від 08 лютого 2007 року (том 1 а.с.110-111).

Відповідно до п. 1.2. Розділу 1 договору про надання споживчого кредиту, надання кредиту (грошових коштів) здійснюється у наступний термін: 08 лютого 2007 року. Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (Додаток № 1 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 08 лютого 2028 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного банком терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3., 4.9., 5.3., 5.5., 5.6., 5.8., 5.10., 7.4., 9.2., 9.14. договору. При цьому, якщо термін повернення або останній день строку повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку останнім днем строку повернення кредиту вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем. Позичальник зобов'язується повернути суму кредиту та сплатити проценти, комісії, штрафи та інші платежі згідно умов договору на рахунок № НОМЕР_1 в АКІБ «УкрСиббанк», код банка (МФО) 351005. Кредит вважається повернутим в разі зарахування грошових коштів спрямованих на погашення кредиту в повному обсязі на рахунок банку, зазначений у цьому пункті договору.

Згідно п.п. 1.3.1 п. 1.3. Розділу 1 договору про надання споживчого кредиту, за використання кредитних коштів протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 11,80 % річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п. 9.2. даного договору.

Відповідно до ст.. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участі фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживача.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову про захист прав споживача та визнання споживчого кредиту недійсним, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що при укладанні спірного договору права боржника як споживача послуг банку порушені не були.

Відповідно до п. 9.13. Розділу 9 договору про надання споживчого кредиту, підписанням даного договору позичальником свідчить про те, що: всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього; перед підписанням даного договору позичальником отримано інформаційний лист відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Умови договору були доведені позичальнику в письмовому вигляді в самому договорі кредиту, позичальник з такими умовами був ознайомлений та погодився з ними, про що свідчить підпис останнього на сьомій сторінці договору про надання споживчого кредиту.

Крім того з моменту укладання договору, тобто з 2007 року позичальник виконував договір, що також свідчить про те, що він був згоден з умовами договору .

Посилання апелянта на ту обставину, що кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, у тому числі про орієнтовну сукупну вартість кредиту в абсолютному та відносному значенні, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки із п.п. 1.3.1 п. 1.3. Розділу 1 договору вбачається, що споживач в письмовому вигляді був ознайомлений із умовами договору та виконував його.

Колегія суддів не погоджується також із доводами апелянта в тій частині, що умови договору кредиту, укладеного між сторонами, є несправедливими. Верховним судом України встановлено, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, за обслуговування кредиту та за дострокове погашення кредиту, якщо вони визначені формулою зі змінними величинами.

Як вбачається із графіку погашення спірного кредиту, розмір щомісячної плати за обслуговування кредиту за весь період дії договору дорівнює нулю, а тому вважати, що ця величина є змінною, у суду підстав немає.

Колегія суддів також не погоджується із доводами апелянта щодо купівлі відповідачем у позивача доларів США за курсом вищим, ніж курс, встановлений НБУ, оскільки відповідач був вільний у виборі місця придбання доларів США і міг придбати їх за будь-яким курсом, встановленим різними фінансовими установами на час придбання.

Крім того, укладаючи договір кредиту в іноземній валюті , апелянт приймав на себе ризики, які виникають у зв'язку із коливанням курсу валют, а вина саме Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» у зміні курсу валют відсутня.

Колегія суддів не приймає доводи апелянта в тій частині, що споживчий кредит було надано позичальнику шляхом обману, оскільки ця підстава визнання договору кредиту недійсним не була заявлена позивачем у суді першої інстанції та не була предметом розгляду у суді першої інстанції, а тому не може бути також і предметом апеляційного перегляду.

Апелянт також посилається у своїй апеляційній скарзі на недобросовісну та агресивну поведінку банку в період з 8.05.2014 року по 8.05.2015 року, під час листування між банком та відповідачем за основним позовом в цей період. Однак, листування між сторонами договору в момент виконання цього договору , не може бути підставою для визнання договору недійсним з моменту його укладання.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11115662000 від 08 лютого 2007 року, станом на 03 березня 2015 року заборгованість за договором про надання споживчого кредиту складає: по кредиту та процентам у розмірі 59 269,09 доларів США 09 центів, що станом на 03 березня 2015 року за курсом НБУ 24,820658 гривень за 1 долар США еквівалентно 1 471 097,81 гривень, та пені у розмірі 13 773,73 гривень, з яких: 53 420,21 долари США - заборгованість за кредитом,

5 848,88 долари США - заборгованість за процентами, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 5 358,60 долари США за строк з 01 квітня 2014 року по 28 лютого 2015 року, 13 773,73 гривень - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за строк з 09 червня 2014 року по 09 березня 2015 року (том 1 а.с.51-60). Вказаний розрахунок, в частині проведення оплати за договором про надання споживчого кредиту, підтверджується наданими відповідачем ОСОБА_2 квитанціями (том 1 а.с.185-186, 188-213, 215, 217-229, 231-245а, 247-250, том 2 а.с.1-17, 39-49).

Крім того, заборгованість відповідача за основним позовом перед банком підтверджується і висновком експерта, який наданий самим відповідачем.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо неприйняття висновку експертного дослідження в цілому, так як експерт не була попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, дослідження нею проводилося на підставі вихідних даних , які не відповідають умовам договору кредиту, а саме, експерт виходила із того, що кредит було надано в сумі 195 014 доларів США, а не 199 000 доларів США, однак, навіть за таких умов, експертом встановлено, що відповідач має заборгованість перед банком.

Відповідно до ст.. 1054 ЦК України позичальник за кредитним договором зобов'язаний повернути кредит та сплатити відсотки в розмірі та на умовах встановлених договором.

Відповідно до ст.. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відповідачем за основним позовом неналежно виконувалися умови кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість, яка повинна бути стягнута з відповідачів, як солідарних боржників, на користь позивача.

Підстав для визнання договору поруки недійсним колегія суддів не вбачає, оскільки позивач ОСОБА_2 не є стороною договору поруки і не може виступати позивачем за даним позовом.

Судова колегія не вбачає також підстав для визнання договору іпотеки недійсним.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст..ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 6 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді :