Постанова № 56845005, 30.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-11898/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 березня 2016 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Бистрик Г.М., Межевича М.В.

за участю секретаря Генчмазлумо І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково Комерційна Фірма "Контур" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково Комерційна Фірма "Контур" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м.Києві про скасування повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково Комерційна Фірма "Контур", звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м.Києві про визнання правомірним включення позивачем коштів у розмірі 1227923,00 грн. до податкового кредиту, а також визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 14 травня 2012 року № 0001215668, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1227923,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 613961,50 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково Комерційна Фірма "Контур" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2012 року залишено без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково Комерційна Фірма "Контур" - без задоволення.

Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 лютого 2016 року ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У своїй ухвалі, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для включення сум податку до складу податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних від 30.12.2011 № 10 та № 12, не зареєстрованих покупцем в Єдиному реєстрі. У зв'язку з чим, Вищий адміністративний суд України погодився з правомірністю податкового повідомлення-рішення від 14.05.2012 року № 0001215668 в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1227923,00 грн.

Разом з тим, щодо перевірки правомірності повідомлення-рішення від 14.05.2012 року № 0001215668 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, то суд касаційної інстанції вказав на необхідність під час нового розгляду справи встановити правомірність нарахування штрафних санкцій у розмірі саме 50% від суми зменшення бюджетного відшкодування, як за повторне зменшення позивачу бюджетного відшкодування протягом 1095 днів, так як вказана обставина впливає на розмір штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню в частині з ухваленням нового рішення, так як відповідачем не доведено факту повторного зменшення позивачу бюджетного відшкодування протягом 1095 днів.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Науково Комерційна Фірма «Контур» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2012 року, за результатами якої складено акт від 26 квітня 2012 року №19/15-670/32735812.

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено, що позивачем порушено: вимоги п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та завищено суму податкового кредиту на суму 1 227 895 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 4 грн. та завищено від'ємне значення в розмірі 1 227 891 грн. за січень 2012 року; вимоги п.206.6, п.200.4, ст.200 Податкового кодексу України та безпідставно задекларовано суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у лютому 2012 року у розмірі 1 227 891 грн. На порушення вимог п.200.14 Податкового кодексу України позивачем занижено суму бюджетного відшкодування за грудень 2011 року на суму 32 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення на суму 32 грн.

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено, що податковий кредит за січень 2012 року позивачем сформовано на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Комерційний банк «Арма», які не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. На думку відповідача, дані податкові накладні не дають позивачу права на формування податкового кредиту. Крім того, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення (грудень 2011 року, січень 2012 року в якому виникло від'ємне значення ПДВ та за лютий 2012 року, за який задекларовано бюджетне відшкодування ПДВ, включно) встановлено наявність розбіжностей у податковій звітності - завищення податкового кредиту контрагентом у грудня 2011 року на суму 1 227 895 грн., у січні 2012 року на суму 49,60 грн.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 14 травня 2012 року №0001215668, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1 227 923 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 613 961,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Подана скарга позивача залишена без задоволення, оскаржуване податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Після чого позивач оскаржив вказане податкове повідомлення- рішення до суду.

Щодо відмови в задоволенні про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.05.2012 року № 0001215668 в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1227923,00 грн., то суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для включення сум податку до складу податкового кредиту податку на додану вартість на підставі податкових накладних від 30.12.2011 № 10 та № 12, не зареєстрованих покупцем в Єдиному реєстрі.

З рішенням суду першої інстанції в цій частині погодився також Київський апеляційний адміністративний суд та Вищий адміністративний суд України.

Тобто, порушення позивачем вимог податкового законодавства встановлено судовим рішенням суду першої інстанції, яке залишено без змін в цій частині ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.02.2016 року, а тому в цій частині оскаржувана постанова суду першої інстанції неоцінюється колегією суддів.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.05.2012 року № 0001215668 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50% від зменшеної суми бюджетного відшкодування, а саме, у сумі 613 961,50 грн., то колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в цій частині зважаючи на наступне.

Так, скасовуючи ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Вищий адміністративний суд України вказав на необхідність з метою правильного вирішення справи встановити такі обставини:

- з яким податковим повідомленням-рішенням/якими податковими повідомленнями-рішеннями податковий орган пов'язував обставини щодо повторності зменшення позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість;

- чи стосуються встановлені судовими рішеннями (постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2012 року, ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 року, ухвала Вищого адміністративного суду України від 25.01.2016 року) у справі № 2а-7270/12/2670 обставини податкових повідомлень-рішень, з якими податковий орган пов'язував повторність зменшення позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість;

- чи впливають такі обставини на правильність застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням у відповідності до абз. 3 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Згідно з абз. 3 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган повторно протягом 1095 днів самостійно зменшує суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, на платника податків накладається штраф у розмірі 50 відсотків завищеної суми бюджетного відшкодування

Як вбачається з матеріалів справи з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції застосовані до позивача у відповідності до абз. 3 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України в розмірі 50 % неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування.

При цьому, відповідач у суді апеляційної інстанції, на підтвердження повторності зменшення позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість, посилається на податкові повідомлення-рішення від 25.04.2012 року № 0000915668 та № 0001015668.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, роздруківок з Єдиного державного реєстру судових рішень, Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково Комерційна Фірма "Контур" зверталось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень від 25.04.2012 року № 0000915668 та № 0001015668 та постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.01.2016 у справі № 2а-7270/12/2670, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.04.2012 № 0000915668 та № 0001015668.

Таким чином, судом апеляційної інстанції не встановлено факту повторного зменшення позивачу бюджетного відшкодування протягом 1095 днів.

Також, слід зазначити, що судом апеляційної інстанції, в ухвалі про відкриття провадження по справі було витребувано у відповідача документи на підтвердження повторності вчинення порушення податкового законодавства, однак, в порушення ст.71 КАС України, останнім не надано будь-яких документів на підтвердження існування іншого податкового повідомленн-рішення, яке є доказом повторності вчинення проавопорушення.

Також, в судового засіданні в суді апляційної інстанції, пердставник відповідача надав пояснення, що повторність зменшення позивачу бюджетного відшкодування протягом 1095 днів станом на дату винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення була підтверджена податковими повідомленнями-рішеннями від 25.04.2012 року № 0000915668 та № 0001015668, які на даний час скасовані в судового порядку.

Будь-яких інших податкових повідомлень-рішень, якими позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування до винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суду апеляційної інстанції не надано.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про протиправність застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 50 % неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування, так як відповідачем не доведено, а матеріалами справи спростовано наявності факту повторного зменшення позивачу бюджетного відшкодування протягом 1095 днів.

Відповідно до положено п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції у розмірі 50 % неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування за повтоорне протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодуванняє необґрунтованим та безпідставним, а тому застосування штрафних санкцій у розмірі 613961,50 грн. неправомірне. Та слід застосувати штраф у розмірі 306980,75 грн., що скадладає 25% неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування, а отже податкове повідомлення рішення в частині суми 306980,75 грн. підлягає скасуванню (613961,50-306980,75=306980,75).

Крім того, представник відповідача в судового засіданні також надав розрахунок штрафних санкцій з урахуванням суми штрафу у розмірі 25%, яка становить 306980,75) грн.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, на виконання вимог ухвали вищого адміністративного суду України, судом апеляційної інстанції були встановлені обставини існування повторного зменшення позивачу бюджетного відшкодування протягом 1095 днів при визначенні розміру застосування штрафних санкцій до позивача.

Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині з ухваленням нового рішення в цій частині про часткове задоволення позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її в частині та прийняти нову постанову суду в цій частині.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково Комерційна Фірма "Контур"- задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2012 року - скасувати в части відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 травня 2012 року № 0001215668 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 306980,75 грн.

В цій частині прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково Комерційна Фірма "Контур" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м.Києві про скасування повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2012 року № 0001215668 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково Комерційна Фірма "Контур" штрафних санкцій у розмірі 306980,75 грн. за повторність зменшення позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Г.М. Бистрик

М.В. Межевич

Повний текст виготовлено 31 березня 2016 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Бистрик Г.М.

Межевич М.В.