Постанова № 56844778, 22.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2016 р. Справа№ 910/16766/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Хрипуна О.О.

\

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: Прокоф'єва Л.В.,

від відповідача: Кравчик С.М.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.02.2016р.

за заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі №910/16766/13 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення 23166815,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2016р. у справі №910/16766/13 відмовлено Відповідача у задоволенні заяви від 29.09.2015р. про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 07.07.2014р. у справі №910/16766/13 таким, що не підлягає виконанню..

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2016р. у справі №910/16766/13 скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Законом України «Про засади функціонування ринку природного газу» регулюють особливий порядок списання заборгованості, проте трактування судом ч.13 ст.18 зазначеного закону не відповідає меті та змісту норми права. Крім того, висновок суду про те, що спірна норма не передбачає списання інфляційних нарахувань та 3% річних, суперечить нормам матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2016р. прийнято апеляційну скаргу до свого провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 22.03.2016р.

Розпорядженням №09-52/380/16 від 22.03.2016р. у зв'язку з перебуванням судді Корсакової Г.В. на лікарняному, призначено повторний авторозподіл справи №910/16766/13.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.03.2016р. у справі №910/16766/13 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Власов Ю.Л., судді: Станік С.Р., Хрипун О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2016р. прийнято справу до провадження визначеним складом суду та призначено до розгляду на 22.03.2016р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2013 року у справі №910/16766/13, позов задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 8007832,90 грн. основного боргу, 754217,57 грн. 3% річних, 172910,69 грн. інфляційних втрат, 1737743,73 грн. пені, 31657,20 грн. судового збору. В частині стягнення 10756367,01 грн. основного боргу провадження припинено, в іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2014р. вказане рішення місцевого господарського суду скасовано в частині стягнення з відповідача на користь позивача 754217,57 грн. 3% річних, 172910,69 грн. інфляційних втрат, 1737743,73 грн. пені, прийняте нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. Крім того, рішення місцевого суду змінено в частині стягнення судових витрат, викладено резолютивну частину в такій редакції: "Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 23788,30 грн. судового збору за розгляд позовної заяви." В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2015р. у справі №910/16766/13 постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2014р. скасовано в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача пені, інфляційних та річних, а рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2013р. в цій частині залишено без змін. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2014р. та рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2013р. залишено без змін. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача витрати по сплаті судового збору при поданні касаційної скарги в сумі 24919,61 грн.

На виконання зазначених судових рішень видані накази.

06.06.2015р. набрав чинності Закон України №423-VIII від 14.05.2015р. "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Цим законом було внесено зміни до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а саме, ст.18 вищевказаного законодавчого акту доповнено ч.13 наступного змісту: "Заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості. Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Зазначені пеня, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини".

На день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в обліку Позивача та Відповідача значилася заборгованість за природний газ, спожитий до 01.01.2014р. за наступними договорами: № 13/3409-БО-41 від 28.12.2012 р. у розмірі 4424937,52 грн; № 13/3410-БО-41 від 28.12.2012 р. у розмірі 30876544,86 грн; № 13/3411-БО-41 від 28.12.2012 р. у розмірі 171998,71 грн.

Згідно Акту звіряння розрахунків за природний газ, спожитий до 01.01.2014р., складеного та підписаного представниками сторін 02.07.2015р., Відповідач здійснив погашення сум основної заборгованості за вищевказаними договорами.

31.07.2015р. на засіданні Комісії з питань реструктуризації та списання заборгованості перед Позивачем та реалізації норм Закону України від 14.05.2015р. №423-VII, оформленого протоколом №1, затвердженим Генеральним директором Публічного акціонерного товариства "Київенерго", прийнято рішення про списання з обліку заборгованості Відповідача перед Позивачем зі сплати пені, інфляційних нарахувань та 3% річних у загальному розмірі 187676757,64 грн., у тому числі, і за рішенням суду у справі №910/16766/13 у розмірі 2664871,99 грн.

Листом №42АУ/92ПЗ/6759 від 04.08.2015р. Відповідач повідомив Позивача про припинення зобов'язань та списання сум пені, штрафних та фінансових санкцій на підставі вищезазначеного Закону України №423-VIІІ та п.13 ст.18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", у тому числі і за рішенням Господарського суду м. Києва у справі №910/16766/13.

30.09.2015р. Відповідач звернувся до господарського суду із заявою про визнання наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/16766/13 від 07.07.2014р. таким, що не підлягає виконанню.

Заява обґрунтована тим, що норми ч.13 ст.18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» в редакції Закону України від 14.05.2015р. №423-VIІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" встановили списання пені, штрафних та фінансових санкцій теплогенеруючих та теплопостачальних організацій за умови погашення ними в трьохмісячний строк заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року.

Оскільки, Відповідач погасив в трьохмісячний строк заборгованість перед Позивачем за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року, нараховані пеня, штрафні та фінансові санкції, в тому числі пеня, 3% річних та інфляційні втрати, стягнуті судовими рішеннями у справі №910/16766/13, є списаними в силу вказаних норм Закону, тому наказ Господарського суду м. Києва від 07.07.2014р. про стягнення цих сум підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню. У разі якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Відповідно до п.3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 частина 4 ст.117 Господарського процесуального кодексу України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами боржників, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником або з інших причин.

Відповідно до ч.13 ст.18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» (в редакції Закону України від 14.05.2015 р. №423-VIII) заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості. Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини. У типовому договорі про реструктуризацію заборгованості визначаються, зокрема, порядок реструктуризації і погашення заборгованості, загальна сума реструктуризованої заборгованості, строк її погашення, розмір щомісячних платежів, права та обов'язки сторін. Форма типового договору про реструктуризацію заборгованості затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зміст п.13 ст.18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" у редакції Закону України № 423-VIII від 14.05.2015р., предметом регулювання даного закону була заборгованість, що залишилась непогашеною на день набрання чинності цим законом, тобто станом на 06.06.2015р., за природний газ, спожитий в період з 01.01.2014р. до 31.12.2014р. та заборгованість за природний газ, спожитий до 01.01.2014р., без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду.

Місцевим судом вірно зазначено, що вказані вище положення Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" мають виконуватися в наступні етапи:

1) теплогенеруюча та/або теплопостачальна організація здійснює погашення в трьохмісячний строк починаючи з 06.06.2015р. перед Позивачем заборгованість за природний газ, спожитий до 01.01.2014р. (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду);

2) теплогенеруюча та/або теплопостачальна організація укладає з Позивачем договір реструктуризації заборгованості за природний газ, спожитий у період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду);

3) теплогенеруюча та/або теплопостачальна організація списує заборгованість перед Позивачем зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій.

При цьому, вказана норма п.13 ст.18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" не передбачає автоматичного списання пені, штрафних та фінансових санкцій, а вказує, що дані санкції підлягають списанню відповідними сторонами правовідносин. Отже у разі відмови сторони виконати дане зобов'язання зі списання пені, штрафних та фінансових санкцій, така бездіяльність може бути оскаржена до суду заінтересованою стороною.

Разом з тим, як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, Відповідач сплатив на користь Позивача суму основної заборгованості, проте, останню умову для наявності підстав щодо списання пені, штрафних та фінансових санкцій відповідно до п.13 ст.18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а саме укладення договору реструктуризації заборгованості за природний газ, спожитий у період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р., Відповідачем виконано не було.

Згідно з постановою Верховного Суду України від 24.10.2011р. за змістом норми ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Саме до цього зводиться правова позиція, що висловлена Верховним Судом України в постановах від 20.12.2010р. у справі №3-57гс10 і від 04.07.2011р. у справі №3-65гс11.

З наведених норм права та правових положень вбачається, що правова природа суми збільшення боргу боржника на встановлений індекс інфляції та 3% річних полягає у відшкодуванні кредитору понесених ним втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів під час прострочення боржника та отриманні кредитором компенсації (плати) за користування боржником належними кредитору коштами.

Тому апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що такі нарахування, як 3% річних та інфляційні втрати, взагалі не могли бути предметом списання, у даному випадку.

За вказаних обставин, апеляційний суд погоджується, що будь-яких правових підстав для списання в односторонньому порядку Відповідачем заборгованості зі сплати 1737743,73 грн. - пені, 754217,57 грн. 3% річних та 172910,69 грн. інфляційних втрат не існувало.

Судом не приймаються до уваги доводи Відповідача з посиланням на Закон України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку» від 06.09.2012р. N5213-VI, оскільки даний спеціальний закон не регулює спірні відносини.

Крім того, встановлення у п.4 ч.1 ст.2 вказаного спеціального Закону списання заборгованості також з трьох відсотків річних та індексу інфляції у складі фінансових санкцій для підприємств оборонно-промислового комплексу, не свідчить про включення законодавцем до складу поняття «фінансові санкції» зобов'язань з оплати трьох відсотків річних та індексу інфляції у всіх інших законах, а навпаки вказує на встановлення законодавцем у цьому спеціальному законі виключення з загального правила, оскільки в інших законах, в тому числі, «Про нафту і газ», «Про засади функціонування ринку природного газу» законодавець не виокремлює у складі фінансових санкцій трьох відсотків річних та індексу інфляції.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.02.2016р. у справі №910/16766/13 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2016р. у справі №910/16766/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 28.03.2016р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді С.Р. Станік

О.О. Хрипун