Постанова № 56844771, 29.03.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2016 р. Справа № 922/6102/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.

при секретарі - Кохан Ю.В.

за участю прокурора Горгуль Н.В., службове посвідчення №036152 від 29.10.2015 року,

представники 1-го позивача, 2-го позивача, 1-го відповідача, 2-го відповідача, 3-го відповідача, 4-го відповідача у призначене судове засідання не з’явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Прокурора Нововодолазького району (вх. №770 Х/3-12) на ухвалу господарського суду Харківської області від 23 листопада 2015 року по справі № 922/6102/15

за позовом Прокурора Нововодолазького району Харківської області, смт. Нова Водолага в інтересах держави в особі :

1. Кабінету Міністрів України, м. Київ,

2. Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ

до 1. Ватутінської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, с. Ватутіне,

2. ТОВ "Промбудскло", м. Луганськ,

3. Державної акціонерної компанії "Хліб України", м. Київ,

4. Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хлібна база № 84"

про визнання незаконними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2015 року прокурор Нововодолазького району Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України з позовом до відповідачів: Ватутінської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудскло", Державної акціонерної компанії "Хліб України", Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хлібна база № 84" в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення правління ДАК "Хліб України" від 16.08.2010 року, оформлене протоколом № 231, про затвердження статуту ДАК "Хліб України" в новій редакції;

- визнати недійсними зміни до статуту ДП ДАК "Хліб України" "Хлібна база №84" від 16.08.2010, в частині передачі до статутного фонду ДП ДАК "Хліб України" "Хлібна база №84" майна ДАК "Хліб України" на праві власності та надання повноважень щодо розпорядження ним;

- визнати незаконним та скасувати рішення XLVI сесії Ватутінської сільської ради Нововодолазького району Харківської області V скликання від 05.10.2010 року про видачу свідоцтв про право державної власності ДП ДАК "Хліб України" "Хлібна база № 84" на наступне майно: нежитлові будівлі робочої вежі, силосного корпусу № 1, № 2 і силосного розширеного корпусу № 1, № 2, зерносушарки, пило від'ємника, нежитлова будівля контори елеватора, залізнично-дорожні ваги, електромайстерня з трансформаторною підстанцією, механічна майстерня, авто-вагова, лабораторія, адміністративна будівля розташовані за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, с. Ватутіне, вул. Нова, 5;

- визнати недійсним статут ТОВ "Промбудскло" в частині включення майна ДП ДАК "Хліб України" "Хлібна база №84" до статутного капіталу;

- визнати незаконним та скасувати рішень XLVII сесії Ватутінської сільської ради Нововодолазького району Харківської області V скликання від 19.10.2010 року про видачу свідоцтв про право приватної власності ТОВ "Промбудскло" на наступне майно: нежитлові будівлі робочої вежі, силосного корпусу №1, № 2 і силосного розширеного корпусу № 1, № 2, зерносушарки, пило від'ємника, нежитлова будівля контори елеватора, залізнично-дорожні ваги, електромайстерня з трансформаторною підстанцією, механічна майстерня, авто-вагова, лабораторія, адміністративна будівля розташовані за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, с. Ватутіне, вул. Нова, 5.

Також прокурор просив у позовній заяві господарський суд Харківської області звільнити від сплати судових витрат при поданні позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.11.2015 року по справі № 922/6102/15 повернуто позовну заяву та додані до неї матеріали прокурору Нововодолазького району Харківської області без розгляду. Господарський суд Харківської області відмовив у задоволенні клопотання прокурора Нововодолазького району Харківської області про звільнення від сплати судового збору, що встановлений згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набрав чинності з 01.09.2015 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 року клопотання прокурора Нововодолазького району Харківської області про відстрочення сплати судового збору задоволено, відстрочено прокуратурі Нововодолазького району Харківської області сплату судового збору до 21.12.2015 року та зобов'язано скаржника подати належні докази сплати судового збору до 21.12.2015 року, прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд скарги призначено на 21.12.2015 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 року по справі №922/6102/15 в задоволенні клопотання прокурора Нововодолазького району Харківської області про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу прокурора Нововодолазького району Харківської області на ухвалу господарського суду Харківської області від 23.11.2015 року у справі № 922/6102/15 залишено без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.02.2016 року по справі № 922/6102/15 касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено. Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 скасовано, справа № 922/6102/15 передано до Харківського апеляційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 922/6102/15 передано на розгляд колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.

Отже, апеляційна скарга прокурора Нововодолазького району Харківської області на ухвалу господарського суду Харківської області від 23.11.2015 року по справі № 922/6102/15 прийнята до провадження у новому складі суду.

Кабінет Міністрів України, Міністерство аграрної політики та продовольства України, Ватутінська сільська рада Нововодолазького району Харківської області, ТОВ "Промбудскло", Державна акціонерна компанія "Хліб України", Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хлібна база № 84" своїх представників в судове засідання 29.03.2016 року не направили, про причини неявки суд апеляційної інстанції не сповістили, про час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні вимоги статті 27 Господарського процесуального кодексу України покладено також і на третіх осіб.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із пунктом 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов’язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду апеляційної інстанції, незважаючи на те, що Кабінет Міністрів України, Міністерство аграрної політики та продовольства України, Ватутінська сільська рада Нововодолазького району Харківської області, ТОВ "Промбудскло", Державна акціонерна компанія "Хліб України", Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хлібна база № 84" своїх представників у дане судове засідання не направили, у відповідності до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними у ній документами, неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановила наступне.

Відповідно до частини 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що клопотання прокурора Нововодолазького району про звільнення його від сплати судового збору є необґрунтованим, у зв’язку з чим відмовив у його задоволенні, повернув позовну заяву без розгляду.

Крім того, суд зазначив, що прокурором заявлено неоднорідні позовні вимоги до кількох відповідачів із різними способами захисту.

Колегія суддів, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, не погоджується з висновками, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: 1) вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, з кожним із відповідачів (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - відповідно договір, проект договору, лист, який містить вимогу про укладання, зміну чи розірвання договору, відомості про пропозиції однієї сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої сторони, якщо її одержано, та інші документи; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - копія претензії, докази її надсилання відповідачу, копія відповіді на претензію, якщо відповідь одержано); 2) відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; 3) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі; 4) обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

При вирішенні питання про прийняття позовної заяви та порушення провадження у справі суд досліджує позовну заяву за формальними ознаками, не заглиблюючись у суть позовних вимог та їх доведеність поданими доказами.

Позовна заява підлягає поверненню, якщо вона за формою та змістом не відповідає вимогам визначеним у статях 54-58 Господарського процесуального кодексу України.

Підстави повернення позовної заяви без розгляду визначені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, пунктом 4 частини 1 цієї статті унормовано, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно із частиною 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

В оскаржуваній ухвалі суд, насамперед, послався на роз’яснення, які містяться у пункті 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» відповідно до якої єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Разом з цим, відповідно до частини 1 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Отже, судовий захист відноситься до числа прав, які не підлягають обмеженню, оскільки обмеження даного права ні при яких умовах не може бути обумовлено необхідністю досягнення визнаних Конституцією цілей: захисту основ конституційного ладу, моральності, здоров’я, прав і законних інтересів інших осіб, забезпечення оборони країни та безпеки держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003у справі № 1-12/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Згідно із статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 3 статті 7, частини 1 статті 8 «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

До 01.09.2015 року (набрання чинності змін до Закону України «Про судовий збір») органи прокуратури, у відповідності до пункту 11 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» були звільнені від сплати судового збору при здійсненні своїх повноважень.

Проте, відповідно до статті 5 ЗУ «Про судовий збір» (в редакції, чинній з 01.09.2015 року) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: 1) позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі; 2) позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи; 3) позивачі - у справах про стягнення аліментів; 4) позивачі - у справах щодо спорів, пов'язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов'язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні"; 5) особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - у справах щодо спорів, пов'язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги; 6) позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення; 7) громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб; 8) інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; 9) інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів; 10) позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; 11) виборці - у справах про уточнення списку виборців; 12) військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків; 13) учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав; 14) позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"; 15) фізичні особи (крім суб'єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Отже наразі (з 01.09.2015 року) стаття 5 Закону України «Про судовий збір» містить вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, до яких прокурори не входять.

Звертаючись до суду першої інстанції з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, прокурор зазначив, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на сплату органами прокуратури судового збору не передбачені.

Зазначені обставини не дозволяють прокуратурі реалізувати одну з її основних функцій, а саме представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених пунктом 2 статті 121 Конституції України та пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор має право звернутися до суду за захистом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів держави, що відповідає також положенням статей 15 та 16 Цивільного кодексу України щодо способів судового захисту порушеного, невизнаного чи оспорюваного права особи, зокрема, шляхом визнання права власності та витребування майна.

В даній справі, прокурор вважає, що дії відповідачів по передачі майна є неправомірними, порушують інтереси держави, оскільки були здійсненні без надання відповідного рішення уповноваженого органу управління.

В рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 року "У справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді)" визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Місцевий господарський суд в контексті залишення без задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору, позбавив прокурора можливості здійснювати захист інтересів держави в суді.

Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, відсутні будь-які обґрунтовані мотиви відхилення судом клопотання прокурора про звільнення його від сплати судового збору.

Сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдавати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету (Рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі»).

Таким чином, ухвала господарського суду Харківської області від 23.11.2015 року не відповідає вимогам пункту 3 частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до необґрунтованого повернення позовної заяви за пунктом 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, підставою для повернення позовної заяви прокурора, місцевий суд визначив, як порушення правил об'єднання позовних вимог.

Правила щодо об'єднання позовних вимог встановлені статтею 58 Господарського процесуального кодексу України, згідно частини 1 якої, в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Пункт 5 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України містить дві самостійні підстави для повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду:

1) порушення правил об'єднання вимог;

2) об'єднання в одній позовній заяві кількох вимог до одного чи кількох відповідачів, якщо сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Тобто, процесуальний закон визначає можливість об'єднувати лише вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Відповідно до Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського кодексу судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів (абзац 2 пункту 3.6).

Таким чином, дозволяється об'єднувати вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги.

Відтак, колегія суддів вважає зазначені прокурором позовні вимоги можуть бути об’єднані в одному провадженні, оскільки оспорюванні рішення Ватутінської сільської ради та рішення правління ДАК «Хліб України» пов'язані між собою підставою виникнення – передача майна та надання повноважень щодо розпорядження ним, правові наслідки прийняття яких призводять до внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що заявлені прокурором вимоги є однорідними, сумісний розгляд цих вимог не перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднить вирішення даного спору.

Таким чином, вирішуючи питання щодо відповідності позовної заяви прокурора положенням статті 58 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд не надав правову оцінку зазначеним обставинам та помилково застосував пункт 5 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, що стало підставою для передчасного висновку суду про порушення прокурором правил об'єднання позовних вимог та необхідності повернення у зв'язку з цим позовної заяви без розгляду.

Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Відтак, доводи апеляційної скарги відносно порушення господарським судом Харківської області норм процесуального права при розгляді поданої прокурором позовної заяви, приймаються судом апеляційної інстанції, як підстава для скасування оскаржуваної ухвали, з урахуванням мотивів, викладених у даній постанові.

У відповідності з пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Харківської області від 23.11.2015 року по справі №922/6102/15 прийнята без належного з’ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням процесуального права, отже наявні підстави для її скасування, в зв’язку з чим, апеляційна скарга Прокурора Нововодолазького району підлягає задоволенню.

Пунктом 4.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 року № 7 визначено, що у випадку, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 Господарського процесуального кодексу України з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 104 та статтею 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Прокурора Нововодолазького району задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 23.11.2015 року по справі №922/6102/15 скасувати.

Справу №922/6102/15 направити до господарського суду Харківської області.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.