Рішення № 5684411, 25.03.2008, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2008 р. Справа № 02/432

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Давиденко В.Г., за участю представників:

позивача за первісним позовом: ОСОБА_1 - за довіреністю,

відповідача за первісним позовом: Браніцький В.М. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом підприємця ОСОБА_3

до корпорації “Житлобуд-1”

про визнання права власності

та за зустрічним позовом корпорації “Житлобуд-1”

до підприємця ОСОБА_3

про розірвання договору дольової участі,

ВСТАНОВИВ:

Підприємець ОСОБА_3 заявила позов про зобовязання корпорації “Житлобуд-1” (далі - Корпорація) виконати обовязок, визначений підпунктами 4.1., 4.3., 4.4., 5.7., 5.8. договору № 5 від 16.12.2005 року на дольову участь в будівництві підземного гаража на 50 автомобілів 4 черга блок обслуговування № 2 підземного гаража, а саме: передати фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 офісне приміщення загальною площею 52,4 кв. м. будівельний № 4 за адресою: АДРЕСА_2 за актом приймання - передачі офісу; копію рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради про затвердження акту про прийняття обєкту в експлуатацію, копію рішення Черкаської міської ради про відведення земельної ділянки під збудований обєкт. В обґрунтування позовних вимог позивач вказала на те, що вона виконала всі взяті на себе зобовязання за договором № 5 від 16.12.2005 року, повністю сплатила вартість замовленого приміщення та оплатила вартість додаткових робіт за окремою угодою, тому заборгованості перед корпорацією не має, однак, остання безпідставно вимагає від підприємця доплати коштів.

До прийняття рішення у справі позивач подала суду та Корпорації заяву про зміну предмету позову від 07.03.2008 року, в якій фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) просить визнати за нею право власності на офіс (приміщення №№ 10, 11, 12), будівельний № 4, загальною площею 53 кв. м. та право у спільній частковій власності на допоміжні приміщення загального користування, які розташовані на першому поверсі блоку обслуговування № 2 підземного гаражу по вул. Смілянській, будинок 2 в м. Черкаси. Зміну позовних вимог позивач пояснює неправомірною поведінкою Корпорації, в тому числі і представника у судових засіданнях, що призвело до зміни позивачем позовних вимог, та обґрунтовує тим, що Корпорація не виконує умови договору, відмовляється передати позивачу оплачене приміщення, стверджує про пошук ним іншого інвестора, що позивач розцінює як невизнання Корпорацією права позивача на приміщення офісу із допоміжними приміщеннями.

04.02.2005 року корпорацією “Житлобуд-1” подано та ухвалою суду від 07.02.2008 року прийнято зустрічну позовну заяву до фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору № 5 дольової участі в будівництві підземного гаражу по АДРЕСА_2 з мотивів невиконання підприємцем взятого на себе зобовязання по проведенню повного розрахунку із позивачем на вимогу корпорації за фактичну площу замовленого підприємцем офісу, визначену на підставі даних бюро технічної інвентаризації, як то встановлено договором.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позов у зміненій редакції, просила його задовольнити, визнати за позивачем право власності на офіс (приміщення №№ 10, 11, 12) загальною площею 53 кв. м. та право у спільній частковій власності на допоміжні приміщення загального користування, просила повністю відшкодувати із Корпорації понесені позивачем судові витрати; у задоволенні зустрічного позову просила відмовити в звязку з його безпідставністю.

Корпорація у відзиві на позов, у доповненні на відзив та представник у судовому засіданні повністю заперечив проти вимог позивача з мотивів їх безпідставності, оскільки заяви позивача не відповідають дійсним обставинам справи і не обґрунтовані, позивач порушила умови договору, не оплатила вартість офісу в установлені договором строки, тому відповідно до пунктів 6.7., 7.1. договору він втратив чинність, тобто розірваний з ініціативи позивача; передача приміщень офісу по АДРЕСА_2 могла б бути виконана Корпорацією при умові виконання позивачем умов договору на дольову участь в будівництві підземного гаражу на 50 автомобілів 4 черга - блок обслуговування за № 5 від 16.12.2005 року - пунктів 3.2, 3.7; представник Корпорації у судовому засіданні просив задовольнити позов, розірвати договір № 5 від 16.12.2005 року на дольову участь в будівництві підземного гаража.

У судовому засіданні оголошувалася перерва із 12.02.2008 року по 27.02.2008 року, по 05.03.2008 року, по 19.03.2008 року, по 25.03.2008 року на підставі статті 77 ГПК України.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне.

Корпорація «Житлобуд-1»(відповідач у справі, Корпорація за договором) в особі генерального директора Шелегона М.В. та фізична особа підприємець ОСОБА_3 (позивач у справі, Дольовик за договором) уклали Договір № 5 від 16 грудня 2005 року на дольову участь в будівництві підземного гаражу на 50 автомобілів 4 черга блок обслуговування № 2 підземного гаражу, за умовами якого позивач замовила Корпорації будівництво приміщення однієї кімнати, розміщеної на першому поверсі блоку обслуговування № 2 підземного гаражу по АДРЕСА_2 далі по тексту договору “обєкт”.

Суд вважає, що договір № 5 від 16 грудня 2005 року за своє правовою природою є інвестиційним договором і на нього поширюються норми Закону України “Про інвестиційну діяльність”.

Відповідно до статті 9 Закону України “Про інвестиційну діяльність” основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між субєктами інвестиційної діяльності, є договір. Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобовязань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією субєктів інвестиційної діяльності, якими, відповідно до статті 5 Закону, можуть бути громадяни і юридичні особи України.

В статті 5 Закону вказано, що інвестори це субєкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в обєкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Відповідно до частини 3 статті 5 Закону учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

З огляду на викладене, позивач є інвестором з усіма правами та зобовязаннями відповідно до договору та вказаного Закону.

Відповідно до пункту 1.2. договору загальна площа кімнат, згідно проекту, складає 52,4 м2, будівельний № 4, далі по тексту договору “офіс”. Загальна площа офісу уточнюється після закінчення будівництва обєкту на підставі документів бюро технічної інвентаризації, по якій здійснюється повний уточнений розрахунок вартості офісу, після здачі обєкта в експлуатацію.

В пункті 2.1. сторони домовились, що станом на дату укладення договору вартість одного квадратного метра загальної площі офісу складає 3950 грн., в тому числі 2,5% на утримання дирекції замовника. Відповідно до пункту 2.1. договору вартість офісу на дату укладення договору складає 206 980 гривень.

В пункті 2.2. визначено порядок оплати вартості офісу та вказано, що дольовик проводить фінансування будівництва офісу в повному обємі, відповідно до п. 2.1. договору у наступному порядку:

1) перший внесок оплачується в розмірі 30% від вартості офісу і допоміжних приміщень протягом 3-х днів з дати укладення сторонами договору.

2) Решту суми вартості, відповідно до п. 2.1., в розмірі 70% вартості офісу Дольовик оплачує щомісячно, відповідно до графіка оплати (додаток № 1 до договору). Оплата вартості офісу проводиться грошовими коштами, відповідно до умов договору.

Отже, позивач зобовязалася перерахувати на рахунок корпорації перший внесок в сумі 62 094 грн. не пізніше 18.12.2005 року.

В частині 2 пункту 3.1. договору вказано, що якщо Дольовик не здійснив оплату першого внеску в розмірі та строк, що встановлені договором, то даний договір вважається таким, що не вступив в силу, навіть якщо грошові кошти сплачені після закінчення 10-ти днів після укладення договору.

Як вбачається із матеріалів справи, доданих до позовної заяви квитанцій до прибуткових касових ордерів і платіжних доручень та підтверджується представниками сторін, позивач перераховувала грошові кошти на рахунок корпорації протягом грудня 2005 року травня 2007 року і всього перерахувала на рахунок Корпорації кошти в загальній сумі 219 380 грн. В цю суму ввійшли кошти в сумі 206 980 грн. відповідно до пункту 2.1. договору та 12 400 грн., які були перераховані позивачем на підставі окремого договору на виконання додаткових робіт.

Із Акта звіряння розрахунків (а.с. 18) вбачається, що позивач перерахувала перший внесок із порушенням строку, встановленого в пункті 2.2. договору.

Однак, Корпорація приймала всі перераховані позивачем кошти, склала акт звіряння розрахунків, повністю врахувавши їх як оплату за офіс відповідно до договору № 5 від 16.12.2005 року.

Тобто, Корпорація та Дольовик своїми конклюдентними діями підтвердили факт наявності між ними договірних відносин відповідно до договору № 5 від 16.12.2005 року та продовжували діяти в рамках вказаного договору та вживали заходи до його повного виконання.

Судом встановлено, що позивач повністю сплатила Корпорації вказану у договорі вартість офісу з допоміжними приміщеннями. Суду не подано доказів негативного впливу порушення строків перерахування позивачем коштів на хід будівництва та введення будинку в експлуатацію, яке відбулося 09.08.2007 року - затвердження в установленому законом порядку Акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта. Позивач перерахувала на рахунок Корпорації кошти в сумі 2 370 грн. платіжним дорученням № 294 від 26.02.2008 року як доплату за дольову участь відповідно до договору № 5 від 16.12.2005 року, тобто за 0,6 кв.м. відповідно до уточнених обмірів КП “Черкаське ООБТІ”. Однак, Корпорація 27.02.2008 року повернула вказану суму позивачу в звязку з тим, що договір № 5 від 16.12.20005 року не діє.

Таким чином, судом встановлено виконання позивачем взятих на себе зобовязань за договором № 5 від 16.12.2005 року, що відповідно до умов договору є підставою для отримання позивачем, як дольовиком за договором, вказаного офісу у власність.

Як вбачається із матеріалів справи та із пояснень представника Корпорації, остання не визнає право позивача на приміщення офісу, заперечуючи наявність договору та оплату позивачем вартості офісу відповідно до домовленості між сторонами.

Відповідно до пункту 4.4. договору № 5 від 16.12.2005 року Корпорація зобовязана була оформити документи на право власності позивача на приміщення офісу в 2-місячний строк із дня підписання акту введення обєкта в експлуатацію. Як вказано вище, Акт державної приймальної комісії затверджений рішенням Черкаського міськвиконкому від 09.08.2007 року № 1034. Однак, Корпорацією не виконано умову пункту 4.4. договору, не передано позивачу документи для оформлення права власності. Крім цього, в звязку із поясненнями представника Корпорації у судовому засіданні щодо можливості заміни позивача іншим інвестором, за письмовим клопотанням позивача судом було вжито заходи до забезпечення позову.

З огляду на викладене, суд вважає обгрунтованою та законною, підтвердженою належними доказами та не спростованою відповідачем вимогу позивача про визнання за нею права власності на офіс (приміщення №№ 10, 11, 12), будівельний № 4, загальною площею 53 кв. м., які розташовані на першому поверсі блоку обслуговування № 2 підземного гаражу по вул. Смілянській, будинок 2 в м. Черкаси, та право у спільній частковій власності на допоміжні приміщення загального користування. Вказана вимога позивача відповідає його праву, встановленому статтею 20 Господарського кодексу України, статті 16 Цивільного кодексу України.

Суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи Корпорації про те, що договір втратив чинність та розірваний з ініціативи позивача відповідно до пунктів 6.7., 7.1. договору, та вважає неправомірними дії Корпорації по поверненню позивачу доплати в сумі 2370 грн., з огляду на наступне.

В пункті 6.7. договору вказано, що Договір вважається таким, що втратив силу у випадку неоплати Дольовиком повної вартості офісу в строки, вказані Корпорацією в договорі та у письмовому повідомленні про повну оплату вартості офісу.

Суд вважає, що Корпорацією надано позивачу таке повідомлення лише у зустрічній позовній заяві та у судовому засіданні у даній справі, коли представник Корпорації надав виконану КП “Черкаське ООБТІ” схему розміщення кімнат, в тому числі й тих, які оплачувала позивач.

Доводи Корпорації про те, що повідомлення про доплату надавалося позивачу листом від 17.09.2007 року, суд вважає безпідставними, оскільки із вказаного листа (а.с. 13) не вбачається, що мова йде саме про доплату вартості офісу в звязку з певними якимось обставинами, тим більше, що ні про які обставини чи причини у листі не йдеться взагалі. Із акта звірки розрахунків також неможливо зрозуміти, як та в звязку з чим створилася заборгованість позивача перед Корпорацією. Посилання Корпорації на акт № 6 приймання-передачі суд вважає неправомірним, оскільки вказаний акт не є належним документом, він не підписаний зі сторони Корпорації, тому його не можна вважати доказом вимоги Корпорації про доплату вартості офісу. Тим більше, що до листа не додавалася схема розміщення офісів, виконана обєднаним бюро технічної інвентаризації.

Крім цього, доводи Корпорації про те, що договір № 5 від 16.12.2005 року втратив чинність в звязку з несплатою позивачем доплати на вимогу Корпорації в листі від 17.09.2005 року спростовуються самим фактом подання Корпорацією зустрічної позовної заяви із вимогою про розірвання договору № 5 від 16.12.2005 року, адже неможливо ставити питання у лютому 2008 року про розірвання договору, який втратив чинність ще у вересні 2007року.

В пункті 2.2. договору вказано, що на повну вартість офісу можуть вплинути вартість додаткових проектних рішень чи їх зміна і інші фактори подорожчання, які викликаються змінами нормативів, зміною оподаткування, постановами уряду тощо.

Суду не подано доказів наявності вказаних вище факторів, які вплинули на подорожчання вартості офісу. Корпорацією не подано суду доказів звернення до позивача із вимогою про внесення до договору зміни щодо вартості офісу, адже в пункті 8.1. договору вказано, що всі зміни і доповнення до даного договору здійснюються тільки в письмовій формі, усні угоди по даному договору не допускаються.

Згідно статті 193 ГК України, статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із пояснень та розрахунків Корпорації вбачається, що вимога про доплату коштів викликана в основному нарахуванням Корпорацією коштів окремо за частину допоміжних приміщень, пропорційно площі офісу.

Таке нарахування не передбачено договором № 5 від 16.12.2005 року; в пункті 2.1. вказана загальна вартість офісу, у договорі відсутня така підстава для збільшення вартості офісу, в пункті 2.2. договору розрахунок першого внеску проводиться від вартості офісу та допоміжних приміщень. Отже, виходячи із встановлених договором умов, вимога Корпорації про доплату вартості частини допоміжних приміщень є безпідставною. Таку вимогу слід розцінювати як пропозицію Корпорації про зміну умови договору в частині вартості офісу. І вона була б правомірною у разі згоди на це Дольовика та сплати коштів, які вимагаються Корпорацією (такі дії сторін можливо було б розцінити як зміну умов договору).

Оскільки позивач не погоджується на зміну вартості офісу, а у договорі відсутні підстави для такого збільшення, тому суд вважає безпідставними доводи Корпорації про розірвання договору з ініціативи Дольовика.

З огляду на викладене, суд не вбачає також підстав для задоволення вимоги Корпорації про розірвання договору № 5 від 16.12.2005 року. Тому зустрічний позов корпорації “Житлобуд-1” задоволенню не підлягає.

На підставі статті 49 ГПК України із корпорації “Житлобуд-1” підлягають відшкодуванню підприємцю ОСОБА_3 понесені нею витрати на сплату державного мита в сумі 2217 грн. 50 коп. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Понесені корпорацією “Житлобуд-1” судові витрати в сумі 85 грн. державного мита із вимоги про розірвання договору та 118 грн. витрат на ІТЗ покладаються на корпорацію і їй не відшкодовуються. Однак, суд вважає за необхідне повернути Корпорації “Житлобуд-1” державне мито в сумі 2484 грн. 04 коп. в звязку із надлишковою сплатою.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Визнати за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на офіс (приміщення №№ 10, 11, 12), будівельний № 4, загальною площею 53 кв. м. та право у спільній частковій власності на допоміжні приміщення загального користування, які розташовані на першому поверсі блоку обслуговування № 2 підземного гаражу по вул. Смілянській, будинок 2 в м. Черкаси.

3. Стягнути із Корпорації “Житлобуд-1” (18003, м. Черкаси, пров. Жуковського, 1, ідентифікаційний код 32339474) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (18013, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати на сплату державного мита в сумі 2 217 грн. 50 коп., 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5. Видати Корпорації “Житлобуд-1” довідку на повернення із Державного бюджету державного мита в сумі 2 484 грн. 04 коп. в звязку з надлишковою сплатою.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя А.Д.Пащенко