Ухвала суду № 56842709, 15.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 березня 2016 рокусправа № 401/240/15-а(2-а/401/140/15)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27.04.2015 року у справі № 401/240/15-а (2-а/401/140/15) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Світловодську та Світловодському районі Кіровоградської області про визнання дій протиправними, визнання права на пенсію, призначення пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Світловодську та Світловодському районі Кіровоградської області, в якому просив визнати протиправними дії пенсійного органу щодо ухвалення рішення №105 від 08.04.2014 р. про відмову у призначенні йому пенсії і визнати його нечинним та зобов'язати призначити пільгову пенсію з 07.02.2014 р., з проведенням нарахування розміру пенсії за весь час.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що отримав право на пільгову пенсію при досягненні 55 років 06 місяців, при цьому його пільговий стаж, пов'язаний з роботою на території Естонської РСР, складає 01 рік 02 місяці, проте пенсійний фонд, проводячи перерахунок стажу, не врахував його пільговий стаж періоду роботи на риболовецьких суднах з 1979 року по 1983 рік в Естонській РСР. Вважає вказаний період пільгового стажу підтвердженим записами у трудовій книжці та довідкою про плавання, а відмову пенсійного фонду протиправною, та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27.04.2015 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано відсутністю підстав для зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу періоду роботи на посадах плавскладу у Естонській РСР з огляду на те, що відповідно до положень п. 3 ст. 6 Угоди між Україною та Естонською республікою у сфері соціального забезпечення, яка ратифікована Україною 02.11.2011 року та набрала чинності 01.02.2012 року, якщо право на пенсію виникає на підставі спеціального закону та/або у зв'язку із здійсненням трудової діяльності у певній професії або у певних умовах, то пенсію на цій підставі призначає і виплачує тільки та сторона, на території якої виникло право на пенсію, і тільки згідно із своїм законодавством.

Також вказав, що періоди трудової діяльності у певній професії або у певних умовах, набуті згідно із законодавством сторін, не підсумовуються. Якщо згідно із законодавством будь-якої із сторін Угоди право на пенсію не виникає, то при призначенні пенсії ці періоди враховуються на загальних підставах.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати, адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач посилається на неврахування судом першої інстанції записів трудової книжки, які підтверджують пільговий трудовий стаж, що свідчить про наявність у ОСОБА_1 права на пільгову пенсію.

Вважає, що не включення до пільгового стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, періоду трудової діяльності, що мав місце в колишній союзній республіці ЕРСР, що в теперішній час є Естонія, суперечить норм Закону та ч.3 ст.22 Конституції України.

Також вказує, що судом першої інстанції не вжито всіх можливих заходів для витребування необхідних доказів для підтвердження наявності у позивача пільгового стажу.

В запереченнях на апеляційну скаргу пенсійний фонд просив рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване, та зазначив, що з наданих ОСОБА_1 документів пільговий стаж позивача, який дає право на пенсію, не підтверджено.

Також вказало, що суд першої інстанції обґрунтовано послався на положення Угоди між Україною та Естонською республікою у сфері соціального забезпечення, ратифікованої Україною 02.11.2011 року, згідно якої, у разі коли право на пенсію виникає на підставі спеціального закону та/або у зв'язку із здійсненням трудової діяльності у певній професії або у певних умовах, то пенсію на цій підставі призначає і виплачує тільки та сторона, на території якої виникло право на пенсію, і тільки згідно із своїм законодавством. Періоди трудової діяльності у певній професії або у певних умовах, набуті згідно із законодавством сторін, не підсумовуються.

У судове засідання сторони по справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не прибули, своїх представників не направили.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з такого.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10 січня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Світловодську та Світловодському районі Кіровоградської області із заявою про призначення пенсії за вислугою років на підставі п.«д» ст.5 Закону України «Про пенсійне забезпечення». (а.с. 40)

До названої заяви на підтвердження пільгового стажу ОСОБА_1 були подані:

- трудова книжка, згідно записів якої №3-11 за період з 04.01.1985 року по 19.07.1991 року, №16-20 за період з 15.01.1993 року по 04.06.1999 року працював на посадах плавскладу на судах флоту рибної промисловості;

- уточнююча довідка про підтвердження стажу, який враховується для призначення пенсії за вислугу років від 17.07.2009 року №392, в якій зазначені періоди перебування на посадах плавскладу та періоди роботи на загальних умовах.

Протокольним рішенням № 105 від 08 квітня 2014 року ОСОБА_1 було відмовлено у призначені пенсії в зв'язку з недостатністю спеціального стажу, з посиланням на те, що при обрахуванні пільгового стажу не враховано роботу позивача на території колишньої Естонської СРСР в кількості 6 років 2 місяці 11 днів (а.с. 45).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.«д» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення) - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

З аналізу наведених норм вбачається, що у випадку виникнення у особи права на призначення пенсії на основі пільгового трудового стажу, набутого на підставі законодавства України, пенсія призначається на підставі цього законодавства. При цьому, Україна нараховує і виплачує пенсію на підставі фактичного страхового стажу, набутого на її території.

В той же час, згідно ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується, зокрема, на міжнародних договорах з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. При цьому, якщо таким міжнародним договором встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в період з 1979 року по 1983 рік працював в Естонській РСР, яка входила до складу Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

З 19 серпня 1991 року Естонська РСР вийшла із складу Союзу Радянських Соціалістичних Республік та проголосила незалежність, у зв'язку із чим було утворено Естонську Республіку.

Законом України від 02 листопада 2011 року № 3990-VI ратифіковано Угоду між Україною та Естонською Республікою у сфері соціального забезпечення, яка набрала чинності для України 01 лютого 2012 року.

Із змісту даного Договору слідує, що його положення врегульовують питання врахування при призначенні пенсій трудового стажу, набутого на території України та Естонської Республіки, і не стосуються трудового стажу, набутого на території ЕРСР.

Отже, законодавчо визначені підстави для врахуванняі спеціального трудового стажу, отриманого на території ЕРСР, в законодавстві України та міжнародних угодах відсутні.

В обгрунтування наведеного, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити наступне.

З метою врегулювання питання пенсійного забезпечення пенсіонерів, зокрема тих, які працювали на території колишніх радянських республік, між Україною та такими державами укладаються пропорційній договори, які передбачають пропорційне фінансування пенсійних виплат: в залежності від стажу , набутого на території кожної договірної держави. За цими договорами кожна країна відповідає за свою частину - пропорційно трудовому стажу, отриманому на її території, а також пенсійним внескам та заробітній платі.

Так, пропорційні договори про пенсійне забезпечення в Україні були укладені з країнами Прибалтики - Литвою, Латвією та Естонією. Саме відповідно до вказаних договорів розрахунок розміру пенсії, призначеної в Україні, буде проводитися з урахуванням періодів, відпрацьованих на території Литви - до 01.01.1992 року, Латвії - до 01.01.1991 року. Стаж роботи на території Естонії в зазначений період не буде враховуватись з огляду на відсутність відповідних домовленостей.

А відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що стаж роботи ОСОБА_1 на посадах плавскладу у Естонській СРСР не може бути зарахований до стажу роботи, який надає право на пенсію відповідно до п. «д» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27.04.2015 року у справі № 401/240/15-а (2-а/401/140/15) - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Ухвалу в повному обсязі складено 23.03.2016 року.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.О. Коршун