Ухвала суду № 56842311, 24.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 р. Справа № 876/6593/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника відповідача Рябчинського О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Садиба» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі за позовом Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Тернопільській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Садиба» про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

Гусятинська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області 08.04.2015 року звернулася в суд з адміністративним позовом до ТзОВ «Садиба», в якому просила стягнути з відповідача в рахунок погашення податкового боргу суму 106250,00 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Садиба» на користь Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області, податковий борг в сумі 106250,00 грн. за рахунок готівки та з рахунків обслуговуючих банків на рахунок : 3111410470016, код бюджетної класифікації 21080900.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ТзОВ «Садиба» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити ухвалу, якою адміністративний позов залишити без розгляду.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позовні вимоги ґрунтуються на підставі податкового повідомлення - рішення форми "С" від 26.08.2011 року № 0000442308 на суму 106250,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій за порушення ТзОВ «Садиба» положень Указу президента України від 12.06.1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» та п.2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 року №72.

Апелянт вважає, що застосовані до відповідача штрафні (фінансові) санкції не є за своїм змістом податковим боргом, оскільки є різновидом адміністративно-господарських санкцій, і на них не розповсюджується положення щодо узгодження податкового зобов'язання, встановлені Податковим кодексом України, відтак податковим органом пропущено, передбачений ст..99 КАС України шестимісячний строк звернення до суду.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Садиба" с. Гадинківці, Гусятинського району, Тернопільської області зареєстроване як юридична особа 21.11.2002 року та зареєстроване як платник податків в Гусятинській ОДПІ.

Гусятинською ОДПІ проведено перевірку ТзОВ "Садиба" з дотримання суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій по даній перевірці та складено акт від 11.08.2011 року № 00691904/23/32015589., яким зафіксовано порушення п.2.6 гл., п.4.2,4.3 гл.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 ( не оприбуткування готівки в касі в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на загальну суму 21250, 00 грн.

На підставі даного акту, відповідно до положень Указу президента України від 12.06.1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», пп.54.3.3 п.5.4 ст.54 Податкового кодексу України податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення форми "С" від 26.08.2011 року № 0000442308 на суму 106250,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій( п»ятикратний розмір не оприбуткованої готівки).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки за відповідачем рахується податковий борг, а вжиті податковим органом заходи не призвели до його погашення, то позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає правильно встановленим обставинам справи та нормам чинного законодавства з огляду на наступне.

Податковим кодексом України( далі ПК України) регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначається вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов»язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов»язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 16 ПК України платники податків зобов»язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпункт 16.1.4 п. 16.1 ст.16 ПК України визначає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, передбачених податковим законодавством. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПКУ).

Пунктом 8.2 статті 8 Податкового кодексу України встановлено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Як встановлено в судовому засіданні податкове повідомлення - рішення від 26.08.2011 року № 0000442308 було предметом розгляду у Тернопільському окружному адміністративному суді.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 року відмовлено у задоволенні позову ТзОВ "Садиба" щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 26.08.2011 року № 0000442308.

Згідно з п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Оскільки узгодженою в порядку оскарження спірна сума була тільки після 11.12.2014 року, тобто вступу в законну силу судового рішення - постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2011 року, то, на погляд колегія суддів, з останньої дати почався відлік строку для звернення до суду про стягнення податкового боргу.

Відповідно до п. 95.2 ст. 95 цього Кодексу стягнення коштів платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи видно, що Гусятинською ОДПІ відповідачу виставлено податкову вимогу №9-25-3 від 17 січня 2015 року, яка отримана керівником ТзОВ «Садиба» 25.01.2015 року, що свідчить підпис на поштовому повідомленні про вручення.

Доказів погашення податкового боргу відповідачем не представлено, не було здобуто таких судом першої інстанції під час розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законом.

Законом України від 02.12.2010 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» який набрав чинності з 01.01.2011 р. статтю 250 Господарського кодексу України було доповнено ч. 2 , згідно якої дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотримання яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Вказане вище не враховано апелянтом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що податковий орган правомірно застосував до позивача фінансові санкції за порушення законодавства про патентування, порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, що є спеціальною нормою яка регулює спірні правовідносини, без врахування строків передбачених ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про пропуск позивачем строків звернення з позовом до суду встановленого ст. 99 КАС України.

Пунктом 2 частини 2 статті 99 КАС України передбаченого, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Цим кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

В пункті 102.4 статті 102 ПК України зазначено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Відповідно до ПК України момент виникнення податкового боргу пов'язується виключно із закінченням строків для сплати податкового зобов'язання визначеного платником податку самостійно або узгодженого податкового зобов'язання у випадку, коли таке податкове зобов'язання не сплачене та не оскаржене платником податку у встановлені ПК України порядку та строки (підпункт 14.1.175 пункту 14.1. статті 14 ПК України).

Строки та підстави надіслання податкових вимог визначені у пунктах 59.1 та 59.3 статті 59 ПК України. Відносини, що виникають у процесі надіслання (вручення) податкових вимог платникові податків регулюються також пунктом 42.2 статті 42 ПК України.

Однак наявність у ПК України спеціальних правил щодо застосування певних процедур під час фактичного стягнення коштів з платників податків не перешкоджає податковим органам звертатися до адміністративного суду із вимогою про стягнення податкового боргу з платників податків.

Таким чином, для визначення строків звернення до суду слід застосовувати саме спеціальну норму положення пункту 102.4статті 102 ПК України тобто, строк становить 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Посилання апелянта на позицію Верховного суду України (ухвалу від 04.11.2014 року у справі №21-466 а 14) та Вищого адміністративного суду України ( ухвалу від 15.04.2014 року у справі № 802/3144/13-а) колегією суддів не беруться до уваги, оскільки спірні правовідносини у вказаних ухвалах регулювалися чинним на цей час Законом України « Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та цільовими фондами», а спірні правовідносини у даній справі виникли після набрання чинності Податковим кодексом України, тому в даному випадку необхідно застосовувати норми Податкового кодексу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню в примусовому порядку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Крім того, відповідач всупереч вимогам ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надало жодних доказів на спростування доводів позивача.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів переконана, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч. 1 п. 1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Садиба» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі №819/965/15-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук

Ухвала у повному обсязі складена 29.03.2016 року.