Рішення № 56838423, 25.03.2016, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/1229/16-ц

Номер провадження 2/585/358/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2016 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі: головуючої судді Євлах О.О., за участю: секретаря - Дмитренко М.О., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ромни Сумської області справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення коштів та захист прав споживачів,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з цим позовом до суду і вказав, що 18 лютого 2016 року він уклав з відповідачем договір фінансового лізингу № 160042 з додатками. Відповідно до умов договору він виступав в якості Лізингоодержувача , а відповідач Лізингодавця. Ним на розрахунковий рахунок ТОВ «Євролізинг Україна» № 26005455539 МФО 380805, код ЄРД 39321814 було сплачено 90 тис.грн. з призначенням платежу «Адміністративний платіж згідно договору фінансового лізингу № 160042 від 18.02.2016 року без ПДВ» та 185 тис.грн з призначенням платежу «Авансовий платіж згідно договору фінансового лізингу № 160042 від 18.02.16 р. без ПДВ». Предметом лізингу є транспортним засіб «Беларус 1221.2». Вказаний транспортний засіб він мав намір придбати для власних потреб. Він уклав договір лізингу як фізична особа, і фізичною особою підприємцем він не є. Вважає, що вищевказаний договір фінансового лізингу був укладений з численними порушеннями чинного законодавства, які порушують його права та охоронювані законом інтереси, містить положення, що суттєво порушують його права як споживача за вказаним договором. Зокрема зазначив, що даний договір не посвідчений нотаріально в порушення вимог ч.2 ст.799 ЦК України. Крім того в вищевказаному Договорі фінансового лізингу в порушення вимог ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг» відсутнє чітке визначення предмету договору лізингу. Так, зокрема, п.1.2 Договору № 160042 та Додаток №2 до цього Договору не містять визначених законодавством індивідуальних ознак застосованих до транспортного засобу, що в даному випадку виступає в якості предмета лізингу. Пункти 3.1.1 та 3.2.7 Договору фінансового лізингу прямо суперечать один одному, п.12.1. ст.12 суттєво обмежує права Лізингоодержувача в порівнянні перед Лізингодавцем, що суперечить вимогам ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того у відповідача відсутня ліцензія на право надання фінансових послуг, а тому вищевказаний Договір фінансового лізингу, на його думку, є недійсним. Також розділ Договору «Додатки до даного Договору містить наступні пункти: № 1-Графік сплати Авансового внеску; № 2-Специфікація; № 3 Графік покриття витрат та виплат лізингових платежів. Натомість Додаток № 3 до Договору у сторін відсутній, його форма, сутність та зміст не погоджені.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача вдруге в судове засідання не з'явився, про день слухання справи на 12.03.2016 року повідомлений належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи суду не надав. Поштовий конверт з судовою повісткою на 25.03.2016 року повернувся на адресу суду з відміткою працівника поштового звязку від 18.03.2016 року «за письмовою заявою відправника, одержувача», тобто за відмовою від одержання.

Суд, вислухавши пояснення, позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 18 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Євролізинг Україна було укладено Договір № 160042 фінансового лізингу з додатками. (а.с.23-30). Відповідно до умов договору відповідач бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу (трактор Беларус 1221.2), у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу /позивачеві/ на строк та на умовах, передбачених договором. Предмет лізингу є власністю лізингодавця до моменту переоформлення права власності на предмет лізингу на Лізингоодержувача згідно умовами вищевказаного Договору. Згідно п.1.7 Догвору, предмет лізингу передається в користування Лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 30 робочих днів з моменту сплати Лізингоодержувачем на рахунок Лізимнгодавця: Адміністративного платежу, Авансового платежу, Комісії за передачу предмета лізингу, у разі наявності сплати різниці до вже сплаченого платежу на умовах викладених у п.9.6 ст.9 даного Договору. У додатку № 2 до Договору предметом лізингу визначено: марка Беларус, модель 1221.2, у кількості 1, вартістю 29702,97 Євро. Таке визначення предмету лізингу не відповідає поняттю індивідуально визначеної речі (рік випуску, колір, об'єм двигуна, індивідуальних технічних характеристик, індивідуальної комплектації тощо), не містить вимог щодо якості предмету лізингу відповідно до ДСТУ, класифікаторів технічних умов, тощо.

Як вбачається із наведеного, у спірному договорі відсутня обов'язкова умова щодо індивідуальної визначеності предмета лізингу, прямо передбачена законодавством про фінансовий лізинг, що є порушенням ст. 203 ЦК України.

Також розділ Договору «Додатки до даного Договору містить наступні пункти: № 1-Графік сплати Авансового внеску; № 2-Специфікація; № 3 Графік покриття витрат та виплат лізингових платежів. Натомість Додаток № 3 до Договору у сторін відсутній, його форма, сутність та зміст не погоджені.

Відповідно до ч.2 ст.806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм(оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди(найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Згідно ст..6 Закону України «Про фінансовий лізинг» Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк , на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу(строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно по положень ч.1ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник ) не повинен включати договори із споживачем умови , які є несправедливими .

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч.2 ст.18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Умови договору , які можуть бути несправедливими визначено у ч. 3 ст. 18 цього закону .

Для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше , умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст. 3 , ч.3 ст. 509 ЦК України ; по-друге , умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін ; по-третє умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до ст..21 Закону України «Про захист прав споживачів» права позивача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Судом встановлено, що п.12.1 ст.12 Договору обмежено права Лізингоодержувача в порівнянні з Лізингодавцем, що суперечить вимогам ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» п.2 ч.1 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг», а саме: «Лізингоодержувач, який сплатив Адміністративний платіж, частково або повністю сплатив Авансовий внесок та не отримав транспортний засіб має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити Лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання Договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованої кореспонденцією на адресу Лізингодавця, у строк, встановлений чинним законодавством, Лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 60% від сплаченого Авансового платежу та/або частини Авансових платежів, 40% Лізингодавець утримує у якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає.» Тобто, за невиконання Лізингодавцем своїх прямих обовязків передбачених Договором, фінансові санкції застосовуються до Лізингоодержувача.

Крім того відповідно до п.16.13 Договору додатки є його невідємною частиною, а тому мають бути вже складені та підписані сторонами. Натомість Додаток № 3 до Договору у сторін за фактом відсутній. Його форма, сутність та зміст не погоджені.

На виконання договору позивач ОСОБА_1 сплатив згідно копії квитанції № 15339429 та № 15338614 від 18.02.2016 року на рахунок отримувача ТОВ «Євролізинг Україна» адміністративний платіж в розмірі 90000 гривень та авансовий платіж в розмірі 185000 гривень, що разом складає 275000, 00 гривень,які за умови недійсності правочину в порядку ст. 216 ЦК України мають бути повернуті позивачу. А задоволення позову у відповідності із ст. 88 ЦПК України покладає на відповідача обов'язок по сплаті судових витрат, які складаються із витрат на сплату судового збору та правову допомогу (а.с.40).

Керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 60, 88,209, 212-215, 226 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення коштів та захист прав споживачів задовольнити.

Визнати Договір № 160042 фінансового лізингу від 18 лютого 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» - недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна», код ЄДРПОУ 39321814, юридична адреса м.Київ,вул..Велика Васильківська, буд.№ 143/2А на користь ОСОБА_1 платіж в сумі 90 000,00 гривень та авансовий платіж в сумі 185 000,00 грн., а всього 275000 ( двісті сімдесят п»ять ) тисяч гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна», код ЄДРПОУ 39321814, юридична адреса м.Київ,вул..Велика Васильківська, буд.№ 143/2А на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 5000( п»ять ) тисяч гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» на користь держави судовий збір в сумі 3301 ( три тисяч триста одну ) гривню 20 копійок.

Рішення набирає законної сили через 10 днів після проголошення, якщо не буде подано апеляційну скаргу.

У випадку подання апеляційної скарги на рішення суду - рішення набирає чинності у день розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Роменський міськрайонний суд протягом 10-ти днів з дня його проголошення, а особами які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:підпис…

Копія вірна:

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_3