Ухвала суду № 56837817, 30.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2555/16

Головуючий у першій інстанції Загороднюк В. І.

Доповідач Черевко П. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Сватаненка В.І., Артеменка І.А.

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим та стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим та стягнення грошових коштів посилаючись на те, що 21.08.2007 року між ним та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір поруки №135557, відповідно до якого поручитель зобов'язувався перед кредитором відповідати за виконання ОСОБА_4 усіх її зобов'язань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11202186000 від 21.08.2007 р..

Пунктом 1.3.1 Основного договору встановлена процентна ставка у розміру - 11,5 % річних.

Пунктом 2.1 Договору поруки передбачено, що кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, в наслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Банк в односторонньому порядку збільшив процентну ставку за кредитом не повідомивши про це ані Боржника, а ні Поручителя та не отримавши їх згоди на це.

Про зміну обсягу відповідальності позивачу стало відомо з матеріалів судової справи №522/18536/14-ц, яка перебуває в провадженні Приморського районного суду м. Одеси, а саме з довідки-рахунку заборгованості за кредитом.

Позивач зазначив, що не був повідомлений про факт збільшення процентної ставки. Всі зміни до основного договору були внесені банком без відповідного узгодження з боржником та поручителем. Збільшення процентної ставки за користування кредитом без згоди боржника та поручителя значно збільшило обсяг кредитного зобов'язання боржника, внаслідок чого також було збільшено і обсяг відповідальності поручителя за договором поруки.

З урахуванням вищевикладеного позивач вважає, що на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України договір поруки №135557 від 21.08.2007 р. є припиненим.

Крім того позивач зазначив, що на виконання обов'язку боржника 29.06.2010 року позивачем фактично було здійснено оплату грошових коштів в рахунок погашення грошового зобов'язання ОСОБА_4 за основним договором. Сума оплачених позивачем грошових коштів становить 200 дол. США, що на момент здійснення оплати було еквівалентно 1581,48 грн. при цьому ОСОБА_4 обіцяла позивачу повернути сплачені за неї кошти у розмірі 1581,48 грн. Проте, відповідачка свої обіцянки не виконала, у зв'язку з чим у неї перед позивачем виникло грошове зобов'язання. Позивач зазначив, що оскільки на момент здійснення оплати його порука була вже припинена, ОСОБА_4 зобов'язана відшкодувати йому сплачені на виконання її зобов'язань кошти у розмірі 1581,48 грн.

В зв'язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив його задовольнити.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2016 року позовні вимоги задоволено частково, визнано припиненою поруку ОСОБА_2 за договором поруки №135557 від 21.08.2007 р., який було укладено між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, стягнуто з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_2 суму сплаченого ним судового збору у розмірі 243,60 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи рішення суду незаконним представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 1581,48 грн., в цій частині задовольнити його позовні вимоги а також стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 частково суд обгрунтовано дійшов зазначеного висновку.

Судом встановлено, що 21.08.2007 р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11202186000, згідно якого банк надав ОСОБА_4 кредит у сумі 34000,00 доларів США.

Пунктом 1.3.1 основного договору встановлена процентна ставка у розмірі - 11,50 % річних.

В якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за договором про надання споживчого кредиту № 11202186000 від 21.08.2007 р. між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки №13557.

Пунктом 2.1 договору поруки передбачено, що кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, в наслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Під «згодою поручителя» сторони розуміють візування поручителем змін до основного договору (шляхом проставлення підпису уповноваженої особи та печатки поручителя, якщо останній є юридичною особою) та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладання поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.

Як вбачається з довідки-розрахунку заборгованості по процентам за користування кредитом процентна ставка за договором про надання споживчого кредиту № 11202186000 від 21.08.2007 р., відповідачем неодноразово була збільшена процентна ставка з 11,50 відсотка на 23,00 відсотка річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно пункту 22 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» № 5від 30.03.2012 року, якщо з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Будь-яких доказів того, що позивач був проінформований про збільшення розміру відсотків за користування кредитом та надав згоду на збільшення розміру його відповідальності суду не надано.

Збільшення процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту № 11202186000 від 21.08.2007 р., яке у порушення умов договору поруки № 76631 від 15.12.2006 року, відбулося без згоди позивача як поручителя, призвело до збільшення обсягу відповідальності позивача.

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, договір поруки №13557 від 21.08.2007 р., що був укладений між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», слід визнати припиненим.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення на його користь з ОСОБА_4, грошові кошти у розмірі 1581,48 грн., встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 1. ч. 2 ст. 11, ч.1 та 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення прав та обов'язків, відповідно до ст. 11 ЦК України також є інші факти.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наданої позивачем копії квитанції №43 від 29.06.2010 р. вбачається, що платником заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 11202186000 від 21.08.2007 р. є ОСОБА_4.

Враховуючи, що позивачем не надано суду жодного доказу, крім власних тверджень, щодо факту здійснення саме ним 29.06.2010 р. фактичної оплати грошових коштів в рахунок погашення грошового зобов'язання ОСОБА_4 за договором про надання споживчого кредиту № 11202186000 від 21.08.2007 р. та її обіцянки повернути сплачені ним кошти, суд обгрунтовано вважав позовну вимогу про стягнення з ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 1581,48 грн. недоведеною, у зв'язку з чим такою, що задоволенню не підлягає.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Посилання автора апеляційної скарги на невизнання судом неналежним доказом квитанції № 43 від 29.06.2010 року про оплату коштів у розмірі 1581,48 грн. (200 доларів США) ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу за кредитом як на підстави для задоволення позову є необґрунтованим, оскільки спростоване дослідженими судом обставинами, яким дана правильна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: В.І. Сватаненко

І.А. Артеменко