Ухвала суду № 56836206, 29.03.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/12031/14-к Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 11-сс/783/189/16 Доповідач: Березюк О. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Березюка О.Г.

суддів Пайонкевича Т.Т., Марітчака Т.М.,

при секретарі Мазур-Іванько Ж.В.,

з участю прокурора Нанівського В.І.,

захисника ОСОБА_1, ОСОБА_2,

підозрюваного ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 18.03.2016 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави,

встановила:

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 18.03.2016 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ прокуратури Львівської області Пшенички А.М., погодженого з прокурором Нанівським В.І., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і щодо ОСОБА_3, який підозрюється у вчиненні злочину за ч.5 ст.191 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням грошової застави в розмірі 5000 мінімальних заробітних плат, що становить 6890000 грн., при внесенні якої підозрюваний ОСОБА_3 підлягає звільненню з-під варти.

Строк дії ухвали - до 17 травня 2016 року включно.

Таке своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні злочину за ч.5 ст.191 КК України, санкція якого передбачає позбавлення волі до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Не погоджуючись із даною ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 18.03.2016 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою звільнити з під варти ОСОБА_3.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник покликається на те, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та незаконною. Під час судового розгляду даної справи суд допустив порушення вимог кримінального закону, які перешкодили суду прийняти законне та обґрунтоване судове рішенням, які полягають в перекручуванні фактів, значимості доказів, досліджених під час розгляду справи і покладених їх в основу судового рішення. Апелянт вважає, що оголошена підозра його підзахисному є необґрунтованою. Оскільки в тексті підозри вказується що ОСОБА_3 створив злочинну групу для вчинення злочину, однак захисником ОСОБА_1 під час ознайомлення з матеріалами справи не було встановлено жодного факту, який давав би можливість вважати, що його підзахисний вступив в злочинну групу.

В апеляційній скарзі захисник вказує, що ні слідчий, ні прокурор не надали докази наявності існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, на існування ніби-то яких послався слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі. Також захисник вважає, що суд без всілякої аргументації призначив для сплати застави явно непомірну суму, з метою не надання можливості її сплатити.

При апеляційному розгляді захисники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали письмове доповнення до апеляційної скарги, у якому підтримуючи вищезазначені мотиви апеляційної скарги просять змінити запобіжний захід із тримання під вартою на особисту поруку. В додаток до доповнення захисники долучили письмові заяви про особисту поруку за підозрюваного ОСОБА_3 від народних депутатів України: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, а також ще 28 письмових заяв про особисту поруку від підприємців, мешканців Львівщини та громадських організацій.

Заслухавши доповідача, пояснення підозрюваного та його захисників на підтримання поданої апеляційної скарги, думку прокурора про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення оскаржуваної ухвали слідчого судді без змін, обговоривши наведені доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Як убачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні слідчого відділу прокуратури Львівської області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013150030000089 від 17.06.2013 року за ознаками злочину за ч.1 ст.191 КК України.

18.03.2016 року ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, покарання за яке передбачено у вигляді позбавлення волі від семи до дванадцяти років та з конфіскацією майна.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання убачається, що на основі наданих старшим слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, якими є докази, наведені у клопотанні старшого слідчого з доданими до нього матеріалами. Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів слідчий суддя правильно визначив, що причетність ОСОБА_3 до вчинення злочину є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувальних заходів. Отже, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування стосовно обґрунтованості повідомленої ОСОБА_3 підозри, чогось очевидно недопустимого чи безпідставного не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів під час апеляційного перегляду.

Надані стороною захисту постанова Галицького районного суду м.Львова від 30.06.2009 року про скасування постанови першого заступника прокурора Львівської області від 01.04.2009 року про порушення кримінальної справи за фактом привласнення бюджетних коштів в особливо великих розмірах службовими особами ЛКП «Львівелектротранс», ТзОВ «Сармат», вчиненого за попередньою змовою з невстановленими особами, за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України; ухвала апеляційного суду Львівської області від 07.08.2009 року, якою зазначена постанова Галицького районного суду м.Львова від 30.06.2009 року залишена без змін; та ухвала Верховного суду України від 18.05.2010 року, якою вищевказані рішення судів першої та апеляційної інстанції залишено без змін, а касаційна скарга прокурора без задоволення,- на думку колегії суддів не можуть безальтернативно свідчити про необґрунтованість висунутої ОСОБА_3 підозри у вчиненні злочину, оскільки при висуненні підозри слідчий послався на докази, які були здобуті органом досудового розслідування вже після ухвалення вищезазначених судових рішень, а слідчий суддя у межах своїх повноважень лише перевірив наявність цих доказів не досліджуючи їх по суті. Так, цими доказами є акт позапланової ревізії окремих питань фінансово - господарської діяльності ЛКП «Львівелектротранс» за період 01.01.2007 р. по 30.09.2015 р. №08-23 від 18.11.2015 року та висновок судово-економічної експертизи № 164 від 25.02.2016 року.

Водночас відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, задовольняючи клопотання слідчого та застосовуючи відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя послався на доведеність слідчим і прокурором підстав, передбачених ст.ст.177, 183, 194 КПК України, які є достатніми для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Однак, дослідивши в сукупності тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3, конкретні обставини справи та дані про особу підозрюваного, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді щодо неможливості запобіганню ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного застосуванням більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою є непереконливим.

Відповідно до ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Згідно пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Так, в клопотанні, старший слідчий Пшеничка А.М. в обґрунтування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, послався на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3, та на те, що репутація ОСОБА_3 істотно погіршена у зв'язку з підозрою його у вчиненні особливо тяжкого злочину з ознаками корупції. На переконання слідчого саме тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3, стимулюватиме останнього переховуватись від органів досудового слідства та суду. Також з огляду на тяжкість висунутої підозри ОСОБА_3 з метою уникнення від кримінальної відповідальності може незаконними засобами впливати на свідків та протиправно перешкоджати кримінальному провадженню.

Характеризуючи особу підозрюваного слідчим та слідчим суддею зазначено, що ОСОБА_3 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений і має на утриманні неповнолітнього сина.

Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення не може бути підставою для тримання особи під вартою. Інших, даних, які в сукупності давали підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в клопотанні слідчого не зазначені.

Що стосується посилань слідчого про те, що ОСОБА_3 з метою уникнення від кримінальної відповідальності може впливати на свідків та протиправно перешкоджати кримінальному провадженню, то на думку колегії суддів, вони є лише припущенням слідчого і в сукупності з іншими даними не є тими обставинами, які дають підстави для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Під час апеляційного розгляду прокурор в обґрунтування правомірності визначення розміру застави надав докази, які свідчать про матеріальний стан підозрюваного та членів його сім'ї, а також пояснив, що в обґрунтування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, в матеріалах кримінального провадження є роздруківка телефонних розмов, які здійснювались ще у 2009 рік між ОСОБА_3 та іншими особами, у яких останні узгоджували свою позицію як вони мають себе вести під час розслідування кримінальної справи.

Проте такий доказ колегією суддів не може братись до уваги зважаючи на наявність вищевказаних судових рішень апеляційної та касаційної інстанції, якими рішення суду першої інстанції про скасування постанови про порушення кримінальної справи у 2009 році було залишено без змін.

Водночас при апеляційному розгляді прокурор ствердив, що жодних доказів, які би свідчили про наявність у ОСОБА_3 ризиків, передбачених ст.177 КПК України, з часу внесення відомостей до ЄРДР від 17.06.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, досудовим розслідуванням здобуто не було і у суді першої інстанції такі докази не досліджувались.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи клопотання слідчого про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, про наявність яких зазначено у клопотанні, не підтверджені достатніми даними, і слідчим та прокурором не доведені в суді першої інстанції, а слідчий суддя у своїй ухвалі наявність таких ризиків щодо ОСОБА_3 жодним чином не обґрунтував.

При апеляційному розгляді колегією суддів встановлено, що ОСОБА_3 має вищу юридичну освіту і працює директором ТзОВ «Транспортна компанія «Сармат», по місцю роботи, проживання та громадськими організаціями характеризується позитивно, одружений, має на утриманні доньку ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2, є волонтером та благодійником, на підтвердження чого захистом надано копії 54-х платіжних банківських квитанції про перерахування ОСОБА_3 коштів на лікування воїнів АТО, дитячим будинкам, громадським організаціям «Народна самооборона» та «Автомайдан», навчальним закладам, з цього ж приводу захистом надано копії 8-ми подяк від дитячих будинків та Українського католицького університету.

В зв'язку з цим, враховуючи вище наведене, а також тяжкість кримінального правопорушення в якому ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється, дані, що характеризують його особу, зокрема те, що він до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце праці, має постійне місце проживання і реєстрації у м.Львові, характеризується виключно позитивно, має на утриманні двох дітей, один з яких є неповнолітній, колегія суддів приходить до висновку, що наявним ризикам можна запобігти шляхом застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

За таких обставин, ухвала слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 18.03.2016 року підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, якою, враховуючи відповідно до вище наведеного тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_3 підозрюється, конкретні обставини справи та дані про особу підозрюваного, слід обрати ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 376, 405, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 задовольнити частково, а ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 18.03.2016 року про обрання підозрюваному ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту із визначенням розміру застави - скасувати.

У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ прокуратури Львівської області Пшенички А.М., затверджене прокурором Нанівським В.І., про застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту із визначенням розміру застави - відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні щоденно в період з 20 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. залишати без дозволу слідчого, прокурора або суду місце постійного проживання -кв.АДРЕСА_1.

Звільнити ОСОБА_3 з-під варти негайно в залі суду.

Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_3 під домашнім арештом встановити у межах двох місяців до 17 травня 2016 року включно.

Ухвалу для виконання передати органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_3.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого СВ прокуратури Львівської області Пшеничку А.М..

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Судді:

Березюк О.Г. Пайонкевич Т.Т. Марітчак Т.М.