Ухвала суду № 56834277, 25.03.2016, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/47/16-к

Провадження №1-кс/463/278/16

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2016 року Личаківський районний суд м. Львова

Cлідчий суддя - Головатий Р. Я.

з участю секретаря судових засідань - Миличук У.Р.,

слідчого - Лукіна А.А.,

розглянувши клопотання слідчого СВ Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області Лукіна А.А., погоджене з прокурором Львівської місцевої прокуратури №1 Опанасюком О.Г., про арешт майна, -

встановив:

слідчий СВ Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області за погодженням з прокурором звернувся з клопотанням до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова про накладення арешту на все рухоме майно ОСОБА_4 та ПрАТ «Монтажбудзв'язок», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з правом доступу до нього та користування цим майном ОСОБА_4

Клопотання мотивує тим, що у провадженні СВ Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140040000722 від 13 березня 2015 року за зверненням ОСОБА_4 про те, що 05.03.2015 року невстановлені досудовим слідством особи, на підставі підроблених документів, оформили право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1.

Відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 05.03.2015 року о 18:15:02 год. приватним нотаріусом ОСОБА_5, відповідно до договору купівлі-продажу серія та номер 1459, виданого 05.03.2015 року приватним нотаріусом ОСОБА_5, вищевказаного нерухомого майна, а саме: адміністративного будинку (літ. А-2), пл. 502,9 м. кв., який знаходиться по АДРЕСА_1 та виробничого корпусу (літ. Б-2), пл. 394 м. кв., гаражного корпусу (літ. В-1) пл. 210,5 м. кв, прохідної (літ.Г-1) пл. 14,6 м. кв, які також знаходяться по АДРЕСА_1 перейшла у власність ОСОБА_6, також друга половина вищевказаного майна відповідно до договору купівлі- продажу серія та номер 1459, виданого 05.03.2015 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 перейшла у власність ОСОБА_7

Оскільки є підстави вважати, що рухоме майно яке належить ОСОБА_4 та ПрАТ «Монтажбудзв'язок», в т.ч. підтверджуючі документи щодо прав власності на дане майно та документація підприємства, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, можуть бути незаконно реалізовані або знищені, що призведе до втрати основного речового доказу у вказаному кримінальному провадженні, унеможливлення повернення майна потерпілій стороні, тому з метою унеможливлення його реалізації або знищення, а також встановлення реального переліку наявного за вищевказаною адресою майна потерпілого, просить накласти арешт на вищевказане майно.

При цьому, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 172 КПК України просить розгляд клопотання проводити без повідомлення осіб, у власності яких воно перебуває на даний час.

В судовому засідання слідчий клопотання підтримав просить таке задовольнити з наведених в ньому мотивів.

Заслухавши думку слідчого та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При цьому, накладення арешту на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, зокрема, і потерпілого, передбачено лише з метою забезпечення збереження речових доказів за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, або за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

В інших, визначених ст.170 КПК України випадках, передбачено можливість накладення арешту лише на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Звертаючись до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на майно, слідчий зазначає, зокрема, про можливість незаконної реалізації або знищення вказаного у клопотанні майна, що на його думку призведе до втрати основного речового доказу у вказаному кримінальному провадженні.

Разом з тим, із клопотання про накладення арешту на майно та доданих до нього документів, не вбачається достатніх підстав вважати, що вказане у клопотанні рухоме майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, тобто є речовими доказами.

Крім цього, як вбачається з копії витягу з кримінального провадження №12015140040000722 відомості про кримінальне правопорушення з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.190 КК України внесені за заявою ОСОБА_4 у зв'язку з заволодінням шахрайським способом нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_1, а не рухомим майном, на яке слідчий просить накласти арешт.

Крім цього, КПК України не передбачено можливості накладення арешту на майно з метою встановлення реального переліку наявного майна, як про це зазначає у клопотанні слідчий.

Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку, що підстави для накладення арешту на все рухоме майно ОСОБА_4 та ПрАТ «Монтажбудзв'язок», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в межах кримінального провадження №12015140040000722 відсутні, тому в задоволенні клопотання слідчого слід відмовити.

Керуючись вимогами ст.ст. 170-173, 309 КПК України, -

ухвалив:

в задоволенні клопотання слідчого СВ Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області Лукіна А.А., погодженого з прокурором Львівської місцевої прокуратури №1 Опанасюком О.Г., про арешт майна, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Львівської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Суддя Р.Я. Головатий