Ухвала суду № 56832617, 30.03.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/14174/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

30 березня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - Ігнатюка Б.Ю.

суддів - Куштана Б.П., Мацунича М.В.

при секретарі - Кухта М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, інтереси якої представляв головний державний виконавець міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Грицищук М.П., на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 4 лютого 2016 р.,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_3 звернулася до суду із скаргою на дії головного державного виконавця міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Грицищук М.П., за участю заінтересованої особи ОСОБА_4 на неправомірну бездіяльність державного виконавця.

Вимоги заявника мотивовано тим, що на виконання рішення судом було видано виконавчий лист від 23.10.2015 року №308/4010/14-ц про стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 375878,4 грн. Постановою від 29.10.2015 року головним державним виконавцем МВ ДВС Грицищук М.П. відкрито виконавче провадження №49156015 та надано Боржнику строк для самостійного виконання вказаного вище заочного рішення суду до 05.11.2015 року. 29.10.2015 року державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_4 та заборонено здійснювати відчуження такого майна в межах суми боргу. Проте боржник не виконав вказане судове рішення в добровільному порядку у встановлений виконавцем строк. Представник стягувача ОСОБА_7 звернувся до головного державного виконавця Грицищук М.П. із заявою від 10.11.2015 року, в якій просив оголосити розшук належних ОСОБА_4 транспортних засобів на підставі відповіді органу ДАІ від 03.11.2015 року про наявність у власності боржника 18 транспортних засобів. Однак, жодної відповіді про результат розгляду зазначеного клопотання ані стягувач, ані його представник не отримали, а розшук належним боржнику транспортних засобів до теперішнього часу не оголошено. Оскільки така бездіяльність державного виконавця є протиправною, просив суд визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції Грицищук М.П. та зобов'язати головного державного виконавця МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції Грицищук М.П. протягом п'яти робочих днів з дня набрання ухвалою суду у даній справі законної сили оголосити розшук належних боржнику ОСОБА_4 транспортних засобів.

Оскаржуваною ухвалою скаргу задоволено.

З цією ухвалою не погодився головний державний виконавець МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції Грицищук М.П., порушив питання про її скасування та прийняття нової ухвали про відмову у задоволенні скарги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального права.

В судове засідання представник апелянта не явився, про причину неявки не повідомив. Враховуючи зазначене та те, що апелянт належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджено відповідною розпискою, суд вважав за можливе розглянути справу у його відсутності відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України.

Представник ОСОБА_3 вважав, що підстав для задоволення скарги немає.

Заслухавши представника ОСОБА_3 та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги зводяться до твердження того, що автомобілі, стосовно яких представником скаржника було заявлено клопотання про оголошення в розшук, знаходяться в заставі банківських та інших установ і ці фінансові у станови не залучені до участі у справі.

Ці доводи є безпідставними.

Так, судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.08.2014 року у цивільній справі №308/4010/14-ц з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у солідарному порядку на користь ОСОБА_3 стягнуто грошові кошти в загальній сумі 375878,40грн. На виконання даного рішення судом було видано виконавчий лист від 23.10.2015 року №308/4010/14-ц. Постановою від 29.10.2015 року головним державним виконавцем МВ ДВС Грицищук М.П. відкрито виконавче провадження №49156015 та надано боржнику строк для самостійного виконання вказаного вище заочного рішення суду до 05.11.2015 року. 29.10.2015 року державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_4 та заборонено здійснювати відчуження такого майна в межах суми боргу. Однак боржник не виконав вказане судове рішення в добровільному порядку у встановлений виконавцем строк. Після отримання відомостей про автомобілі боржника представник стягувач звернувся до головного державного виконавця МВ ДВС Грицищука М.П. з клопотання про оголошення розшуку цих транспортних засобів, але клопотання не тільки не було задоволено, а і на нього не було отримано представником стягувача та і самим стягувачем відповіді.

Ці факти є безспірними.

Відповідно до:

- ч.1 ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом;

- до абз. 1,3 ч. 2 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець:здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання;

- до другого речення ст.40 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами Національної поліції.

На підставі зазначених норм права представник стягувача вправі звернутись до державного виконавця з клопотанням, яке державний виконавець зобов'язаний розглянути і у випадку законності клопотання, задоволити його у спосіб, визначений клопотанням. В даному випадку - шляхом прийняття постанови про оголошення в розшук автомобілів, які належать боржнику.

Всупереч зазначеному, державним виконавцем не виконано приписів зазначених вимог закону: клопотання ним не розглянуто, відповідно, відповіді по ньому не надано, постанову про розшук автомобілів боржника не прийнято.

Тому висновок суду першої інстанції є таким, що узгоджується з вимогами наведених норм права.

Посилання апелянта на те, що зазначені транспортні засоби перебуваються у заставі банків та інших установ, незалучення цих установ до участі у справі є безпідставним, оскільки цей факт не звільняє державного виконавця від виконання зазначених вище його обов'язків. Більш цього, перед державним виконавцем не ставилось питання про звернення стягнення на ці автомобілі, а лише про їх розшук.

Інших доводів по суті питання апеляційна скарга не містить.

Керуючись ст.ст.307,312, 315 ЦПК України, судова колегія,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, інтереси якого представляв головний державний виконавець міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Грицищук М.П., відхилити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 4 лютого 2016 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді :