Ухвала суду № 56829013, 29.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №640/12128/15-ц Головуючий суддя І інстанції Нев'ядомський Д. В.

Провадження № 22-ц/790/1283/16 Суддя доповідач Малінська С.М.

Категорія: Спори про відшкодування шкоди

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді: Малінської С.М.,

суддів: Швецової Л.А., Яцина В.Б.,

за участю секретаря: Єрьоменко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди, страхового відшкодування та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (далі - ПрАТ «УТСК») страхове відшкодування в розмірі 24 798, 48 грн., судовий збір у сумі 328, 00 грн.; з ОСОБА_1 франшизу в розмірі 1 000,00 грн. та моральну шкоду в сумі 7 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28 грудня 2013 року ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Ауді - 80», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, по вулиці Героїв Праці, біля будинку № 6, в місті Харкові, повертаючи ліворуч, не надав дорогу автомобілю «Шкода», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, який рухався в зустрічному напрямку, в результаті чого сталося зіткнення. Вину водія ОСОБА_1 у скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди встановлено постановою Київського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2014 року. Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» полісом № АС/8577987. На підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) позивач надав страховику необхідну інформацію та звернувся з повідомленням про настання події, надав свій автомобіль до огляду. Однак, оцінку вартості матеріального збитку страховиком проведено не було, у зв'язку із чим, ОСОБА_2 звернувся до сертифікованого фахівця. Згідно звіту № 0948 від 25.06.2014 року, вартість матеріального збитку, завданого його автомобілю, складає 25 198, 48 грн., вартість виробництва оцінки становить 600, 00 грн. 06.03.2014 року ОСОБА_2 надав до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» всі необхідні документи для отримання страхового відшкодування, однак, в порушення вимог Закону, на протязі 90 днів страхове відшкодування сплачено не було.

Крім того, ОСОБА_2 вважає, що своїми незаконними діями ОСОБА_1 завдав йому моральної шкоди, оскільки було порушено встановлений уклад життя в родині, не міг використовувати автомобіль, що негативно впливало на моральний стан сім'ї та завдавало душевних страждань.

У судове засідання суду першої інстанції позивач не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» у судове засідання суду першої інстанції не з'явився, надав до суду заперечення, в яких просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», уповноважений представник ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» оглянув пошкоджений автомобіль, ТОВ «Юніверсал Асістанс - Україна» було складено Звіт № 98/48.01.14, відповідно до якого, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та ПДВ складає 14 968, 14 грн.

Зважаючи на те, що позивач просив перерахувати кошти саме на його користь, слід застосовувати п. 36.2 ст. 36 Закону, згідно якого, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (ТЗ) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи, сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ.

За таких обставин та на підставі Закону, при розрахунку розміру страхового відшкодування вартість відновлювального ремонту слід рахувати без ПДВ. Розмір ПДВ, згідно Звіту № 98/48.01.14, складає 1 977, 52 грн.

Відповідно до ст. 12 Закону, розмір виплати зменшується на розмір франшизи, встановленої полісом.

Ст. 9 Закону України «Про страхування» встановлено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно договору страхування.

Полісом № АС/8577987 предбачена франшиза в розмірі 1 000, 00 грн., отже, розмір страхового відшкодування складає: 14 968, 14 грн. (вартість відновлювального ремонту) - 1 977, 52 грн. (ПДВ) - 1 000, 00 грн. (франшиза) = 11 990, 62 грн.

Крім того, зважаючи на прострочення виплати страхового відшкодування, ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», на підставі вимог ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», сплатило позивачу пеню в розмірі 1 701, 34 грн.

Представник відповідачаОСОБА_1 у судовому засіданні суду першої інстанції проти задоволення позову заперечував, просив відмовити позивачу в повному обсязі, у зв'язку із тим, що позивач не є власником автомобіля «Шкода», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, а є лише довіреною особою власника, а тому є неналежним позивачем.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення майнової та моральної шкоди задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 франшизу в розмірі 1 000, 00 грн. та моральну шкоду в розмірі 2 000, 00 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Апелянт зазначає, що оскільки власником автомобіля є ОСОБА_4, а до суду із позовом про стягнення франшизи, майнової шкоди, страхового відшкодування та моральної шкоди на свою користь звертається чоловік ОСОБА_4 - ОСОБА_2, рішення суду про стягнення франшизи та моральної шкоди на користь представника за довіреністю, а не довірителя, є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що судом не врахований наданий ним до матеріалів справи звіт № 0948 від 25.06.2014 року, згідно якого, вартість матеріального збитку становить 25 198, 48 грн., натомість, суд безпідставно взяв до уваги наданий ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» звіт № 98/48.01.14, який, на думку апелянта, не можна вважати належним доказом по справі, оскільки його складено з порушенням норм Закону України «Про оцінку майна» та «Методики товарознавчої експертизи», а саме, вказує на те, що один спеціаліст в м. Харкові проводив огляд, а інший в м. Києві складав висновок, що є недопустимим згідно з п. 5.1 «Методики товарознавчої експертизи».

ОСОБА_2 подано до суду заперечення на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1, в яких він просить суд відмовити апелянту ОСОБА_1 в його апеляційній скарзі в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 28 грудня 2013 року ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Ауді - 80», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, по вулиці Героїв Праці, біля будинку № 6, в місті Харкові, повертаючи ліворуч, не надав дорогу автомобілю «Шкода», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, який рухався у зустрічному напрямку, в результаті чого сталася дорожньо-транспортна пригода.

Водій ОСОБА_1 заподіяв матеріальні збитки автомобілю ОСОБА_2 Вина водія ОСОБА_1 у скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди підтверджується копією постанови Київського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2014 року, згідно якої, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 340, 00 гривень. (а. с. 9).

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

П. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України передбачено, що у страховика настає обов'язок щодо виплати страхового відшкодування у разі настання страхового випадку.

Ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Із змісту пункту 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів " вбачається, що при настанні страхового випадку страховик згідно з лімітами відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

На момент вчинення адміністративного правопорушення цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», що підтверджується полісом № АС/8577987 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким встановлено страхову суму (лімітом відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 50 000, 00 грн. та розмір франшизи - 1 000, 00 грн. (а. с. 5).

08.01.2014 року ОСОБА_2, ОСОБА_4 звернулись до страхової компанії з повідомленням про подію, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, виданого ПрАТ «УТСК». (а. с. 7).

Відповідно до висновків звіту № 0948 автотоварознавчого дослідження по визначенню суми матеріальної шкоди від 29.05.2014 року, розмір матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля «Шкода», визначений в розмірі 25 198, 48 грн. (а. с. 10-12).

06.03.2014 року ОСОБА_4 звернулась із заявою про отримання страхового відшкодування з усіма необхідними документами із зазначенням банківських реквізитів. (а. с. 8).

Відповідно до вимог ст. 37.1 Закону, страховик зобов'язаний на протязі 90 днів сплатити позивачу страхове відшкодування. Отже, строк сплив 06.06.2014 року, однак, страхове відшкодування не було сплачено.

Згідно звіту № 98/48.01.14 від 10.09.2015 року про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу «Шкода Октавіа», реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок пошкоджень склала 14 968, 14 грн., в тому числі ПДВ - 1 977, 52 грн. (а. с. 32-37).

Ст. 9 Закону України «Про страхування» встановлено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно договору страхування.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір виплати зменшується на розмір франшизи, встановленої полісом.

Оскільки полісом № АС/8577987 предбачена франшиза в розмірі 1 000, 00 грн., отже, розмір страхового відшкодування складає: 14 968, 14 грн. (вартість відновлювального ремонту) - 1977, 52 грн. (ПДВ) - 1000, 00 грн. (франшиза) = 11 990, 62 грн. Саме вказану суму було виплачено позивачу на зазначені ним реквізити, що підтверджується платіжним дорученням № 2238 від 28.09.2015 року. (а. с. 30).

Крім того, зважаючи на прострочення виплати страхового відшкодування, ПрАТ «УТСК», на підставі вимог ст. 36 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», сплатило позивачу пеню в розмірі 1 701, 34 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2449 від 22.10.2015 року. (а. с. 31).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльність особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка ії завдала.

Положеннями ч. 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно вимог п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо звернення до суду із позовом як неналежного позивача та помилковості стягнення франшизи і моральної шкоди на користь представника за довіреністю ОСОБА_2, а не власника автомобіля ОСОБА_4, та невідповідність вимогам ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України необґрунтованими, оскільки у справі міститься довіреність від 15.10.2014 року, яка дійсна до 15.10.2017 року, згідно якої, власник транспортного засобу ОСОБА_4 уповноважує ОСОБА_2 вести цивільні справи в усіх без винятку судах, користуючись усіма правами, які надано законом позивачеві, у тому числі з правом подання позову; отримувати страхові відшкодування у випадку спричинення транспортним засобом пошкодження іншими засобами в результаті дорожньо-транспортної пригоди чи заподіяну шкоду транспортним засобом під час керування транспортним засобом як джерелом підвищеної небезпеки, укладати від її імені правочини про відшкодування заподіяної шкоди, одержувати по таким правочинам грошові суми у розмірах згідно із калькуляціями або за домовленістю, отримувати грошові суми по будь-яким страховим випадкам. (а. с. 4).

Крім того, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Шкода Октавіа», реєстраційний номер НОМЕР_2, від 30.11.2007 року, ОСОБА_2 зазначений у ньому як особа, що має право керування вказаним автомобілем. (а. с. 3).

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, яку позивач оцінив у 7 000,00 гривень, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом було встановлено, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_1 позивачу ОСОБА_2 була спричинена моральна шкода, яка полягає в порушенні встановленого укладу життя в родині, витраті заощаджень родини, та, керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості, суд оцінив таку шкоду у 2 000, 00 грн.

Слід зазначити, що оскільки позивач ОСОБА_2 керував автомобілем «Шкода», моральна шкода була спричинена саме йому, тому моральна шкода підлягає стягнення саме на користь ОСОБА_2

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 франшизи, тобто, частини збитків, що не відшкодовується страховиком згідно договору страхування, в розмірі 1 000, 00 грн. та моральної шкоди в розмірі 2 000, 00 грн.

Ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних до своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо - транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (ТЗ) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи, сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ.

П. 9 Постанови Пленуму ВССУ від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» визначено, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючи частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкодження частин попередньої модифікації. Отже, при стягненні грошового еквіваленту пошкоджених деталей автомобіля повинен бути врахований ступінь їх зношеності.

Колегія суддів не приймає доводи апелянта ОСОБА_2 про те, що вартість відновлювального ремонту відповідно до звіту № 0948 від 29.05.2014 року складає 25 198, 48 грн., оскільки, згідно з ремонтною калькуляцією № 0948 від 29.05.2014 року (а. с.13), не враховано коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу та ПДВ, що складає 4 199, 75 грн., які не відшкодовуються відповідно до п. 36.2 ст. 36 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Посилання апелянта ОСОБА_2 на те, що звіт № 98/48.01.14 про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу складено з порушенням норм Закону України «Про оцінку майна» та не те, що один спеціаліст в м. Харкові проводив огляд, а інший в м. Києві складав висновок, що є недопустимим згідно з п. 5.1 «Методики товарознавчої експертизи», є безпідставними, з огляду на наступне.

Зі змісту вказаного звіту вбачається, що в процесі оцінки були використані в тому числі Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 13.12.2001 року № 2658-Ш та «Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» від 24.11.2003 року № 142/5/2092.

Крім того, відповідно до п. 5.1 «Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» від 24.11.2003 року № 142/5/2092, технічний огляд дорожнього транспортного засобу оцінювачем, експертом є початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані дорожнього транспортного засобу; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром і інші показники, необхідні для оцінки майна.

Таким чином, Методика не містить переліку, будь-яких обмежень або вказівок щодо того, яким саме оцінювачем, експертом буде здійснено технічний огляд транспортного засобу для оцінки майна та в подальшому складено звіт про визначення вартості відновлювального ремонту.

Так, згідно вимог ст. 34 Закону, уповноважений представник ПрАТ «УТСК» оглянув пошкоджений автомобіль, ТОВ «Юніверсал Асістанс-Україна» було складено звіт № 98/48.01.14 від 10.09.2015 року, відповідно до якого, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та ПДВ складає 14 968, 14 грн., де визначений відповідно до законодавства розмір ПДВ - 1 977, 52 грн.

Отже, розмір страхового відшкодування, враховуючи положення ст. 12 Закону, згідно якої розмір виплати зменшується на розмір франшизи, та вимоги ст. 36 Закону, що передбачає зменшення вартості відновлювального ремонту на суму ПДВ, склав: 14 968, 14 грн. - 1 977, 52 грн. (ПДВ) - 1 000, 00 грн. (франшиза) = 11 990, 62 грн.

Вказану суму було виплачено ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд відхиляє апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і залишає рішення без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2015 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -