Ухвала суду № 56828042, 30.03.2016, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 234/13321/15-к

Номер провадження 1-кп/623/26/2016

УХВАЛА

іменем України

30 березня 2016 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Гуренко М.О.,

за участю секретаря Бобриш М.С.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

прокурора Говорущака О.М.,

захисника ОСОБА_4,

розглянувши в судовому засіданні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу по кримінальному провадженню № 42015000000000186 від 18.02.2015 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2, який народився 28 квітня 1979 року у місті Донецьку, українця, громадянина України, одруженого, до 15 квітня 2015 року працюючого на посаді заступника прокурора міста Краматорська Донецької області, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та фактично до затримання проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого, який має дітей ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся обвинувачений ОСОБА_2 з клопотанням про зміну запобіжного заходу, також в своєму клопотанні він просив визнати його затримання незаконним, також просив визнати недійсними ряд доказів по справі, а також зменшити розмір застави.

Обвинувачені ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_4 підтримали клопотання обвинуваченого ОСОБА_2, мотивувавши це тим, що на їх думку відсутні наявні докази вчиненого обвинуваченим ОСОБА_2 кримінального правопорушення, щодо якого їм предявлено обвинувачення, а також відсутні ризики, що він буде будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню та переховуватись від суду. Прохали відмовити в задоволенні клопотанні прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_3 посилався на розсуд суду.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечував.

Судом встановлено, що в провадженні суду перебувають матеріали кримінального провадження № 42015000000000186 від 18.02.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Згідно матеріалів обвинувального акту та реєстру досудового розслідування

ОСОБА_1, займаючи посаду прокурора міста Краматорська Донецької області, використовуючи своє службове становище, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, який займав посаду заступника прокурора міста Краматорська і ОСОБА_3, у період часу з листопада 2014 по квітень 2015 року вимагав та одержав від ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 і ОСОБА_22 для себе та третьої особи - ОСОБА_2 неправомірну вигоду у розмірі 83 400,00 грн. і 1400,00 доларів США (34 720,00 грн) за не проведення безпідставних протиправних перевірок діяльності вищевказаних осіб на відповідність вимогам законодавства, тобто вимагали та одержали, як службові особи, які займали відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, неправомірну вигоду для себе та третьої особи за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища, чим вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України.

18 серпня 2015 року обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні направлено до Краматорського міського суду Донецької області для судового розгляду.

7 вересня 2015 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, розглянувши клопотання військової прокуратури сил антитерористичної операції визначив підсудність вказаного кримінального провадження за Ізюмським міськрайонним судом Харківської області.

6 квітня 2015 року ОСОБА_2 затриманий у порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

7 квітня 2015 року ОСОБА_2 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

9 квітня 2015 року слідчим суддею Краматорського міського суду Донецької області до обвинуваченого ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід - тримання під вартою строком на 60 днів.

3 червня та 30,31 липня 2015 року слідчим суддею Краматорського міського суду Донецької області продовжено строк дії запобіжного заходу тримання під вартою застосований до обвинуваченого ОСОБА_2 до 4-х місяців та відповідно до 5-ти місяців.

25 серпня 2015 року суддею Краматорського міського суду Донецької області під час підготовчого судового засідання продовжено строк дії запобіжного заходу тримання під вартою застосований до обвинуваченого ОСОБА_2 строком на

60 днів.

19 жовтня та 14 грудня 2015 року, та 10 лютого 2016 року суддею Ізюмського міськрайонного суду Харківської області продовжено строк дії запобіжного заходу тримання під вартою застосований до обвинуваченого ОСОБА_2 строком на 60 днів, а саме до 9 квітня 2016 року.

Відтак у ході вказаних судових засідань судом встановлено та перевірено наданими стороною обвинувачення доказами наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, обґрунтованість предявленого ОСОБА_2 обвинувачення у вчиненні інкримінованого злочину та недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризикам зазначеним у клопотанні.

Зокрема на території Донецької області продовжується збройний конфлікт між Збройними Силами України та незаконними військовими формуваннями, які тимчасово окупували частину території Донецької та Луганської областей, яка є непідконтрольною правоохоронним та іншим органам України.

ОСОБА_2 проживав та працював до 2010 року у м. Макіївці Донецької області, у тому числі на посаді помічника прокурора Гірницького району м. Макіївка Донецької області. До травня 2014 року ОСОБА_2 обіймав різні посади у прокуратурі Донецького області.

Також ОСОБА_2 має житло за адресою: АДРЕСА_1 (яке згідно довідки з реєстру прав на нерухоме майно належить ОСОБА_2 на праві приватної власності), де останній зареєстрований (ст. 12 паспорту ОСОБА_2 серія ВА019171) та протягом вищевказаного періоду проживання здобув тісні звязки з працівниками прокуратури та громадянами, які залишилися на непідконтрольній Україні території, а відтак перебуваючи не в місцях позбавлення волі планує виїхати за місцем своєї реєстрації, де протягом тривалого часу проживати.

Враховуючи, що м. Макіївка Донецької області на даний час перебуває на непідконтрольній Україні території, на яку ОСОБА_2 має можливість потрапити, оминувши пункти перетину лінії протистояння, у правоохоронних органів України не буде можливості затримати ОСОБА_2, та як наслідок притягнути останнього до кримінальної відповідальності, а тому існують ризики переховування останнім у такий спосіб від правоохоронних органів та суду.

Викладене підтверджується інформуванням обєднаного штабу ЦУ СБУ в районі проведення АТО від 6, 26 травня та 6 грудня 2015 вих. №50/541, 50/723 та 20/3624 відповідно до якого, у разі зміни громадянину ОСОБА_2 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, не пов'язаний з позбавленням волі, останній залишить контрольовану територію України та виїде до м. Макіївки Донецької області з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Наведені обставини свідчать про наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від суду.

Також, ОСОБА_2 перебуваючи не в місцях попереднього увязнення, використовуючи здобуті за тривалий час обіймання керівних посад в органах прокуратури Донецької області суспільні звязки, серед посадових осіб контролюючих та правоохоронних органів, органів державної влади та місцевого самоврядування, а також представниками криміналітету, як міста Краматорська так і загалом Донецької області, намагається вплинути через них на показання свідків та обвинуваченого у кримінальному провадженні.

Більш того, на даний час в прокуратурі міста Краматорська Донецької області продовжують проходити службу колишні підпорядковані працівники ОСОБА_2, які також, враховуючи тісні відносини з останніми, у разі безпосередньої зустрічі та відновлення з ними взаємовідносин, усвідомивши безкарність та можливість уникнення кримінальної відповідальності обвинуваченим можуть використати своє службове становище для впливу на свідків, експертів чи обвинуваченого у кримінальному провадженні.

Вищевикладене, в тому числі підтверджується інформуванням обєднаного штабу ЦУ СБУ в районі проведення АТО від 6 грудня 2015 вих. 20/3624.

Наведені обставини свідчать про наявність ризиків передбачених п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідка, обвинуваченого, у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

В судовому засіданні був допитаний обвинувачений ОСОБА_3, який частково визнав себе винним та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, та показав те, що все це він вчиняв під тиском обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_2, крім того були допитані свідки та прослухані аудіо записи в порядку ст. 225 КПК України: ОСОБА_18, ОСОБА_23, ОСОБА_10, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_9, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_17, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, співробітника ГУБКОЗ СБ України.

Санкція ч.3 ст.368 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна та зі спеціальною конфіскацією, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину.

У звязку із викладеним, у суду є достатні дані вважати, що ризики, передбачені

п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обєктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 іншого більш мякого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, так як жоден з них не зможе запобігти наведеним ризикам.

Що стосується доводів захисника та іншого обвинуваченого щодо відсутності доказів вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, а також відсутність ризиків, що він буде будь яким чином перешкоджати кримінальному провадженню та переховуватись від органів досудового розслідування і суду, то суд вважає їх необґрунтованими та такими, що нічим не підтверджуються.

Відповідно до ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обовязків, передбачених частиною пятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обовязків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів мінімальної заробітної плати.

Крім того, відповідно до повідомлення ОШ ЦУ СБУ в районі проведення АТО від 6 грудня 2015 року інформації викладена у ньому отримана в результаті проведення оперативних та контррозвідувальних заходів, тобто у порядку Законів України «Про оперативно розшукову діяльність» та «Контррозвідувальну діяльність».

Згідно положень ч.2 ст.99 КПК України матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимогЗакону України «Про оперативно-розшукову діяльність», за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.

Враховуючи, що інформація викладена в повідомленні ОШ ЦУ СБУ в районі проведення АТО від 6 грудня 2015 року отримана в порядку вказаних Законів України, а сторона захисту не навела жодних доводів про порушення вимог законів при отриманні вказаної інформації, відсутні підстави вважати його неналежним та недопустимим.

Також, викладена інформація у вказаному повідомленні послідовно підтверджує повідомлення СБ України від 6 та 26 травня 2015 року, а тому всі три повідомлення свідчать та підтверджують наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КК України, а не констатують обставини вчиненого обвинуваченими злочину та не використовуються для доведення їх вини, що свідчить про відсутність підстав вважати його недопустимим.

У звязку із викладеним, думка сторони захисту щодо недопустимості дослідження судом листів ОШ ЦУ СБУ в районі проведення АТО та посиланням на них під час розгляду вказаного клопотання не обґрунтована та не доведена.

Крім того, для відмови в звільненні особи з-під варти принципи конвенційного прецедентного права передбачають чотири основні підстави:

1. ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСППЛ «Штегмюллер проти Австрії» від 10.11.1969 року;

2. ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя ( рішення ЄСППЛ «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968 року);

3. вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСППЛ «Мацнеттер проти Австрії» від 10.11.1969 року);

4. або спричинення ним подальших правопорушень громадського публічного порядку (рішення ЄСППЛ «Летельє проти Франції від 26.06.1991 року).

Крім того, обвинувачений ОСОБА_2 просив суд визнати незаконним його затримання. В обґрунтування свого клопотання ОСОБА_2 зазначив що його затримання було, незаконним, оскільки воно здійснено безпідставно з порушенням положень ст. 208 КПК України, у відповідності до яких уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках, якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення або якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин. На час затримання ОСОБА_2 підстава передбачена п.2 ч.1 ст.208 КПК України була відсутня, що виключає затримання безпосередньо після вчинення злочину. Крім того, очевидці, заявники безпосередньо після вчинення злочину на ОСОБА_2 не вказували, жодних очевидних ознак та тілі, одязі чи місці скоєння, злочину не вказувало на те, що саме ОСОБА_2 щойно вчинив злочин.

Суд зазначає, що клопотання ОСОБА_2 з аналогічних підстав розглядалось судом 21 грудня 2015 року за результатами якого винесено обґрунтовану та вмотивовану ухвалу якою встановлено, що з постанови прокурора Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України від 8 квітня 2015 та ухвали Краматорського міського суду Донецької області від 02 червня 2015 року вбачається, що 6 квітня 2015 року ОСОБА_2 було затримано старшим о/у ОВС першого Управління ГУ К СБ України майором ОСОБА_30 за дорученням слідчого по ОВС СУ відділу Управління контролю за дотриманням законів ОС АТО Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України підполковника ОСОБА_31, о 19-30 год. у м. Краматорську по вул. Центральній біля будинку №44 в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. В протоколі затримання від 07 квітня 2015 року ОСОБА_2 заявив клопотання щодо перевірки законності та підстав його затримання, та отримав постанову про перевірку законності його затримання 23 квітня 2015 року.

Відповідно до ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 було затримано 06 квітня 2015 року о 19-30 години, що підтверджується протоколом затримання складеного 07 квітня 2015 року.

07 квітня 2015 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

09 квітня 2015 року відносно ОСОБА_2 ухвалою слідчого судді, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 04.06.2015 року.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 25.06.2015 року ОСОБА_2 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 25.08.2015 року продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 до 23.10.2015 року.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 19.10.2015 року та 14.12.2015, 10.02.2016 року обвинуваченому ОСОБА_2 продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09.04.2016 року.

Відповідно до ППВС № 5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво» коли ж умисел службової особи при одержанні декількох хабарів був спрямований на збагачення у великих чи особливо великих розмірах (наприклад, у випадках систематичного одержання хабарів на підставі так званих такс або у формі поборів, данини тощо), її дії треба розцінювати як один злочин і залежно від фактично одержаного кваліфікувати за відповідною частиною статті 368 КК України.

Дослідивши вищезазначені документи суд зробив висновок, що ОСОБА_2 був затриманий в порядку ст.208 КПК України без ухвали слідчого судді, при вчиненні триваючого злочину, а його законне утримання під вартою підтверджується ухвалами вищезазначених судів.

Таким чином, обвинуваченого ОСОБА_2 було затримано в порядку ст. 208 КПК України з метою припинення триваючого тяжкого корупційного злочину, який вчинювався за попередньою змовою з ОСОБА_1 та ОСОБА_3, що свідчить про його законність та відповідність положенням КПК України в задоволені клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 щодо визнання його затримання незаконним було відмовлено.

Крім того, відповідно до листа від ВССУ від 04.04.2013 року № 511-550/0/4-13 судді, суду слід мати на увазі, що перелік обставин, які слід враховувати при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, не є вичерпним та підлягає розширеному тлумаченню з огляду на фактичні обставини, встановлені у кримінальному провадженні.

Щодо зменшення суми застави, суд враховуючи, що ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні тяжкого корупційного злочину, виконували обовязки керівників органу прокуратури міста Краматорська Донецької області, вчинене ним кримінальне правопорушення набуло резонансу в суспільстві, створило негативне враження безкарності та хабарництва у системі органів прокуратури України, а також приймаючи до уваги вищенаведені обставини, які свідчать про його прагнення переховуватись від суду, впливати на свідків та іншого обвинуваченого, необхідно залишити ОСОБА_2 розмір застави 2500 мінімальних заробітних плат і визначити необхідність виконання ним наступних обовязків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, не відлучатися із м. Краматорська без дозволу прокурора або суду, утримуватися від спілкування зі свідками, іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, носити електронний засіб контролю, здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

Керуючись вимогами статей 2, 10, 131, 132, 176-178, 183, 184, 197,201 КПК України, рішеннями ЄСПЛ, ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 про зміну запобіжного заходу, визнання його затримання незаконним, визнання недійсними ряд доказів по справі, а також зменшення розміру застави відмовити.

Визначену суму застави ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6 у розмірі 2500 (дві тисячі пятсот) мінімальних заробітних плат, що складає 3 445 000 (три мільйони чотириста сорок пять тисяч) гривень - залишити без змін.

Ухвала не є кінцевим рішенням суду по справі, розясненню в порядку ст. 380 КПК України не підлягає.

Ухвала оскарженню не підлягає, а заперечення проти неї можуть бути подані разом з апеляційною скаргою на остаточне рішення суду.

Головуючий суддя: М.О. Гуренко