Рішення № 56828027, 30.03.2016, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/3836/15-ц

Номер провадження 2/623/40/2016

РІШЕННЯ

іменем України

30 березня 2016 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого судді Зелінського В. Г.

з участю: секретаря Телешевської В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізюмі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства "Гарант", ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поновлення строку для звернення до суду, визнання договору купівлі - продажу частково недійсним, переведення прав та обовязків покупця та визнання права власності на 2/3 частини приміщення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ЗАТ "Гарант", ОСОБА_2, в якому вказує, що в січні 1999 року ОСОБА_2 домовившись зі своєю матірю ОСОБА_4 запропонували їм, за їх гроші, придбати магазин "Чарівниця", розташований по вул. Гагаріна, 12 в м. Ізюмі Харківської області.

Метою придбання магазину було спільне використання його в якості кафе.

При попередній домовленості вартість магазину становила 58000 гр., які і передала їх родина ОСОБА_2

Про отримання коштів від їх родини ОСОБА_2 власноруч написала дві розписки, згідно з якими вона взяла у її батька ОСОБА_5 9700 доларів США для оформлення на імя її матері магазину і 6000 доларів США у її матері ОСОБА_6 для відкриття в цьому ж приміщенні кафе "Сталеві крила". Розписку також підписала ОСОБА_4

01.03.1999 року в Ізюмській державній нотаріальній конторі був укладений договір купівлі продажу магазину "Чарівниця", розташованого по вул. Гагаріна, 12 в м. Ізюмі між ЗАТ "Гарант" та ОСОБА_1 і ОСОБА_4

При оформленні даного договору ОСОБА_2, шляхом надання недостовірних даних щодо домовленості між покупцями, оформила право власності на 2/3 частини магазину на ОСОБА_4 і 1/3 частину магазину на неї.

За попередньою домовленістю право власності повинно було бути оформлено в рівних частинах.

В подальшому ОСОБА_2 самостійно, не повідомивши їх, провела розподіл приміщення магазину, знісши стінку, та здала 2/3 частини приміщення в оренду відділенню № 103 повного товариства "Лисенко і компанія" Ломбард "Ера", ТОВ "Олмеда" аптека № 2 та приватному Підприємцю ОСОБА_7.

В січні 2001 року ОСОБА_2 склала підроблений договір оренди магазину між ОСОБА_4 та нею, згідно якого вона нібито свою частку передає ОСОБА_4 з правом суборенди.

Гроші в сумі 15700 доларів США ОСОБА_2 їм не повернула.

Вироком Ізюмського міськрайонного суду від 16.01.2015 року ОСОБА_2 була визнана винною за ч. 2 ст. 190 КК України, за заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), що спричинило значну матеріальну шкоду потерпілому.

Відповідачі ЗАТ "Гарант", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про час розгляду справи повідомлені, заперечень на позов не подали.

В судовому засіданні встановлено, що 01.03.1999 року між ЗАТ "Гарант" та ОСОБА_4, ОСОБА_1 був укладений договір купівлі продажу нежилого приміщення магазину, розташованого в м. Ізюмі Харківської області по вул. Гагаріна, 12. (а.с.15).

Договір посвідчений Ізюмською державною нотаріальною конторою 01.03.1999 року за реєстром № 3-352.

Вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16.01.2015 року ОСОБА_2 була засуджена по ст. 190 ч. 2 КК України.

ОСОБА_2 була визнана винною у тому, що в січні 1999 року, використовуючи дружні відносини з родиною ОСОБА_1, зловживаючи їх довірою, запропонувала їм за їх гроші придбати приміщення магазину "Чарівниця", який розташований в м. Ізюмі по вул. Гагаріна, 12, для подальшого сумісного використання в якості кафе, обумовивши при цьому в рівних долях на ОСОБА_4 матір ОСОБА_2 та на ОСОБА_1 доньку подружжя ОСОБА_1. Визначивши умовою подальшого сумісного використання та виплати частини приміщення магазину, яка оформлена буде на ОСОБА_4 з майбутнього прибутку від експлуатації кафе подружжю ОСОБА_1. Після чого ОСОБА_2 знаходячись вдома у подружжя ОСОБА_1 по вул. Сухий Ізюмець, 13 в м. Ізюмі, для укладення угоди купівлі продажу та внесення в касу ЗАТ "Гарант", згідно попередньої домовленості в рівних долях, отримала від них кошт у сумі 58000 гр.

Реалізуючи свій злочинний намір направлений на заволодіння майном подружжя ОСОБА_1, ОСОБА_2 із отриманих грошей в сумі 58000 гр., внесла в касу ЗАТ "Гарант" кошти в сумі 19800 гр. від свого імені, а гроші в сумі 38200 гр. були внесені від імені ОСОБА_4, але не в рівних долях, як було обумовлено раніше.

В березні 1999 року в нотаріальній конторі був оформлений договір купівлі продажу магазину "Чарівниця" у долях 2/3 ч. на ОСОБА_4; 1/3 частину на ОСОБА_1

Таким чином ОСОБА_2 завершуючи реалізацію свого наміру, направленого на заволодіння майном подружжя ОСОБА_1, використовуючи дружні стосунки з подружжям ОСОБА_1, зловживаючи їх довірою, в порушення попередньої домовленості, за допомогою своєї матері ОСОБА_4, шляхом надання нотаріусу недостовірних даних щодо домовленостей між покупцями, отримала 2/3 частини приміщення магазина "Чарівниця", вартістю 38666 гр. 60 коп. оформлену на ОСОБА_4

Вирок суду набрав законної сили.

Згідно ст. 61 ч. 3 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській справі або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та вчинені вони цією особою.

Таким чином судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_2 при укладенні договору купівлі продажу магазину "Чарівниця" 01.03.1999 року незаконно заволоділа майном позивача в розмірі 38666 гр. 60 коп.

Позивач просить визнати договір купівлі продажу магазину "Чарівниця", укладений 1 березня 1999 року між ЗАТ "Гарант" та ОСОБА_1, ОСОБА_4 частково недійсним в частині купівлі продажу 2/3 частин та перевести права покупця на цю частину за нею.

Визнати за нею право власності на 2/3 частини магазину "Чарівниця".

Згідно ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Факт обману позивача встановлений вироком Ізюмського міськрайонного суду.

Зважаючи на те, що купівля будівлі була вчинена за кошти позивача, посилка її на ст. 362 ЦК України є необґрунтованою.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 незаконно отримала право власності на 2/3 частину приміщення в м. Ізюмі по вул. Гагаріна, 12.

Керуючись ст. 10, 11, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовільнити частково.

Визнати договір купівлі продажу нежилого приміщення магазину, розташованого в м. Ізюмі Харківської області по вул. Гагаріна, 12, укладеного між Закритим акціонерним товариством "Гарант" та ОСОБА_1, ОСОБА_4 в 2/3 частини недійсним.

Правові документи на будівлю на імя ОСОБА_4 на 2/3 частини визнати втратившими силу.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини будівлі, розташованої по вул. Гагаріна, 12 в м. Ізюмі Харківської області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: В. Г. Зелінський