Рішення № 56824194, 29.03.2016, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/749/16-ц (2/201/1052/2016)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Черновського Г.В.,

при секретарі Пісчанській Т.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В :

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 20 січня 2016 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк про стягнення грошових коштів (а. с. 3-4).

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 у позовній заяві та у судовому засіданні посилався на те, що на виконання судового рішення про звернення стягнення на предмет застави передав для реалізації працівнику ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_3 автомобіль марки Мерседес, 2006 року випуску, д/н НОМЕР_1. Зазначений автомобіль був реалізований ОСОБА_3 за 17000,00 доларів США, проте на кредитний рахунок банку, відкритий на імя ОСОБА_1 були зараховані грошові кошти у розмірі 16000,00 доларів США. Позивач припускає, що 100,00 доларів США були витрачені ОСОБА_3 на дизельне паливо для перевезення автомобіля з м. Житомира до м. Вінниці, проте зникнення 900,00 доларів США позивач вважає безпідставним, у звязку з чим звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 22410,00 грн., що станом на 18 грудня 2015 року становить 900,00 доларів США; стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (а. с. 3-4).

Позивач у судовому засіданні заявлені ним позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог позивача, посилаючись на їх недоведеність, безпідставність та необґрунтованість, просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засіданні не з явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Вислухавши пояснення позивача та представника ПАТ КБ «Приватбанк», дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтями 27, 46 ЦПК України передбачено, що обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставин при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, що випливає зі змісту ст. 27 ЦПК України.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що на виконання судового рішення про звернення стягнення на предмет застави на користь ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 передав належний йому на праві власності автомобіль марки Мерседес, 2006 року випуску, д/н НОМЕР_1, для реалізації працівнику ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_3 Зазначений автомобіль був реалізований ОСОБА_3 за 17000,00 доларів США, проте на кредитний рахунок банку, відкритий на імя ОСОБА_1, були зараховані грошові кошти у розмірі 16 000,00 доларів США, у звязку з чим ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів України. Викладені обставини підтверджуються матеріалами справи (а. с. 9-10, 11, 13, 66) та не заперечувались представником ПАТ КБ «Приватбанк» у судовому засіданні.

Згідно з листом ПАТ КБ «Приватбанк» № 30.1.0.0/2 110719 / 2042 від 28 жовтня 2011 року, а також відповідно до листа ПАТ КБ «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-20160314/2747 від 17 березня 2016 року різницю між сумою продажу автомобіля і сумою зарахованою на рахунок погашення заборгованості по кредитним зобовязанням склали витрати на оформлення генерального доручення при проведенні продажу, витрати на зняття автомобіля з обліку в МРЕВ ДАІ, витрати на оплату заборгованості з податку на транспорт, оплату стоянки автомобіля на майданчику банку; грошові кошти у розмірі 8113,04 доларів США були зараховані на погашення простроченого тіла кредиту, 7886,96 доларів США були зараховані на погашення тіла кредиту (а. с. 12, 72).

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилається на ст. 1212 ЦК України, якою визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, та до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобовязанні.

Вирішуючи позовні вимоги позивача суд виходить з того, що вимоги про повернення грошових коштів у розмірі еквівалентному 900,00 доларів США ОСОБА_1 предявляє лише до ОСОБА_3, який, в свою чергу, при виконанні продажу належного позивачу автомобіля перебував у трудових відносинах з ПАТ КБ «Приватбанк» та виконував відповідне завдання останнього, при цьому згідно з листами банку грошові кошти від продажу автомобіля у розмірі 16000,00 доларів США були зараховані на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «Приватбанк», а решта коштів, тобто 1000,00 доларів США, склали витрати, повязані з переоформленням права власності на автомобіль та погашенням заборгованості з його утриманням.

Враховуючи викладене вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 з повернення безпідставно набутих останнім грошових коштів не підлягають задоволенню, оскільки в ході судового розгляду даної цивільної справи не знайшов підтвердження факт заволодіння ОСОБА_3 відповідних грошових коштів, чим обумовлюється відмова у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України, приймаючи до уваги результат вирішення справи, а також те, що ухвалою суду від 21 січня 2016 року ОСОБА_1 було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по цій справі, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 41 Конституції України, ст. ст. 1212 ЦК України, ст. ст. 8, 10, 11, 27, 46, 57-60, 64, 88, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк про стягнення грошових коштів відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 551 (пятсот пятдесят одна) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

ОСОБА_4 Черновськой