Ухвала суду № 56821010, 23.03.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

23 березня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді: - Ковальчук Н.М.,

суддів - Григоренка М.П., Рожина Ю.М.,

секретар судового засідання - Вох В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 28 січня 2016 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 28 січня 2016 року позовну заяву ПАТ КБ «Правекс-Банк» залишено без розгляду.

Вважаючи ухвалу суду постановленою з порушенням норм матеріального права, з невідповідністю фактичним обставинам справи, ПАТ КБ «Правекс-Банк» оскаржило її в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що договір кредиту, який є предметом спору, укладався між Банком та ОСОБА_2 для споживчих цілей. Доводить, що передбачена договором умова про вирішення спорів та розбіжностей між сторонами у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» хоча і є третейським застереженням, проте не позбавляє Банк права звернутися за захистом своїх прав до суду в порядку цивільно-процесуального закону. Звертає увагу на п. 14 ст. 6 Закону України «Про третейській суди», яким визначено, що третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). З наведених підстав просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Залишаючи позовну ПАТ КБ «Правекс-Банк» без розгляду, суд першої інстанції керувався п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України та виходив з того, що між сторонами було укладено договорі про передачу спору на вирішення третейського суду у вигляді третейського застереження в договорі кредиту та представник відповідача подав заперечення проти вирішення справи в суді.

Проте із таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не може погодитися і наступних міркувань.

Судом встановлено, що 12 жовтня 2007 року між АКБ «Правекс-Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк», та ОСОБА_2 було укладено договір № 1536-015/07Р, за умовами якого останній отримав кредит в іноземній валюті для споживчих цілей в сумі 52 200 доларів США, на строк до 12.10.2032 року, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 11,3 % річних.

У п.11.1. розділу 11 договору сторони передбачили, що всі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з даного договору або у зв'язку з цим, у тому числі такі, що ______________Справа № 569/16012/15-ц Головуючий в суді І інстанції - Першко О.О.

Провадження № 22-ц 787/630/2016 Суддя-доповідач - Ковальчук Н.М.

стосуються його виконання, порушення, припинення або визнання недійсним, підлягають вирішенню в постійно діючому Незалежному третейському суді при Всеукраїнський громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» у відповідності з його регламентом (а.с. 13).

Статтею 6 Закону України «Про третейські суди» визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких третейськими судами заборонений.

Згідно п. 14 цієї статті, третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та

господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Виходячи з того, що позивач ОСОБА_2 є споживачем послуг банку, а спір виник з приводу заборгованості за кредитом, наданим на споживчі цілі, дана справа в силу вищевказаної норми закону не підвідомча третейському суду.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 02.09.2015р. у справі № 6-856цс15, яка у відповідності до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, відповідно до пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину 1 статті 6 Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Аналогічна правова позиція також міститься і в постанові Верховного Суду України від 04.11.2015р. у справі № 6-2074цс15.

Оскільки заявник є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, третейському суду в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» така справа не підвідомча.

За правилами п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 28 січня 2016 року скасувати.

Справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя підпис Ковальчук Н.М.

Судді : підпис Григоренко М.П.

підпис Рожин Ю.М.

Згідно:суддя-доповідач Ковальчук Н.М.