Ухвала суду № 56819320, 24.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/6149/15-ц Головуючий у І інстанції Борець Є. О.Провадження № 22-ц/780/1525/16 Доповідач у 2 інстанції Даценко Л. М.Категорія 46 24.03.2016

УХВАЛА

Іменем України

24 березня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Білоконь О.В., Касьяненко Л.І.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_4, Бориспільська районна державна адміністрація Київської області, Управління Держземагенства у Бориспільському районі Київської області про витребування земельної ділянки,

встановила:

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачки, який обґрунтовує тим, що 7 лютого 2005 року йому був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, на підставі якого він набув право власності на земельну ділянку площею 2,370 га з кадастровим номером НОМЕР_3 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Вишеньківської сільської ради.

21 грудня 2006 року невстановленій особі на підставі рішення № 1456 від 27 листопада 2006 року Бориспільської районної державної адміністрації Київської області був виданий на його ім'я ще один державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії НОМЕР_4, площею 2,3660 га з цим же кадастровим номером НОМЕР_3 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства

В той же день приватний нотаріус Яготинського районного нотаріального округу ОСОБА_5 посвідчив довіреність №2488, на підставі якої ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_6 розпоряджатись земельною ділянкою площею 2,3660 га з кадастровим номером НОМЕР_3 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованою на території Вишеньківської сільської ради.

26 грудня 2006 року ОСОБА_6, діючи від імені та в інтересах позивача, уклав з ОСОБА_7 договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_6, діючи від імені та в інтересах позивача, відчужив у власність ОСОБА_7 земельну ділянку площею 2,3660 га з кадастровим номером НОМЕР_3 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Вишеньківської сільської ради.

16 березня 2007 року на підставі цього договору ОСОБА_7 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, а 31 серпня 2007 року відчужив зазначену земельну ділянку ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу.

Розпорядженням Бориспільської РДА №3803 від 10 червня 2008 року цільове призначення земельної ділянки було змінено з «ведення особистого селянського господарства» на «ведення індивідуального садівництва». 17 червня 2008 року ОСОБА_8 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 26 січня 2011 року державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 21 грудня 2006 року, довіреність №2488 від 21 грудня 2006 року, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26 грудня 2006 року, державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 від 16 березня 2007 року, договір купівлі-продажу від 31 серпня 2007 року, розпорядження Бориспільської РДА №3803 від 10 червня 2008 року та державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7 від 17 червня 2008 року визнані недійсними.

Розпорядженням Бориспільської райдержадміністрації Київської області від 10.06.2008 року № 3803 зазначену земельну ділянку було поділено на 19 окремих земельних ділянок та видано на кожну державні акти.

Однією з цих земельних ділянок є спірна земельна ділянка площею 0,1002 га з кадастровим номером НОМЕР_8 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, яка розташована на території Вишеньківської сільської ради, на яку 19 вересня 2008 року ОСОБА_8 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_9 кадастровий номер НОМЕР_8.

4 серпня 2011 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 посвідчив довіреність №1731, якою він уповноважив ОСОБА_10 розпоряджатись цією земельною ділянкою. В той же день ОСОБА_10, діючи від імені та в інтересах ОСОБА_8, уклав з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки, за яким ОСОБА_10, діючи від імені та в інтересах ОСОБА_8, відчужив її у власність ОСОБА_4

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 жовтня 2011 року ОСОБА_4 відчужив ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1002 га з кадастровим номером НОМЕР_8 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Вишеньківської сільської ради.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 19 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року, ОСОБА_3 відмовлено у визнанні недійсним цього договору купівлі-продажу земельної ділянки. Йому було роз'яснено про те, що позивач обрав невірний спосіб захисту, він має право пред'явити лише позов про витребування цієї земельної ділянки.

Тому ОСОБА_3 просить суд витребувати від ОСОБА_2 в його власність земельну ділянку площею 0,1002 га з кадастровим номером НОМЕР_8 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Вишеньківської сільської ради.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2016 року позов задоволено. Витребувано від ОСОБА_2 у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1002 га з кадастровим номером НОМЕР_8 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Вишеньківської сільської ради. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 392,50 грн.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Вважає позовні вимоги такими, що унеможливлюють повернення у власність ОСОБА_3 її земельної ділянки з іншою площею, з іншим цільовим призначенням, без доказів ідентифікації та без наявності чітких меж з точною адресою.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з метою відновлення порушеного права ОСОБА_3 належить витребувати від ОСОБА_2 у власність позивача земельну ділянку площею 0,1002 га з кадастровим номером НОМЕР_8 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Вишеньківської сільської ради.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Встановлено, що 7 лютого 2005 року ОСОБА_3 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, на підставі якого він набув право власності на земельну ділянку площею 2,370 га з кадастровим номером НОМЕР_3 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Вишеньківської сільської ради.

21 грудня 2006 року невстановленій особі на підставі рішення № 1456 від 27 листопада 2006 року Бориспільської районної державної адміністрації Київської області був виданий на його ім'я ще один державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії НОМЕР_4, площею 2,3660 га з цим же кадастровим номером НОМЕР_3 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства

В той же день приватний нотаріус Яготинського районного нотаріального округу ОСОБА_5 посвідчив довіреність №2488, на підставі якої ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_6 розпоряджатись земельною ділянкою площею 2,3660 га з кадастровим номером НОМЕР_3 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованою на території Вишеньківської сільської ради.

26 грудня 2006 року ОСОБА_6, діючи від імені та в інтересах позивача, уклав з ОСОБА_7 договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_6, діючи від імені та в інтересах позивача, відчужив у власність ОСОБА_7 земельну ділянку площею 2,3660 га з кадастровим номером НОМЕР_3 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Вишеньківської сільської ради.

16 березня 2007 року на підставі цього договору ОСОБА_7 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, а 31 серпня 2007 року відчужив зазначену земельну ділянку ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу.

Розпорядженням Бориспільської РДА №3803 від 10 червня 2008 року цільове призначення земельної ділянки було змінено з «ведення особистого селянського господарства» на «ведення індивідуального садівництва». 17 червня 2008 року ОСОБА_8 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6

Розпорядженням Бориспільської райдержадміністрації Київської області від 10.06.2008 року № 3803 зазначену земельну ділянку було поділено на 19 окремих земельних ділянок та видано на кожну державні акти.

Однією з цих земельних ділянок є спірна земельна ділянка площею 0,1002 га з кадастровим номером НОМЕР_8 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, яка розташована на території Вишеньківської сільської ради, на яку 19 вересня 2008 року ОСОБА_8 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_9 кадастровий номер НОМЕР_8.

4 серпня 2011 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 посвідчив довіреність №1731, якою він уповноважив ОСОБА_10 розпоряджатись цією земельною ділянкою. В той же день ОСОБА_10, діючи від імені та в інтересах ОСОБА_8, уклав з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки, за яким ОСОБА_10, діючи від імені та в інтересах ОСОБА_8, відчужив її у власність ОСОБА_4

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2011 року державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 21 грудня 2006 року, довіреність №2488 від 21 грудня 2006 року, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26 грудня 2006 року, державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 від 16 березня 2007 року, договір купівлі-продажу від 31 серпня 2007 року, розпорядження Бориспільської РДА №3803 від 10 червня 2008 року та державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7 від 17 червня 2008 року визнані недійсними.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 жовтня 2011 року ОСОБА_4 відчужив ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1002 га з кадастровим номером НОМЕР_8 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Вишеньківської сільської ради.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 4 квітня 2014 року договори купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 4 серпня 2011 року та від 29 жовтня 2011 року визнані недійсними.

Встановлено, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 19 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року, ОСОБА_3 відмовлено в позові про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 жовтня 2011 року з тих підстав, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, а вимога про витребування земельних ділянок, і зокрема земельної ділянки, придбаної ОСОБА_2, позивачем не заявлялась.

Згідно роз'яснень пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 придбала земельну ділянку за відплатним договором. Вона не знала та не могла знати про те, що ОСОБА_4 не мав право відчужувати земельну ділянку. Ці обставини свідчать про те, що відповідач є добросовісним набувачем.

Також судом встановлено, що зі змісту рішення Бориспільського міськрайонного суду від 4 квітня 2014 року, рішення Апеляційного суду Київської області від 19 листопада 2014 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року вбачається, що спірна земельна ділянка площею 0,1002 га з кадастровим номером НОМЕР_10 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, утворилась із земельної ділянки площею 2,3660 га з кадастровим номером НОМЕР_3 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташованої на території Вишеньківської сільської ради. Іншим рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 26 січня 2011 року встановлено, що межі земельної ділянки площею 2,3660 га з кадастровим номером НОМЕР_1 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташованої на території Вишеньківської сільської ради, накладаються на межі земельної ділянки площею 2,370 га з кадастровим номером НОМЕР_3 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Вишеньківської сільської ради.

На підставі ч. 3 ст. 61 ЦПК України ці обставини не підлягають доказуванню. Вони свідчать про те, що межі земельної ділянки площею 0,1002 га з кадастровим номером НОМЕР_8 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташованої на території Вишеньківської сільської ради, накладаються на межі земельної ділянки площею 2,370 га з кадастровим номером НОМЕР_1 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Вишеньківської сільської ради.

Зі змісту рішення Бориспільського міськрайонного суду від 26 січня 2011 року вбачається, що земельна ділянка площею 2,3660 га з кадастровим номером НОМЕР_1 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташована на території Вишеньківської сільської ради, вибула з володіння позивача не з його волі. На підставі ч. 3 ст. 61 ЦПК України ця обставина не підлягає доказуванню. Вона свідчить про те, що спірна земельна ділянка площею 0,1002 га з кадастровим номером НОМЕР_8 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташована на території Вишеньківської сільської ради, також вибула з володіння ОСОБА_3 не з його волі.

З урахуванням наведеного, суд дійшов вірного висновку про те, що з метою відновлення порушеного права ОСОБА_3 належить витребувати від ОСОБА_2 у власність позивача земельну ділянку площею 0,1002 га з кадастровим номером НОМЕР_8 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Вишеньківської сільської ради з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України .

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожній фізичній або юридичній особі забезпечується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства.

Як роз'яснив Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні «Іванов проти України», право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії). Необґрунтована затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення становить порушення Конвенції (рішення у справі «Бурдов проти Росії»).

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 захищає право власності на належну йому на праві власності земельну ділянку протягом 8 років поспіль. З цією метою рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 26 січня 2011 року пред'явлений ним позов був задоволений. Однак, станом на сьогодні рішення суду залишається невиконаним, а право позивача не відновленим. Витребування земельної ділянки від ОСОБА_2 сприятиме відновленню законності та виконанню рішення суду. Це становить суспільний інтерес, який виправдовує втручання у право відповідача на землю.

За таких обставин, суд дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про задоволення позову, суд повно і всебічно з'ясував обставини, що мають значення для справи, обставини справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, доведені позивачем, висновки суду відповідають обставинам справи, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді