Ухвала суду № 56817280, 29.03.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Сало А.Б.

Суддя-доповідач:Іваненко Т.В.

УХВАЛА

іменем України

"29" березня 2016 р. Справа № 817/3340/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іваненко Т.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Кузьменко Л.В.,

при секретарі Лялевич С.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "21" січня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, надання дозволу на тимчасове перебування в Україні ,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати Рішення № 15 УДМС України в Рівненській області про примусове повернення з України громадянина Республіки Єгипет ОСОБА_3 від 27.10.2015 року та надати позивачу дозвіл на тимчасове перебування в Україні терміном на 1 рік. Зазначає, що оскаржуваним рішенням вирішено примусово повернути його, громадянина Республіки Єгипет ОСОБА_3, 1981 року народження, за межі України та зобов'язано покинути територію України в термін до 25 листопада 2015 року. Позов обґрунтовано тим, що позивач має дозвіл на працю, який виданий Рівненським обласним центром зайнятості та дійсний до 16.10.2016, є співвласником та директором ТОВ «Інтернешенал ВУД», має приймаючу сторону. Також позивач вказує на те, що у нього є серйозні побоювання за своє життя у разі повернення до Єгипту у зв'язку із подіями які там на даний час відбуваються.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 року позов задоволено частково. Скасовано рішення Управління ДМС України в Рівненській області №15 від 27.10.2015 про примусове повернення з України громадянина Республіки Єгипет ОСОБА_3. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції не встановлено чим обґрунтовуються реальні побоювання щодо загрози безпеці та свободі позивача у випадку повернення за місцем його постійного проживання в країну, з якої прибув - у Катарі. Також не встановлено втрати права на постійне проживання у Катарі.

Представник позивача в судове засідання не з'явилися. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Від позивача повернувся конверт з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Згідно ст. 35 КАС України позивач вважається також належним чином повідомленим.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі, проте жодних доказів на підтвердження поважності причин неявки до суду не надано.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суд встановив, що ОСОБА_3, громадянин Єгипту, прибув до України 03.11.2014 через УПП "Одеса" по паспорту НОМЕР_2 від 14.01.2010 та візі типу "С" №Y НОМЕР_3 (дозволений строк перебування - 60 днів, дійсна до 02.02.2015).

Строк перебування в Україні був продовжений позивачем в УДМС Черкаської області до 23.03.2015 та в ГУДМС Львівської області до 21.06.2015.

У жовтні 2015 року позивач звернувся до Управління ДМС України в Рівненській області з метою вирішення питання щодо продовження дозвільних документів для подальшого перебування на території України згідно норм міграційного законодавства.

27.10.2015 відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та накладено стягнення згідно ч.1 ст.203 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн.

Штраф позивач сплатив добровільно 27.10.2015, що не заперечується представниками сторін та підтверджується квитанцією ( а.с. 10 ).

27.10.2015 начальником УДМС України у Рівненській області прийнято рішення №15 про примусове повернення з України громадянина Республіки Єгипет ОСОБА_3, яким вирішено: примусово повернути за межі України громадянина Республіки Єгипет ОСОБА_3, 1981 року народження та зобов'язати його покинути територію України у термін до 25.11.2015 ( а.с. 7).

Згідно із пунктом 9 ч.1 статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території Україні протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку, вважаються таким, які тимчасово перебувають на території України.

Іноземці або особи без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України, згідно з п. 14 ч.1 ст.1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" - вважаються нелегальними мігрантами.

Згідно п. 1 ст. 15 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", в'їзд в Україну та виїзд з України здійснюється, зокрема іноземцями та особами без громадянства - за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.

Згідно п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України , який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. № 150 продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території:

1) протягом наданого візою дозволу в разі в'їзду з держав з візовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України;

2) не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду з держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України;

3) на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду за візою, оформленою до 11 вересня 2011 року.

Таким чином, судом встановлено, що з 22.06.2015 позивач перебував на території України без законних на те підстав.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національного безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що диспозиція вказаної статті передбачає можливість а не необхідність повернення іноземця в країну походження або третю країну.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн:

1) де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;

2) де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;

3) де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;

4) де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що судом першої інстанції не встановлено втрати права на постійне проживання у Катарі, а отже позивачу нічого не загрожує, колегія суддів зазначає наступне.

Суд встановив, що позивач прибув в Україну з держави Катар та мав візу там до 03.01.2016 року. В паспорті позивача є відмітка "residence permits will be invalid if the bearer has more than six months outside the country", що перекладається як "посвідка на проживання втрачає чинність якщо пред'явник перебуває більше шести місяців за межами країни".

Отже, як встановлено, в Україну позивач прибував 03.11.2014 року по паспорту № 6010123 від 14.01.2010 року та візі типу «С», тому станом на момент винесення оскаржуваного рішення №15 про примусове повернення з України, та тим паче станом на дату винесення постанови суду першої інстанції, останній перебував безперервно на території України більше 6 (шести) місяців, у зв'язку з чим втратив право посвідки на проживання у державі Катар. Отже примусове повернення позивача до Республіки Єгипет є неминучим.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що так як політична ситуація в Єгипті є нестабільною, постійно відбуваються збройні сутички, непоодинокі прояви агресії та терористичні акти, то є загроза життю та безпеці позивача після його прибуття у вказану країну. Крім того відповідачем в рішенні №15 від 27.10.2015 не зазначено до якого конкретно населеного пункту має бути повернуто позивача.

Також судом встановлено, що позивач в Україні здійснює підприємницьку діяльність і на даний час є співзасновником та директором ТОВ «Інтернешенал ВУД», що підтверджується дослідженими у справі доказами (а.с.67-83), також він обліковується у органах Державної фіскальної служби України - реєстраційний номер облікової картки платника податків Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1. В свою чергу чи зможе позивач забезпечити себе мінімально необхідними речами в Єгипті ставиться під сумнів.

Зважаючи на те, що іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті за наявності хоча б однієї підстави, передбаченої ст. 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", якою в даному випадку є загроза життю або здоров'ю, безпеці або свободі внаслідок загострення ситуації в Республіці Єгипет, наявні підстави для скасування оскаржуваного Рішення № 15 від 27.10.2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято судом першої інстанції з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "21" січня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.В. Іваненко

судді: Л.О. Зарудяна

Л.В. Кузьменко

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області вул. 16 Липня,6, м.Рівне, 33028

4- ОСОБА_3 - АДРЕСА_2

,