Постанова № 56817227, 22.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14084/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Медгарант» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медгарант» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медгарант» (надалі - позивач, ТОВ «Медгарант») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.06.2015р. № 0003712204 та № 0003722204 в частині нарахування сум грошового зобов'язання та штрафних санкцій по взаємовідносинам з ТОВ «Ферумтрейд» в розмірі : з податку на додану вартість в розмірі 87 248,00грн. та штрафні санкції в розмірі 21 812,00грн., а також з податку на прибуток підприємств в розмірі 78 523,00грн. та штрафні санкції в розмірі 19 630,75грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2016 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст.41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, державною податковою інспекцією у м районі Головного управління ДФС у м. Києві, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Медгрант" по взаємовідносинах з платником податків ТОВ «Ферумтрейд» за період з 01.05.2014р. по 31.05.2014р. та ТОВ «ТБ Алкор» за період з 01.01.2014р. по 28.02.2014р., за результатами якої складено акт від 12.06.15р. № 7596/26-51-22-04/32157297, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

п. 185.1 ст. 185, п.198.1, 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 1 545 419,00грн.

п. 138.1.1 п. 138.1, п.п. 138.2, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) в результаті чого підприємством знижено зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 374 504,00грн.

Як вбачається із змісту акту перевірки, підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугувало встановлення перевіркою відсутності настання реальних наслідків за правочином укладеним позивачем з ТОВ «Ферумтрейд» та ТОВ «ТБ Алкор».

Зокрема проведеною перевіркою встановлено, що відповідно до отриманої податкової інформації ТОВ «Ферумтрейд» та ТОВ «ТБ Алкор» не знаходяться за юридичною адресою, а також встановлено відсутність у зазначених суб'єктів господарювання необхідних для здійснення господарської діяльності засобів. Крім того в обґрунтування відсутності настання реальних наслідків за правочином укладеним з позивачем податковий орган посилається на пояснення осіб що значаться керівниками ТОВ «Ферумтрейд» та ТОВ «ТБ Алкор», де останні зазначають про свою непричетність до діяльності вказаних товариств.

На підставі акта перевірки від 12.06.15р. № 7596/26-51-22-04/32157297, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 25.06.2015р. № 0003722204, яким позивачу визначено грошове зобов'язання податку на додану вартість в розмірі 1 545 419,00грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 386 354,75грн. та податкове повідомлення рішення від 25.06.2015р. № 0003712204 яким позивачу визначено грошове зобов'язання податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 374 504,00грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 343 626,00грн.

Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями в частині нарахування сум грошового зобов'язання та штрафних санкцій по взаємовідносинам з ТОВ «Ферумтрейд», у зв»язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено реальність спірних операцій з ТОВ «Ферумтрейд»

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п. 138.2 ст. 138 ПК України закріплено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності нарахування платником податків його податкових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ належить з'ясовувати реальність руху активів та коштів у процесі здійснення відповідних господарських операцій і використання придбаних товарів/послуг у його господарській діяльності.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ТОВ "Ферумтрейд" укладено договір поставки № 230514 від 23.05.2014р., відповідно до умов якого ТОВ "Ферумтрейд" зобов'язувалось поставити позивачу товар. Кількість, якість, ціна та найменування товару визначається у Специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору.

Позивачу, на виконання умов вказаного Договору ТОВ "Ферумтрейд" було передано апарат для текар терапії Thermo TK.

Реальність виконання вказаної угоди підтверджують наступні первинні та розрахункові документи: копії специфікації, видаткова та податкова накладна.

Також на підтвердження здійснення оплати вартості такого товару, позивачем разом з апеляційною скаргою подано виписку по особовому рахунку ТОВ «Медгарант», з якої вбачається здійснення його оплати в розмірі 523 485,00 грн.

При цьому, суд першої інстанції необґрунтовано послався на те, що позивачем таких доказів не надано з огляду на те, що відповідно до принципу офіційного з'ясування обставин справи, передбаченого частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Проте, як убачається із матеріалів справи, судом не було проведено відповідних дій.

Водночас, колегія суддів зазначає, що всі вище перелічені первинні документи, складені у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, а отже, є належними і допустимими доказами, у розумінні ст. 70 КАС України.

Крім того, на підтвердження використання позивачем придбаного у ТОВ "Ферумтрейд" товару у власній господарській діяльності позивачем надано Договір від 01.04.2014р. № ПЗ/МЦРЗ-14 1104/НЮ укладений між ТОВ «Медгарант» та Державним територіально-галузевим об?єднанням «Південно-західна залізниця». Додатком № 2 до Договору визначено найменування товару, а саме апарат для текар терапії на функціональному возику Thermo TK. Виконання умов вказаного договору підтверджується актом приймання-передачі обладнання, видатковою та податковою накладною.

Поряд з цим, на спростування доводів суду першої інстанції щодо неможливості встановити тотожність зазначених медичних обладнань, оскільки відсутні відомості щодо серійних номерів, дати виготовлення та ін., позивачем до апеляційної скарги долучено інформацію щодо руху матеріальних цінностей на складі позивача, з якої вбачається, що іншого такого товару на балансі позивача на той час не обліковувалось.

Крім того, колегією суддів критично оцінюються доводи суду першої інстанції відносно того, що із наданої позивачем документації не можливо встановити, на кого із сторін договору покладено обов'язок щодо перевезення товару, яким чином здійснювалось транспортування такого, а також куди такий товар було поставлено, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на формування валових витрат від наявності чи відсутності таких документів.

Таким чином, оцінюючи всі наявні у справі докази в їх сукупності, відповідно до вимог ст. 86 КАС України, колегія суддів встановила, що матеріалами справи підтверджуються розрахунки позивача за договором поставки з ТОВ "Ферумтрейд" та використання його у господарській діяльності товариства, а витрати відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин з цим суб'єктом господарювання, а отже, невизнання відповідачем показників податкової звітності, сформованих позивачем на підставі вказаної господарської операції, є безпідставним.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги і вважає необґрунтованими доводи податкового органу про те, що контрагентом позивача були порушені вимоги податкового законодавства, зокрема посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ферумтрейд" з огляду на наступне.

Так, дослідження положень ст. 61 Конституції України надає підстави стверджувати, що юридична відповідальність особи має персоніфікований характер та не може ставитися у пряму залежність від дотримання податкової дисципліни третіми особами.

Тож, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податків до бюджету, то саме до нього й мають застосовуватись відповідні правові наслідки у вигляді певних санкцій, а не до інших суб'єктів господарювання, що перебувають з ним у правовідносинах.

Аналогічний правовий підхід викладено у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії».

Колегія суддів також не вважає належним доказом у справі копії протоколів допиту в якості свідка керівника ТОВ "Ферумтрейд" гр. Дерія А.М. про його непричетність до діяльності зазначеного підприємства, на які посилається суд першої інстанції в обґрунтування своїх висновків про безтоварність операції, оскільки сам по собі факт наявності кримінального провадження та/або допиту свідка не встановлює будь-яких об'єктивних та фактичних обставин, що мають значення для розгляду адміністративної справи, а інших доказів щодо будь-якого кінцевого результату кримінального провадження, колегії суддів не представлено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не надав ані суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження жодних належних і допустимих, у розумінні ст. 70 КАС України, доказів, не довів правомірності прийняття ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для задоволення адміністративного позову, а судом першої інстанції було неповно встановлені обставини справи, порушені норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Медгарант» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2016 року скасувати та ухвалити нову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Медгарант» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині - задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 25.06.2015р. № 0003712204 та № 0003722204 в частині нарахування сум грошового зобов'язання та штрафних санкцій по взаємовідносинам з ТОВ «Ферумтрейд» в розмірі: з податку на додану вартість в розмірі 87 248,00грн. та штрафні санкції в розмірі 21 812,00грн., а також з податку на прибуток підприємств в розмірі 78 523,00грн. та штрафні санкції в розмірі 19 630,75грн. визнати протиправними та скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Оксененко О.М.

Ісаєнко Ю.А.