Постанова № 56817007, 22.03.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/4265/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Іваненка С.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Пилипенко А.М.,

свідка - ОСОБА_4,

свідка - ОСОБА_5,

свідка - ОСОБА_6,

свідка - ОСОБА_7,

свідка - ОСОБА_8,

свідка - ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу Держземагентства у Полтавському районі Полтавської області про визнання наказу неправомірним, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

23 вересня 2015 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу Держземагентства у Полтавському районі Полтавської області (надалі також відповідач) про визнання наказу від 28 серпня 2015 року № 28 "Про звільнення ОСОБА_1" неправомірним; зобов'язання поновити на посаді головного спеціаліста сектору Державного земельного кадастру з присвоєним 13 рангом державного службовця 6 категорії; зобов'язання виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу (позовні вимоги у урахуванням уточнення від 22 березня 2016 року) /а.с. 133/.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 28 серпня 2015 року відповідачем прийнято наказ № 28 "Про звільнення ОСОБА_1", відповідно до якого позивача звільнено з посади головного спеціаліста сектору Державного земельного кадастру у зв'язку з систематичним та неналежним виконанням посадових та службових обов'язків, перевищенням своїх повноважень, а також порушенням правил професійної етики, що відноситься до проступку, який порочить державного службовця або дискредитує державний орган, які виявились в неналежному виконанні наказу № 21 від 26 серпня 2015 року "Про проведення моніторингу земель резервного фонду та земель запасу, не наданих у власність і користування сільськогосподарського призначення державної власності". За час виконання трудових обов'язків ОСОБА_1 належним чином виконувала покладені на неї трудовим договором посадові обов'язки. Проте, відповідач в особі начальника Відділу Держземагентства у Полтавському районі Полтавської області за останні місяць роботи позивача двічі застосував дисциплінарні стягнення. Позивач вважає, що наказ про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з роботи повинен бути визнаний незаконним та скасований.

В судовому засіданні 22 березня 2016 року протокольною ухвалою замінено ОСОБА_1 на ОСОБА_1

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили суд адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник Відділу Держземагентства у Полтавському районі Полтавської області в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, а саме систематичне невиконання ОСОБА_1 посадових обов'язків головного спеціаліста державного земельного кадастру, що проявлялося в неналежному виконанні наказу № 21 від 26 серпня 2015 року, наявності попередніх дисциплінарних стягнень у вигляді доган /а.с. 64-67/ та зазначила, що позивач допускала численні та суттєві порушення, оскільки належним чином не виконував службові обов'язки.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 17 липня 2013 року на підставі наказу № 7-к призначена на посаду головного спеціаліста, як така, що успішно пройшла стажування на даній посаді в порядку переведення з Головного управління Дерземагенства у Полтавській області з раніше присвоєним 13 рангом державного службовця 6 категорії, про що свідчить запис у трудовій книжці /а.с. 12/.

02 червня 2014 року позивач переведена на посаду головного спеціаліста сектору Державного земельного кадастру з раніше присвоєним 13 рангом державного службовця 6 категорії на підставі наказу № 26-к від 02 червня 2014 року, про що також зазначено у трудовій книжці /а.с. 12/.

28 серпня 2015 року наказом № 28 від 28 серпня 2015 року "Про звільнення ОСОБА_1" звільнено ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста сектору державного земельного кадастру з 28 серпня 2015 року за систематичне та неналежне виконання посадових та службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, а також порушення правил професійної етики, що відноситься до проступку, який порочить державного службовця або дискредитує державний орган, які виявились в неналежному виконанні наказу № 21 від 26 серпня 2015 року "Про проведення моніторингу земель резервного фонду та земель запасу, не наданих у власність і користування сільськогосподарського призначення державної власності" /а.с. 14/.

Від ознайомлення із зазначеним наказом ОСОБА_1 відмовилась, про що свідчить складений Акт фіксації відмови від ознайомлення з наказом від 28 серпня 2015 року /а.с. 73/.

Позивач не погодився із вказаним наказом, у зв'язку з чим звернувся до суду із відповідним позовом в межах місячного строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного наказу та обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (надалі - Закон № 3723-ХІІ) визначено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 3723-ХІІ основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина;

безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Згідно частини другої статті 11 Закону № 3723-ХІІ конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції.

Частиною першою статті 14 Закону № 3723-ХІІ передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Згідно з положеннями статті 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до частини другої статті 14 Закону № 3723-ХІІ до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Підстави припинення державної служби визначені статтею 30 Закону № 3723-ХІІ, згідно з якою, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 16-1 цього Закону; 3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); 4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

З огляду на викладене, державна служба може бути припинена як за загальними підставами, передбаченими Кодексом законів про працю України, так і за спеціальними підставами, визначеними статтею 30 Закону № 3723-ХІІ.

В силу приписів статті 32 Закону № 3723-ХІІ рішення про припинення державної служби може бути оскаржено державним службовцем безпосередньо до суду.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно нього (стаття 4 Кодексу законів про працю України).

Пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Поняття систематичного невиконання працівником без поважних причин трудових обов'язків роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", пункт 23 якої визначає, що за передбаченими пунктом 3 статті 40 Кодексу законів про працю України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 Кодексу законів про працю України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Судом встановлено, що до позивача застосовані заходи дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани.

05 серпня 2015 року наказом Відділу Держземагентства у Полтавському районі Полтавської області від 05 серпня 2015 року № 26 "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1" оголошено догану головному спеціалісту сектора державного земельного кадастру ОСОБА_1 за порушення наказу відділу Держземагентства у Полтавській області від 10 квітня 2015 року № 10 в частині недотримання терміну, що становить один день, передачі документів до державного кадастрового реєстратора Бегми О.В. для виконання /а.с. 36-37/.

Наказом Відділу Держземагентства у Полтавському районі Полтавської області від 25 серпня 2015 року № 27 "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1" оголошено догану головному спеціалісту сектора державного земельного кадастру ОСОБА_1 за порушення з питань ведення діловодства та кадрової політики /а.с. 34-35/.

Відповідно до статті 150 Кодексу законів про працю України встановлено, що дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV цього Кодексу).

В ході розгляду справи встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року у справі № 816/3476/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року /а.с. 84-85/, адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу Держземагентства у Полтавському районі Полтавської області про скасування рішень та стягнення моральної шкоди - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Відділу Держземагентства у Полтавському районі Полтавської області від 05 серпня 2015 року № 26 "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1". В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено /а.с. 79-83/.

За таких обставин ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року набрала законної сили, а у відповідності до частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів адміністративного позову слідує, що передумовою звільнення ОСОБА_1 слугував наказ Відділу Держземагентства у Полтавському районі Полтавської області від 05 серпня 2015 року № 26 "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1", яким застосовано захід дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Як встановлено судом, на час розгляду справи, даний наказ визнано протиправним та скасовано.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 22 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, необхідно з'ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 Кодексу законів про працю України; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 147, 148, 149 Кодексу законів про працю України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Оскільки тільки правомірно накладені стягнення можуть враховуватись і бути підставою для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, суд повинен з'ясувати, систематичне невиконання яких саме трудових обов'язків позивачем передувало його звільнення.

Підставою для прийняття наказу № 28 від 28 серпня 2015 року стало неналежне виконання наказу № 21 від 26 серпня 2015 року "Про проведення моніторингу земель не наданих у власність та користування сільськогосподарського призначення державної власності" /а.с. 14/.

Згідно вищезазначеного наказу уповноважено головного спеціаліста сектора Державного кадастру ОСОБА_1 провести моніторинг земель резервного фонду та земель запасу не наданих у власність та користування сільськогосподарського призначення державної власності в розрізі сільських рад на території Полтавської області, відповідно до статистичної форми 6-зем, в пункті 2 вказано про необхідність надати інформацію у вигляді порівняльної таблиці в термін до 27 серпня 2015 року.

Судом встановлено, що позивач ознайомилася з наказом № 21 від 26 серпня 2015 року об 11:35 26 серпня 2015 року, що підтверджується підписом ОСОБА_1 із зазначенням часу та дати /зворотній бік а.с. 14/.

Відповідно до доповідної записки від 27 серпня 2015 року ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_3 на виконання наказу № 21 від 26 серпня 2015 року ОСОБА_1 повинна була здійснити наступні заходи:

- залучити до співпраці землевпорядників сільських рад;

- для порівняння щодо наявності земель резервного фонду необхідно використати проекти роздержавлення і приватизації, де вказані землі резервного фонду та базу НКС та Digital, де відображені вже погоджені та надані земельні ділянки. Різниця між вказаними величинами і буде наявним резервним фондом на сьогоднішній день;

- для порівняння щодо наявності земель запасу не надані у власність та користування необхідно використати технічні документації по перерозподілу земель між власниками та землекористувачами та базу НКС та Digital, де відображені вже погоджені та надані земельні ділянки. Різниця між вказаними величинами і буде наявними землями запасу на сьогоднішній день;

- необхідно врахувати інформацію землевпорядників сільських рад щодо земельних ділянок, які не внесені в НКС, а саме червоні ДА та постійне користування;

- доцільно було б скласти комісійні акти перевірки наявності вільних земель резервного фонду та затвердити їх на засіданнях сесій сільських рад;

- проконсультуватися з Держгеокадастром чи цього достатньо для зняття площі земель резервного фонду з форми 6-зем.

На території Полтавського району Полтавської області знаходиться 26 сільських рад.

Відповідно до частини першої статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Згідно частини першої статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частини першої та п'ятої статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Виходячи з вищевикладеного та беручи до уваги, що в наказі № 21 від 26 серпня 2015 року мова йде про проведення моніторингу земель державної власності, суд приходить висновку, що землевпорядники сільських рад не уповноважені надавати інформацію та не володіють інформацією щодо земель, які були передані чи плануються передаватися у власність із земельного запасу та резервного фонду державної власності. Крім того, в самому наказі № 21 від 26 серпня 2015 року чітко визначено, що відповідний моніторинг провести до форми 6-зем.

Заслухавши показання свідків та оцінивши докази по справі, судом встановлено, що ОСОБА_1 не мала можливості виконати всі дії, зазначені в пояснювальній записці, на виконання наказу № 21 від 26 серпня 2015 року до 27 серпня 2015 року.

Окрім того, слід зазначити, що відповідно до статті 31 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Судом встановлено, що згідно з Посадовою інструкцією головного спеціаліста сектору державного земельного кадастру Відділу Держземагенства у Полтавському районі Полтавської області до обов'язків та повноважень головного спеціаліста ОСОБА_1 не входило проведення моніторингу земель не наданих у власність та користування сільськогосподарського призначення державної власності /а.с. 116-120/.

Отже, відмова працівника від виконання роботи, що не входить до кола його обов'язків, не є порушенням трудової дисципліни, і такі дії не дають підстав для його звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до положень частини першої статті 149 Кодексу законів про працю України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Таким чином, до застосування дисциплінарного стягнення власник зобов'язаний зажадати від працівника письмові пояснення. Відсутність таких пояснень не перешкоджає застосуванню стягнення, якщо власник зможе довести те, що пояснення від працівника він зажадав, але працівник їх не дав. Як правило, таким доказом є акт, складений за підписом кількох осіб на підтвердження відмови працівника дати пояснення по суті порушення трудової дисципліни.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні пояснення ОСОБА_1 на доповідну записку, а також відсутній акт на підтвердження відмови працівника дати пояснення по суті порушення.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на досліджені судом обставини, які підтверджуються належними доказами відповідачем не наведено правомірності звільнення позивача з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем докази, враховуючи те, що відповідачем помилково встановлений факт систематичного невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на ОСОБА_1, суд дійшов висновку, що доводи позивача про незаконне звільнення обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, відтак адміністративний позов підлягає задоволенню .

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Тобто, поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення з роботи. При цьому, повноваження суду при вирішенні трудового спору щодо поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця. Виходячи із положень трудового законодавства незаконно звільнений працівник не поновлюється на попередній роботі лише тоді, коли повністю ліквідоване підприємство, тобто юридична особа. Проте така підстава у даному випадку відсутня.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що, в разі відсутності посади позивача (з об'ємом повноважень, які існували на дату звільнення) роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику іншу посаду відповідно до його кваліфікації, а в разі незгоди працівника на іншу роботу, роботодавець зобов'язаний виконати судове рішення, здійснивши відповідні зміни в організації праці.

Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзац 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункт 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи організації, встановленим з отриманням вимог законодавства (абзац 3 пункт 8 Порядку).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 січня 2014 року № 21-395а13.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Беручи до уваги викладену процесуальну норму суд вважає, що постанова у частині поновленні ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку за один місяць підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу Держземагентства у Полтавському районі Полтавської області про визнання наказу неправомірним, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Відділу Держземагентства у Полтавському районі Полтавської області № 28 від 28 серпня 2015 року "Про звільнення ОСОБА_1".

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору Державного земельного кадастру з присвоєним 13 рангом державного службовця 6 категорії з 28 серпня 2015 року.

Зобов'язати Відділ Держземагентства у Полтавському районі Полтавської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 28 серпня 2015 року по день поновлення на роботі.

Постанову в частині поновленні на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку за один місяць - допустити до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 28 березня 2016 року.

Суддя С.А. Іваненко