Ухвала суду № 56816964, 29.03.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Рудика Л.Д.

Суддя-доповідач:Капустинський М.М.

УХВАЛА

іменем України

"29" березня 2016 р. Справа № 569/9731/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Мацького Є.М.

Шидловського В.Б.,

при секретарі Гунько Л.В. ,

за участю апелянта та його представника, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "22" грудня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Рівненської міської ради Рівненської області за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання неправомірним п.41 рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись до суду з позовом (з урахуванням додаткових пояснень до позовної заяви):

- про визнання недійсним пункту 41 рішення Рівненської міської ради Рівненської області від 26 грудня 2007 року №1311;

- протоколу №4 від 23.11.1994р. засідання узгоджувальної комісії Рівненської міської ради народних депутатів по розгляду спорів з приводу суміжного землекористування громадян міста.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_3 вказує, що вона, треті особи є сусідами і всі користуються єдиним проїздом і проходом до будівель багато років. Цей проїзд є єдино можливим, щоб пройти і проїхати до їх будівель. 26 грудня 2007 року Рівненська міська рада прийняла рішення №1311 п.41 про передачу у приватну власність безоплатно земельну ділянку площею 448 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_4 Площа 448 кв.м включила в себе частину земельної ділянки, яка є проїздом і проходом до будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_3 вказує, що по цій дорозі прокладені комунікації і вона здійснила облаштування виключно за свої кошти (покрила твердим покриттям і встановили огорожу зі сторони вул. Басівкутської). Ця частина земельної ділянки значиться як проїзд в технічному паспорті будинку АДРЕСА_1 і генеральному плані від 05 листопада 1966 року земельної ділянки, розробленому на підставі рішення виконкому Рівненської районної ради депутатів трудящих від 05 листопада №462, яким ця земельна ділянка надавалась для будівництва і обслуговування житлового будинку. Всі ці роки земельна ділянка використовувалась за призначенням. Вважає, що рішення Рівненської міської ради від 26 грудня 2007 року №1311 п.41 прийняте з порушенням вимог ч.7 ст.118 ЗК України, яка передбачає, що при надходженні заяви громадянина про одержання безоплатно у власність земельної ділянки, в тому числі для будівництва і обслуговування будинку, відповідна міська рада розглядає заяву, в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки. Всупереч вимогам ст.118 ЗК України міська рада прийняла рішення про передачу у приватну власність, а не надання згоди на розробку проекту її відведення.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 25.02.2014р. позов задоволено частково.

Визнано протиправним п.41 рішення Рівненської міської ради Рівненської області від 26 грудня 2007 року № 1311 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та скасування окремих пунктів рішень Рівненської міської ради" про передачу ОСОБА_4 у приватну власність безоплатно земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд 448 кв.м. за адресою АДРЕСА_1. В задоволенні позову ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в частині позовних вимог про визнання неправомірними рішення відмовити за пропуском строку звернення до адмін.позову. Відмовлено в частині позову про визнання неправомірним протоколу погодження меж суміжних ділянок.

Житомирським апеляційним адміністративним судом від 14.05.2014р. апеляційну скаргу Рівненської міської ради Рівненської області залишено без задоволення, а постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 25.02.2014р. - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.03.2015р. касаційну скаргу Рівненської міської ради Рівненської області задоволено частково. Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 25.02.2014р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2014р. скасовано. Залишено без розгляду позов в частині вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до Рівненської міської ради Рівненської області про визнання неправомірними п.41 Рівненської міської ради від 26.12.2007р. №1311. Закрито провадження у справі в частині вимог ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання неправомірним протоколу №4 від 23.11.1994р. засідання узгодженої комісії. В частині вимог ОСОБА_3 до Рівненської міської ради Рівненської області за участі третіх осіб - ОСОБА_4, ОСОБА_8 про визнання неправомірним п.41 рішення Рівненської міської ради Рівненської області від 26 грудня 2007 року №1311 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 22.12.2015р. в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_3 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд постанову суду від 22.12.2015р. скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Скаржник зазначає про те, що передача в приватну власність ОСОБА_4 частини земельної ділянки порушує її права як члена громади на користування комунальною власністю, яка призначена для загального користування. Суд першої інстанції, на думку скаржника, не надав ніякої правової оцінки геодезичному плану, який залишився не погодженим з землекористувачами будинку 33.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши докази, зібрані в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_3 з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Рівненської міської ради від 26 грудня 2007 року №1311 про передачу земельних ділянок у приватну власність, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та скасування окремих пунктів рішень Рівненської міської ради пунктом 41 Додатку до рішення міської ради від 26 грудня 2007 року №1311 земельна ділянка площею 448 кв.м на АДРЕСА_1 була передана ОСОБА_4 в приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд Рівненською міською радою відповідно до вимог законодавства.

Предметом оскарження в даній справі є окремий пункт рішення органу місцевого самоврядування, яким передано третій особі земельну ділянку у приватну власність, безоплатно.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вказав на те, що доказів порушення прав позивачем не надано і судом не встановлено.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради правомочні розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Частиною 1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вказує, що рада в межах повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Приписами Земельного кодексу України і Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що вирішення питань щодо передачі земель комунальної власності у власність чи користування, оренду громадянам та юридичним особам є виключним правом міської ради, як суб'єкта права власності на землю.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження міських рад у галузі земельних відносин на території міст, і пункт «а» передбачає розпорядження землями територіальних громад.

Підпункт 34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає виключну компетенцію міських рад у вирішенні відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Дана норма закону є одним із засобів забезпечення провідної ролі міських рад як органів міського самоврядування, які покликані представляти відповідні територіальні громади та здійснювати від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Виключна компетенція місцевих рад означає, що ніякі інші органи чи посадові особи не мають права приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції рад.

Статтею 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (ч.1 ст.116 Земельного кодексу України (в редакції, на момент прийняття рішень Рівненської міської ради від 26.12.2007року).

Частиною 1 ст.124 Земельного кодексу України (в редакції станом на 26.12.2007 року) було передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Частиною першою статті 122 ЗК передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Норми Земельного кодексу України передбачають обов'язок для особи, яка бажає отримати земельну ділянку у власність здійснити певні дії з метою юридичного оформлення права на земельну ділянку.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (ч.1 ст.116 ЗК України).

Згідно з ч.ч.1-2 ст.118 Земельного кодексу України (в редакції станом на 26.12.2007 року), громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що для оформлення права власності на земельну ділянку, ОСОБА_4 подано до міської ради заяву про передачу їй земельної ділянки площею 448 м. на АДРЕСА_1, безоплатно, у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.72) та технічний документ план земельної ділянки на якому в описі меж від букви А до Б землі ОСОБА_10, від букви Б до В землі ОСОБА_3, від букви В до Г землі ОСОБА_11, від букви Г до А землі житлової та громадської забудови м. Рівне. На вказаному плані відсутній проїзд на який посилається позивач (а.с.73).

Також, судом встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_3 перебуває у її власності згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 08 липня 2004 року №3749. Межа між земельною ділянкою ОСОБА_3 та земельною ділянкою ОСОБА_4 визначена зазначеним державним актом. Дана обставина підтверджена Управлінням Держземагенства у м. Рівному Рівненської області вівдповіддю №02-2177 від 25.12.2013 року та не заперечена сторонами.

В суді, позивач ОСОБА_3 зазначила, що на даний час вона та інші по суті використовують земельну ділянку, передану зазначеним рішенням у приватну власність ОСОБА_4, для проїзду та проходу до своїх помешкань. При цьому, позивачем не доведено, що з часу прийняття рішення Рівненської міської ради від 26 грудня 2007 року №1311 про виділення земельної ділянки ОСОБА_4 було порушено її суб"єктивне право, а саме право користування проїздом та проходом земельною ділянкою.

Та обставина, що в майбутньому, при оформленні ОСОБА_4 права власності на виділену оспорюваним рішенням земельну ділянку, будуть порушені права як її так і інших мешканців, які користуються вказаним проїздом та проходом, судом до уваги не береться, так як відповідно до норм діючого законодавства необхідною умовою для прийняття рішення по суті є наявність порушення прав, свобод чи інтересів. Захист порушених прав, свобод та інтересів на майбутнє чинним законодавством не передбачено.

Враховуючи викладене, суд вважає, шо пунктом 41 Додатку до рішення міської ради від 26 грудня 2007 року №1311, яким земельна ділянка площею 448 м. на АДРЕСА_1 передана ОСОБА_4 в приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, як на стадії його прийняття так і на даний час, не порушуються будь-яким чином права ОСОБА_12, тому її намагання заявленим позовом запобігти можливим порушенням в майбутньому - є предчасним.

Суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, надав їм відповідну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Постанову судом першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, покладених в основу оскарженого рішення суду.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "22" грудня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: Є.М. Мацький

В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "30" березня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_2

3- відповідачу/відповідачам: Рівненська міська рада Рівненської області вул. Соборна, 12-А,м.Рівне,Рівненська область,33000

4-третій особі: ОСОБА_4 - АДРЕСА_1

5 - ОСОБА_5 - АДРЕСА_3

6 - ОСОБА_13, АДРЕСА_4