Ухвала суду № 56816896, 22.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 р. Справа № 876/9164/15 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Бадівській О.О.,

за участю представника відповідача - Пивовара В.В.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекорд Оіл» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекорд Оіл» (далі - ТОВ) звернулось до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ОДПІ) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) від 13.05.2015 №0002172205. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне ППР прийняте з порушенням норм законодавства, оскільки висновки ОДПІ, викладені в актах перевірки контролюючого органу, якими виявлені порушення щодо заниження ТОВ акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за січень 2015 року, є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року у справі №803/1817/15 заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила ОДПІ, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначенні для відпуску споживачам нафтопродуктів. Тобто, через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві, такі операції відтак є об'єктом оподаткування акцизним податком. Податкові зобов'язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів, безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків, під час здійснення розрахункових операцій. Зазначає, що юридична особа, з огляду на вимоги «Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (далі - Інструкція) не може придбати нафтопродукти з метою ведення господарської (комерційної) діяльності через мережу АЗС. Сам факт наявності письмово укладеного договору купівлі-продажу (поставки) та інших обов'язково необхідних документів для відпуску споживачу нафтопродуктів через мережу АЗС за безготівковою формою розрахунку із використанням відомостей не свідчить і не може свідчити про оптовий продаж нафтопродуктів.

Позивач в письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що здійснення роздрібного продажу нафтопродуктами через мережу АЗС не позбавляє права позивача здійснювати оптовий продаж нафтопродуктів для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання. Зазначає, що, оскільки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, на підставі яких були сформовані показники декларації акцизного податку за січень 2015 року ОДПІ під час документальної перевірки не досліджувалися, то висновки контролюючого органу щодо заниження ТОВ акцизного податку за січень 2015 року є передчасними та такими, що ґрунтуються лише на припущеннях.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що24.03.2015 ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ з акцизного податку за січень 2015 року. За результатами камеральної перевірки складено Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності декларації з акцизного податку ТОВ за січень 2015 року від 24.03.2015 №170/21.1/38339862 (далі - Акт №1), яким контролюючим органом встановлено порушення позивачем: ст.213, 214, 216, пп.215.3.4 п.215.3 ст.215 Податкового кодексу України (далі - ПК), наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №14 «Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №105/26550 (далі - Порядок), що призвело до заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за січень 2015 року, в загальній сумі 56839,00грн (а.с.11-13).

Не погоджуючись із такими висновками контролюючого органу, позивач подав на нього заперечення до ОДПІ. Листом від 08.04.2015 №5533/10/21.1 ОДПІ повідомила позивача про те, що для об'єктивного розгляду вищевказаного заперечення прийнято рішення щодо проведення документальної позапланової перевірки (а.с.14-15).

За результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ОДПІ складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ з питань, що становлять предмет заперечення згідно актів камеральних перевірок від 24.03.2015 №204/22.5/38339862, №191/15-38339862, №970/22.1/38339862, №172/15.02/38339862, №69/15/38339862, №38/22.5/38339862 за період з 01.01.2015 по 31.01.2015 від 28.04.2015 №1629/22-05/38339862 (далі - Акт №2).

На підставі вищевказаного Акту №2 ОДПІ прийнято ППР від 13.05.2015 №0002172205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по акцизному податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за основним платежем на 8115,00грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 2028,75грн (а.с.6).

Позивач з прийнятим ППР не погодився, оскаржив таке в адміністративному порядку. За наслідками адміністративного оскарження вказане ППР залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до пп.14.1.4 п.14.1 ст.14 ПК акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Підпунктом 212.1.11 п.212.1 ст.212 ПК визначено, що платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Як зазначено у пп.214.1.4 п.214.1 ст.214 ПК базою оподаткування акцизним податком є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі.

Виходячи з положень п.215.1 ст.215 ПК нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне належать до підакцизних товарів, операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі яких згідно з пп.213.1.9 п.213.1 ст.213 ПК є об'єктом оподаткування.

У пп.14.1.212 п.14.1 ст.14 ПК передбачено, що реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у пп.215.3.4 п.215.3 ст.215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Таким чином, обов'язковою умовою реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є передача цих товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять», затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 05.07.2004 №130, надає визначення поняттям роздрібної та оптової торгівлі. Роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надання йому торговельних послуг. Оптова торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов'язаних із цим послуг.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР) основними видами діяльності ТОВ, зокрема, є: роздрібна торгівля пальним та оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Відповідно до Порядку, Додаток 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» до декларації акцизного податку заповнюється в такому порядку:

графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків;

графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання;

у графі 5 «Вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн. (гр.3 - гр.4)» вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.

Таким чином, окремою графою виділено вартість реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, та які не включаються у базу оподаткування акцизним податком.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ було подано до ОДПІ звітну декларацію акцизного податку за січень 2015 року, а також уточнюючу декларацію акцизного податку за січень 2015 року, зазначивши місцезнаходження пункту продажу товарів - с.Рованці, вул.Європейська, 9. В додатку 6 до декларації акцизного податку за січень 2015 року позивач зазначив: графа 3 - вартість підакцизних товарів, що реалізовані у роздрібній торгівельній мережі, в тому числі у мережі громадського харчування у сумі 419719,27грн; графа 4 - в тому числі від реалізації товарів для комерційного використання у сумі 160394,31грн; графа 5 - вартість підакцизних товарів до оподаткування у сумі 259324,96грн, графа 7 - сума податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету, 12965,00грн (а.с.20-27).

Відповідно до «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442, роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Згідно із Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265) розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Отже, через мережу АЗС можуть здійснюватися як операції з продажу пального кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, що є об'єктами оподаткування акцизним податком з роздрібних продажів відповідно до пп.213.1.9 п.213.1 ст.213 ПК, так і операції з оптового продажу нафтопродуктів для їх подальшої реалізації кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2014 між ТОВ (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма «Авіас» (далі - покупець; ТОВ-1) укладено договір поставки №П-14414 (далі - Договір), предметом якого є: постачальник на умовах, викладених в розділах цього Договору, зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали (бензини, дизельне паливо і газ), надалі іменовані «товар», в кількості і за ціною, передбаченими у додатках, які є невід'ємною частиною цього Договору (а.с.28-29).

На підтвердження виконання умов Договору за січень 2015 року позивач надав акт приймання-передачі товару від 19.01.2015 (додаток №3 до Договору по скретч-карткам) на загальну суму 729443,95грн, акт приймання-передачі товару від 19.01.2015 (додаток №3 до Договору по паливним карткам) на загальну суму 536932,83грн, податкові накладні від 19.01.2015 №19014 та №19015 (а.с.56-59).

Відповідно до інформації з ЄДР ТОВ-1 за видами діяльності здійснює, зокрема, роздрібну торгівлю пальним та оптову торгівлю твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктам (а.с.64-65).

З матеріалів справи видно, що ТОВ-1 у деклараціях акцизного податку за січень 2015 року та додатках 6 до декларацій акцизного податку за січень 2015 року також декларує вартість реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торгівлі, з якої визначає суму податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету (а.с.32-37).

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що реалізація паливно-мастильних матеріалів на підставі Договору здійснена позивачем за результатами оптової торгівлі, а покупець - ТОВ-1 в свою чергу реалізовував придбаний товар кінцевим споживачам, а відтак, позивачем вірно відображено суми з реалізації паливно-мастильних матеріалів вказаному контрагенту в графі 4 Додатка 6 Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів до декларації акцизного податку.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що контролюючим органом при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ було взято до уваги лише розрахунок податкових зобов'язань з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (додаток 6 до декларації акцизного податку за січень 2015 року) та періодичні звіти по РРО, однак інших первинних бухгалтерських документів, які підтверджували б факт реалізації паливно-мастильних матеріалів для комерційного використання чи через роздрібну торгівлю для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві, відповідачем не було досліджено, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог статей 213-216 ПК.

Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 24 березня 2016 року.