Постанова № 56816738, 28.03.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 року , о 12:10 годині,Справа № 808/477/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд

у складі колегії: головуючого - судді Матяш О.В.,

суддів Дуляницької С.М., Татаринова Д.В.,

за участю секретаря Яланської В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Українська пивна група»

до Державної фіскальної служби України

про скасування рішення про застосування фінансових санкцій №000459 від 16.11.2015,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем на підставі висновку ГУ ДФС у Запорізькій області, яким встановлено порушення ним вимог ч. 3 ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в частині неподання звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв за червень 2015 року.

Позивач вважає такий висновок неправомірним, оскільки 26.06.2015 ТОВ «Торгівельно-виробнича компанія «Українська пивна група» отримало ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями у зв'язку із віднесенням з 01.07.2015 пива до алкогольних напоїв (Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи» від 28.12.2014). Основний вид їх діяльності - оптова реалізація пива. Позивач вважає, що він є суб'єктом подання вказаного звіту лише з 01.07.2015, оскільки саме з цієї дати пиво віднесено до алкогольних напоїв. Також позивач зазначає, що діючим податковим законодавством не передбачено такої форми оформлення результатів перевірок як висновок, та посилається на те, що приписи статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам Податкового кодексу України, тому форма та порядок направлення відповідних рішень визначаються саме нормами Податкового кодексу України.

Позивач просить скасувати рішення ДФС України про застосування фінансових санкцій №000459 від 16.11.2015

В судовому засіданні представник позивача позов підтримує та просить задовольнити його з викладених в ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнає з підстав, викладених в письмових запереченнях, зазначивши, що, оскільки позивачем отримано ліцензію строком дії з 25.06.2015, він повинен був надати до ГУ ДФС у Запорізькій області за місцем реєстрації звіт за червень 2015 року до 10.07.2015. Всупереч твердження позивача про неможливість прийняття оскаржуваного рішення на підставі висновку, підставою для прийняття такого рішення може бути не тільки акт перевірки, як зазначає позивач. Також, окремі дефекти оскаржуваного рішення не можуть бути підставою для його скасування. Просить відмовити в позові.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 01.03.2012 ТОВ «Торгівельно-виробнича компанія «Українська пивна група» було зареєстровано як юридичну особу із присвоєнням ідентифікаційного коду 38145814. Основним видом економічної діяльності підприємства є оптова торгівля напоями.

16.11.2015 ДФС України, на підставі висновку ГУ ДФС у Запорізькій області №3188/08/08-01-21-00-12 від 22.07.2015, прийняла рішення про застосування фінансових санкцій №000459, яким до ТОВ «Торгівельно-виробнича компанія «Українська пивна група» застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень за порушення ч. 3 ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (а.с.7).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995 (далі - Закон №481/95-ВР).

Відповідно до ч. 3 ст. 16 останнього, суб'єкти господарювання, які отримали передбачені цим Законом ліцензії, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом.

Згідно з абз. 14 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, - у розмірі 17000 гривень.

Форма № 1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв», а також Інструкція щодо заповнення форми № 1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв» (далі - Інструкція №228), затверджені наказом ДПА України № 228 від 27.04.2006, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.06.2006 за № 713/12587.

Згідно з п.1.1 Інструкції №228, звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв (далі - Звіт) подають суб'єкти господарювання, які одержали ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, незалежно від форм власності.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції №228, звіт складається окремо за кожний місяць та до 10 числа місяця, що настає за звітним, надається до регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України за місцем реєстрації суб'єкта господарювання.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 26.06.2015 позивачу видано ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), серії АЕ №297107, строком дії з 25.06.2015 по 25.06.2020 (а.с.6).

Як вбачається зі змісту вищевказаного висновку ГУ ДФС у Запорізькій області №3188/08/08-01-21-00-12 від 22.07.2015, підставою для прийняття оскаржуваного рішення є неподання позивачем звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв за червень 2015 року.

Факт неподання позивачем звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв за червень 2015 року підтверджується наявною в матеріалах справи копією журналу вхідної кореспонденції ГУ ДФС у Запорізькій області за період з 01.07.2015 по 10.07.2015.

Позивач не заперечує факт неподання такого звіту за червень 2015 року, проте зазначає, що він є суб'єктом подання вказаного звіту лише з 01.07.2015, оскільки саме з цієї дати Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи» від 28.12.2014 пиво віднесено до алкогольних напоїв.

Проте, суд не може погодитися з такими твердженнями позивача та зауважує, що імперативними приписами ч. 3 ст. 16 Закону №481/95-ВР передбачено обов'язок суб'єкта господарювання, який отримав передбачену цим Законом ліцензію, подавати до органу ДФС за місцем реєстрації звіт за встановленою формою. Такий звіт подається окремо за кожний місяць до 10 числа місяця, що настає за звітним.

Так, враховуючи, що 26.06.2015 позивач отримав ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), він був зобов'язаний подати звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв за червень 2015 року до 10.07.2015, оскільки вже в червні 2015 року він набув статусу суб'єкта господарювання, який отримав передбачену Законом №481/95-ВР ліцензію.

При цьому суд не приймає до уваги покликання позивача на неможливість прийняття оскаржуваного рішення на підставі висновку ГУ ДФС у Запорізькій області та зазначає, що механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», визначає Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 790 від 02.06.2003 (далі - Порядок №790). Відповідно до п. 5 останнього, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є:

акт перевірки додержання суб'єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства;

результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта господарювання, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Таким чином, серед підстав для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій наявні й інші, відмінні від акту перевірки документи, зокрема податкових органів, що свідчать про недотримання суб'єктом господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відносно посилань позивача на те, що форму та порядок направлення відповідних рішень визначають саме норми Податкового кодексу України, суд зазначає, що у зв'язку з виникненням у судовій практиці питань, пов'язаних з оскарженням рішень про застосування штрафних санкцій за порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також питань, пов'язаних зі стягненням відповідних сум, Вищий адміністративний суд України інформаційним листом № 375/11/14-14 від 28.03.2014 надав роз'яснення з вищевикладених питань. Так, зокрема ВАСУ зазначив, що з 1 січня 2011 року (від часу набрання чинності Податковим кодексом України) у контролюючих органів в розумінні Податкового кодексу України відсутні повноваження щодо прийняття інших рішень, крім податкових повідомлень-рішень, якими можуть бути визначені грошові зобов'язання.

Водночас у разі прийняття цими органами рішення щодо визначення платникові податків штрафних санкцій за порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке рішення за своєю формою не відповідає податковому повідомленню-рішенню, судам варто виходити з такого.

Окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

У такому разі рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень, варто розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення.

Враховуючи, що під час розгляду справи судом встановлено, що спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), суд розцінює таке рішення як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

В силу приписів ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності, відповідно до принципу офіційності, в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

З огляду на вищевикладені норми права та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що в позові належить відмовити.

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у позові відмовити.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий-суддя О.В. Матяш

Суддя С.М. Дуляницька

Суддя Д.В. Татаринов