Ухвала суду № 56815501, 29.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 року м. Київ К/800/32679/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Костенка М.І.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року у справі № 804/10126/13-а за адміністративним позовом Українсько-Латвійського товариства з обмеженою відповідальністю і іноземними інвестиціями «Бадм ЛТД» (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дії ДПІ щодо здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки, за наслідками якої 15.07.2013 був складений акт перевірки, щодо зазначення у даному акті висновків про те, що Товариством був завищений податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у червні 2012 року; зобов'язання ДПІ вилучити з інформаційних баз органів державної податкової служби акт від 15.07.2013; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0002582210 від 6.08.2013 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

На обґрунтування позову зазначило, що дії податкового органу щодо здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки та складання акту перевірки є протиправними, висновки ДПІ, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, базуються на припущеннях, вчинені без урахування усіх обставин, що мають значення для складання даного акту, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

21 серпня 2013 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позов задоволено частково.

Дії ДПІ щодо зазначення у акті перевірки від 15.07.2013 відомостей про те, що Товариством був завищений податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у червні 2012 року на суму 105 480,00 грн. від ТОВ «Металургійне забезпечення України» визнані протиправними; податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0002582210 від 6.08.2013 визнане протиправним та скасоване.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

27 березня 2014 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року скасована в частині визнання протиправними дій ДПІ щодо зазначення у акті перевірки від 15.07.2013 відомостей про те, що Товариством був завищений податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у червні 2012 року на суму 105 480,00 грн. від ТОВ «Металургійне забезпечення України», у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено.

В іншій частині постанова окружного суду залишена без змін.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду та постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись па порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, з 2.07.2013 до 8.07.2013 ДПІ була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства щодо підтвердження господарський операцій з ТОВ «Металургійне забезпечення України» за січень 2012 року, за наслідками якої 15.07.2013 був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п.,п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.,п. 201.7, 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України завищений податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у червні 2012 року на суму 105 480,00 грн. від ТОВ «Металургійне забезпечення України».

6 серпня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002582210 щодо зменшення Товариству розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 105 480,00 грн.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову обґрунтованим з таких підстав.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суди встановили, що 14.07.2010 між Товариством та ТОВ «Металургійне забезпечення України» був укладений договір поставки №14/07-10, відповідно до якого ТОВ «Металургійне забезпечення України» передало у власність Товариства товар (металевий марганець).

Для підтвердження виконання зазначеного договору Товариство надало платіжні доручення № 71 від 17.01.2012, № 82 від 19.01.2013; податкові накладні від 17.01.2012, 19.01.2012 року; видаткову накладну № 9 від 24.02.2012 та товарно-транспортну накладну від 24.02.2012.

Відповідно до абз. 3 ч. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Таким чином, Товариство включило до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у червні 2012 року суму 105 480,00 грн., на підставі податкових накладних від 17.01.2012, 19.01.2012.

Суди обґрунтовано зазначили, що надані Товариством первинні документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентом.

На час здійснення господарських операцій Товариство та його контрагент були зареєстровані юридичними особами-підприємцями та платниками податку на додану вартість.

Крім того, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року, яка в частині залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року, та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Костенко М.І.