Ухвала суду № 56815498, 30.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2016 року м. Київ К/800/16485/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходівна постановуХерсонського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 рокуу справі№821/4225/14за позовомПублічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго»доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходівпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» (далі по тексту - позивач, ПАТ «ЕК «Херсонобленерго») звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач, СДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17 жовтня 2014 року №0000215140.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року, позов задоволено.

Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з червня по вересень 2014 року СДПІ було проведено планову виїзну перевірку ПАТ «ЕК «Херсонобленерго» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами 08 жовтня 2014 року складено акт № 123/28-08-51-40/05396638.

Перевіркою виявлено заниження ПАТ «ЕК «Херсонобленерго» податку на прибуток на суму 2459186 грн. через порушення вимог пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 139, пункту 154.8 статті 154 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акта перевірки 17 жовтня 2014 року СДПІ були винесено податкове повідомлення - рішення №0000215140, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3688779,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2459186,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1229593,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про помилковість позиції податкового органу про завищення позивачем прибутку, звільненого від оподаткування на суму податку на додану вартість, включену до ціни товарів (робіт, послуг), придбаних у межах виконання інвестиційної програми. Крім того, суди дійшли висновку про відсутність у податковому законодавстві заборони на врахування при обчисленні об'єкту оподаткування витрат на поліпшення та амортизацію основних засобів, понесених при виконанні інвестиційної програми.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України приходить до наступного.

У відповідності до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із, зокрема, витрат операційної діяльності, до якої включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати.

Згідно з пунктом 146.11 статті 146 ПК України первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

За приписами пункту 146.12 статті 146 ПК України сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанції у жодному з пунктів статті 146 ПК України не закріплено заборони включення до вартості основних засобів витрат, які ПАТ «ЕК «Херсонобленерго» понесло згідно затвердженої в установленому порядку інвестиційної програми на капітальні видатки з будівництва та реконструкції електричних мереж, на суму яких в подальшому товариство, у встановленому законодавством порядку, скористалося пільгою, передбаченою пунктом 154.8 статті 154 ПК України, та зменшило прибуток за підсумками 2012 та 2013 року.

Також судами під час розгляду справи встановлено, а відповідачем не спростовано, що позивачем не віднесено до складу прибутку звільненого від оподаткування, або збитку від діяльності, прибуток від якої звільняється від оподаткування у 2013 році суми податку на додану вартість, включеної до ціни товарів (робіт, послуг), придбаних у межах виконання інвестиційної програми, у розмірі 6123087 грн.

Відповідні висновки податкового органу зроблені без врахування внесених позивачем уточнень до звіту від 25 січня 2014 року щодо виконання інвестиційної програми за 2013 рік, внесених у квітні 2014 року, відповідно до яких профінансовано витрат за звітний період на будівництво, модернізацію електричних мереж та обладнання в сумі 58586,71 тис. гривень з ПДВ, що без ПДВ складає суму 43938370 грн., яка відповідає рядку 09 декларації за 2013 рік.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року у справі №821/4225/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна