Ухвала суду № 56815234, 23.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" березня 2016 р. м. Київ К/800/21832/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Загороднього А.Ф., Зайцева М.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року

у справі № 2а-820/611/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДТП»

до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТДТП» (далі - Товариство) звернулось в суд з адміністративним позовом до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Інспекція), в якому просило:

- визнати протиправними дії щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість їх реальності та повноти відображення в обліку за період вересень 2013 року та дій щодо виключення (коригування) на підставі акта від 16 грудня 2013 року № 532/20-11-22-01/38813932 з електронної бази даних «Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» та інших електронних баз даних суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені Товариством у податковій декларації;

- зобов'язати відновити в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» показники податкової звітності Товариства, зазначених останнім в податковій декларації за вересень 2013 року;

- заборонити Інспекції використовувати акт № 532/20-11-22-01/38813932 при написанні актів перевірок інших підприємств та заборонити надавати акт № 532/20-11-2201/38813932 у будь-якому вигляді іншим підрозділам Міндоходів України та правоохоронним органам.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року, позовні вимоги задоволені частково: визнані протиправними дії Інспекції щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість їх реальності та повноти відображення в обліку за період вересень 2013 року; визнані протиправними дії Інспекції щодо виключення (коригування) на підставі акта від 16 грудня 2013 року № 532/20-11-22-01/38813932 з електронної бази даних «Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» та інших електронних баз даних суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені Товариством у податковій декларації; зобов'язано Інспекцію відновити в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» показники податкової звітності Товариства, зазначених останнім в податковій декларації за вересень 2013 року; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та закрити провадження у справі.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання осіб, які беруть участь у справі належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглядається відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Інспекцією на підставі направлення від 03 грудня 2013 року № 189 та відповідно до наказу від 03 грудня 2013 року № 270 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства, за результатами якої складено акт перевірки від 16 грудня 2013 року № 532/20-11-22-01/38813932, згідно з яким позивачем допущено порушення вимог підпункту 44.1 статті 44, підпункту 121.1, статті 121, статей 185-188, статті198 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акта відповідач вніс до власної Інформаційної системи «Податковий блок» відомості, зазначені в акті, та видалив показники податкової звітності позивача.

В частині відмовленої позовної вимоги про заборону Інспекції використовувати акт при написанні актів перевірок інших підприємств та заборону надавати у будь-якому вигляді іншим підрозділам Міндоходів України та правоохоронним органам рішення судів не оскаржується, правильність висновків в цій частині не ставиться сторонами під сумнів.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходили із того, що у відповідача були відсутні підстави здійснювати контрольний захід щодо позивача, з огляду не те, що відповідачем не доведено, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства. Крім того, суди зазначили, що позивачем надано до перевірки всі необхідні бухгалтерські та податкові документи, які у нього були витребувані.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог помилковими, зробленими з порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з частиною четвертою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом пункту 3 частини першої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався. В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

Разом з тим, наведених вимог суди попередніх інстанцій не дотримались.

У підпункті 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, який був правовою підставою для проведення перевірки у цій справі, передбачено, що 78.1.1. за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Чинне податкове законодавство не містить заборон щодо використання актів про неможливість проведення зустрічних звірок як інформації, що свідчить про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Разом з тим, суди, посилаючись на недоведеність відповідачем, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства, взагалі не надали будь-якої правової оцінки обставинам, установленим в актах зустрічних перевірок (звірок) контрагентів позивача (на які посилалася Інспекція на обґрунтування своїх висновків) та не перевірили чи можуть викладені в названих актах обставини свідчити про порушення позивачем норм податкового законодавства.

Слід відмітити і те, що з положень підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України слідує, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

В той же час, суди попередніх інстанцій, роблячи висновок про протиправність дій податкового органу під час проведення контрольного заходу, не перевірили чи факти, які на думку відповідача, свідчать про можливі порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства, усунуті наданими Товариством поясненнями та документальними підтвердженнями.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що сам по собі факт надання пояснень та документальних підтверджень платником податків на письмовий запит вже після початку перевірки не може підтверджувати протиправності дій податкового органу.

Крім того, суди попередніх інстанцій, посилаючись на порушення відповідачем пункту 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року № 984, фактично не встановили в чому конкретно полягає протиправність дій відповідача, як і не перевірили чи впливають самі по собі дії податкового органу щодо оформлення акта перевірки на права та законні інтереси платника податків.

Названі вище обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Висновки щодо правомірності чи протиправності дій відповідача під час здійснюваного контрольного заходу впливають на обґрунтованість дій податкового органу щодо в виключення (коригування) з електронної бази даних «Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» та інших електронних баз даних суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені Товариством у податковій декларації, а відтак судові рішення підлягають скасуванню у частині задоволених позовних вимог.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення в частині задоволених позовних вимог підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року скасувати в частині задоволених позовних вимог і направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та оскарженню не підлягає.

Судді О.А. Веденяпін А.Ф. Загородній М.П. Зайцев