Ухвала суду № 56815176, 22.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 року м. Київ К/800/17452/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Лосєва А.М.

Маринчак Н.Є.

за участю секретаря: Мартиненка Г.В.

представників:

позивача: Корнієнко В.П.

відповідача: Гладченко Н.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.01.2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 року

у справі № 825/67/15-а

за позовом Дочірнього підприємства «КРАСНОСІЛЬСЬКЕ-МОЛОКО»

до Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «КРАСНОСІЛЬСЬКЕ-МОЛОКО» (далі по тексту - позивач, ДП «КРАСНОСІЛЬСЬКЕ-МОЛОКО») звернулось з позовом до Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.01.2015 року позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 року, апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу ДП «КРАСНОСІЛЬСЬКЕ-МОЛОКО» посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ОДПІ залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальна позапланова виїзна перевірка ДП «КРАСНОСІЛЬСЬКЕ - МОЛОКО» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.09.2013 року по 30.04.2014 року, за результатами якої складено акт від 18.06.2014 року № 324/22/36375427.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, підпункту 192.1.1 пункту 192.1, пункту 192.3 статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо заниження податку на додану вартість в сумі 3 452 289,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.07.2014 року № 0000512200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 3 452 289,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1 726 144,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ДП «КРАСНОСІЛЬСЬКЕ-МОЛОКО» (повірений) та ТОВ «КРАЙ-2» (довіритель) укладено договір доручення від 25.03.2014 року № 25/3-14, за умовами якого повірений зобов'язується за винагороду від імені та за рахунок довірителя, придбати молочні продукти харчування (сири в асортименті), згідно переліку, що визначений в договорі та додатковій угоді від 02.04.2014 року.

Також, між позивачем та ТОВ «АККО ГРУП» укладено договір від 01.10.2013 року № 88/2/13 щодо придбання послуг з організації ділової конференції, ТОВ «КБК Альянс» укладено договір генерального підряду в капітальному будівництві від 10.04.2012 року № 1-КМ та додаткову угоду до даного договору від 10.10.2013 року № 263 на придбання послуги від ТОВ «КБК Альянс» з благоустрою території на об'єкті молочнотоварної ферми з багатофункціональним комплексом з метою здійснення господарської діяльності.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання-передачі, банківська виписка, акт прийому-передачі виконаних робіт, довідкою про вартість виконаних робіт та витрати, актом приймання виконаних будівельних робіт, тощо.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

Використання позивачем придбаних робіт (товарів, послуг) у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо реальності господарських операцій, здійснені між позивачем та його контрагентами.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що вищевказані контрагенти на час спірних правовідносин були зареєстровані як платники податку на додану вартість (відповідно до вимог чинного законодавства).

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючий орган прийшов до передчасних та необґрунтованих висновків, зазначаючи в своєму акті перевірки про допущення ДП «КРАСНОСІЛЬСЬКЕ - МОЛОКО» методологічної помилки у відображених показниках декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року внаслідок неврахування даних документальної виїзної перевірки, оформленої актом від 10.10.2013 року № 3/22/36375427, та не відображення в рядку 21.3 «зменшено/збільшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу» відповідного показника в сумі 3 360 391,00 грн., до зменшення такого від'ємного значення з огляду на наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 10.09.2013 року у справі № 21-237а13, обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.

З урахуванням наведеного, позивач не зобов'язаний враховувати висновки попередньо акту перевірки при заповненні декларації з податку на додану вартість, так як, податкове повідомлення-рішення винесене за його результатами оскаржене у судовому порядку та скасовано ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 року у справі № 825/64/14.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем даних податкового обліку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.01.2015 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.01.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді А.М. Лосєв Н.Є. Маринчак