Ухвала суду № 56815164, 22.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" березня 2016 р. м. Київ К/800/18744/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Лосєв А.М. Маринчак Н.Є.розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2012 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2015 р.

у справі № 2а-1729/12/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицький легіон»

до Державної податкової інспекції в Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галицький легіон» (далі - позивач, ТОВ «Галицький легіон») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби України (далі - відповідач, ДПІ в Яворівському районі Львівської області) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2012 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ в Яворівському районі Львівської області від 03.10.2011 р. № 0001122320, від 14.12.2011 року № 0001402320, від 26.01.2012 р. № 0001392320 та від 26.01.2012 р. № 0001382320.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2015 р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2012 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ в Яворівському районі Львівської області проведено виїзну документальну перевірку ТОВ «Галицький легіон» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складено акт від 19.09.2011 р. № 1008/23-2/30765253.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п.п. 139.19 п. 139.1 ст. 139, п.п. 153.1.3 п. 153 ст. 153 Податкового кодексу України, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено завищення задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податковим на прибуток в сумі 119836 грн. та занижено податок на прибуток в сумі 20496 грн.; п. 3.1, п.п. 3.26 п.3.2 ст. 3, п.п. 6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 1875584 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування з бюджету включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в сумі 6424 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 03.10.2011 року № 0001122320, яким позивачу зменшено від'ємне значення податку на додану вартість в розмірі 6264,00 грн. та застосовано 01,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; від 14.12.2011 року № 0001402320, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 119836,00 грн.; від 26.01.2012 року № 0001392320, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 25549,75 грн., в тому числі за основним платежем -20496,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 5053,75 грн.; від 26.01.2012 року № 0001382320, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 2253153,25 грн., в тому числі за основним платежем - 1809208,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 443945,25 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, не повно з'ясували обставини, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем відповідно надавалися транспортно-експедиційні послуги для фірм-нерезидентів: "RHENUS REVIVAL", "VAN BETRA PROJECT GMBH", "Kuhne+Nagel (AG&Co) G, "Вluе Water Shipping A/S", HELLMAN East Europe Gmbh", Business LLP", TransInterServis Frankfurt Gmbh", BEGARD Trade LLP", "Neufra Spedition Gmbh", "Emons Spedition Gmbh", "SCHENKER", "SCHMALZ+SCHON East Cargo Gmbh", "VK Ferntransport &Logistik Victor Kindsvater", "IP-Cargo-Service Gbr", "KIT-Service", "Growing veip B.V.", "АльфаТрансКом", "ARIATRANS UAB", "Allgaier Translog Gmbh & Co.KG", "HR DOLNOSLASKA Dariusz Stuglik".

Згідно з умовами договорів, ТОВ «Галицький легіон» (експедитор-перевізник) приймає на себе зобов'язання по транспортному обслуговуванню вантажів, що надаються фірмою-нерезидентом (замовником) для їх перевезення транспортом експедитора-перевізника. При цьому позивач від свого імені та за рахунок замовника укладає угоду з третьою особою з метою здійснення перевезень вантажів.

На виконання вказаних договорів на розрахунковий рахунок підприємства надходили суми коштів від підприємств - вантажовласників товарів (замовників) за надані транспортно-експедиційні послуги відповідно до актів виконаних робіт.

Як також встановлено судами, позивачем виписувалися на ім'я підприємств - вантажовласників товарів (замовників) податкові накладні та складалися акти виконаних робіт, в яких вартість транспортних послуг за межами державного кордону України, що надавались йому фактичними перевізниками (згідно міжнародних автомобільних накладних (CMR) та актів виконаних робіт з перевізниками), оподатковувалися за ставкою податку на додану вартість 0%.

Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі якщо надання транспортних послуг здійснюється у вигляді брокерських, агентських, комісійних операцій з транспортними квитками, проїзними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів чи вантажів довіреною особою перевізника, операції з таких послуг, оподатковуються за повною ставкою. Базою оподаткування в цьому випадку є винагорода, отримана довіреною особою чи агентом за сприяння у продажу послуг із міжнародного перевезення.

Отже, право на застосування нульової ставки ПДВ згідно із підпунктом 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» має платник, який безпосередньо надає транспорті послуги з міжнародного перевезення пасажирів та вантажів.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що судам попередніх інстанцій, при вирішенні даної справи, слід звернути увагу на те, що право на застосування нульової ставки ПДВ має платник, який безпосередньо надає транспорті послуги з міжнародного перевезення пасажирів та вантажів, тобто нульова ставка ПДВ, встановлена для перевізника, не поширюється на послуги, які надає експедитор.

Наведена правова позиція узгоджується з висновком, викладеним в постанові Верховного Суду України від 24.06.2014 р.

Крім того, щодо реальності здійснення господарських операцій між позивачем так контрагентами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Щодо завищення позивачем від'ємного значення з податку на прибуток за результатами господарських операцій з контрагентами, колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що судам попередніх інстанцій, при вирішенні даної справи, слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення операції.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження договорів, укладених позивачем, первинних документів, пов'язаних з їх виконанням, обставин, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 222, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково.

2.Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2015 р. скасувати.

3.Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді А.М. Лосєв

Н.Є. Маринчак