Ухвала суду № 56815032, 23.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2016 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Болотова Є.В.

ПоливачЛ.Д.

при секретарі Литвиненку Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року, -

у с т а н о в и в :

У травні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимоги обґрунтовано тим, що 17 травня 2006 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № СNNN GК 00320008, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 135600,00 грн. строком до 16 травня 2026 року зі сплатою відсотків, комісії та інших витрат за договором. Проте відповідач своєчасно свої зобов'язання за договором не виконала, у зв'язку з чим станом на 12 березня 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 11093,96 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2742,96 грн., заборгованості зі сплати процентів - 368,09 грн., заборгованості зі сплати комісії - 6215,00 грн., пені за несвоєчасність виконання грошових зобов'язань - 1767,91 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 березня 2014 року рішення від 31 жовтня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2014 року ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 березня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 9 грудня 2014 року рішення від 31 жовтня 2013 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 11 093,96 грн. та 344,10 грн. судового збору.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2015 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 9 грудня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

_______

Справа № 753/7985/13-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/1705/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Набудович І.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в інтересах ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Представник позивача, зокрема, посилається на ті обставини, що судом першої інстанції не враховано, що банком надано докази виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 липня 2012 року, зокрема, розрахунок заборгованості із процентною ставкою, яка зазначена в п. 1.1. договору. Також вказує, що додатково представником банку було надано детальний розрахунок заборгованості із щоденним нарахуванням заборгованості, а також виписку по рахунку, із якої вбачається порядок розподілення коштів.

В суді апеляційної відповідач ОСОБА_2 та її представник - ОСОБА_6 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк», належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у його відсутність на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 17 травня 2006 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № СNNN GК 00320008, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 135600,00 грн. строком до 16 травня 2026 року зі сплатою 12 % річних, щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,55 % від суми виданого кредиту.

Із 1 лютого 2009 року процентну ставку за кредитом підвищено банком із 12 % річних до 22,73 % річних в односторонньому порядку. У зв'язку з цим, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 липня 2012 року зобов'язано ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», нарахувати проценти за користування кредитом у розмірі 1 % на місяць (12 % річних) за період з 17 травня 2006 року по 13 липня 2012 року за кредитним договором № СNNN GК 00320008 від 17 травня 2006 року. Зобов'язано банк зарахувати надмірно сплачені грошові кошти у вигляді збільшеної процентної ставки та пені за період з 1 лютого 2009 року по 23 квітня 2012 року у рахунок сплати заборгованості за кредитом, виходячи із розміру проценту за користування кредитом 1 % на місяць. Зобов'язано банк надати ОСОБА_2 довідку про сплату кредиту, а також щодо розміру процентної ставки та пені (том І, а. с. 38-42).

Із умов кредитного договору вбачається, що розмір щомісячного платежу становить 1 878,88 грн., включає в себе погашення суми за тілом кредиту, процентами, комісією, інших витрат банку та вноситься у період із 20 по 25 число кожного місяця (п. п. 1.1., 1.2. кредитного договору).

Кошти, отримані від позичальника для погашення заборгованості за кредитом, насамперед зараховуються на відшкодування витрат/збитків банку згідно п. 2.2.9., п. 4.3. даного договору, далі пені, далі простроченої комісії, далі комісії, далі прострочених процентів, далі процентів за кредитом, далі простроченої заборгованості за кредитом, далі на погашення поточної суми кредиту (п. 3.3. кредитного договору).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано детального розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором із зазначенням розміру надмірно сплачених грошових коштів у вигляді збільшеної процентної ставки та пені за період з 1 лютого 2009 року по 23 квітня 2012 року та зарахування цих коштів в рахунок сплати заборгованості за кредитом. Також банком не надано доказів виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 липня 2012 року.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Так, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 липня 2012 року зобов'язано ЗАТ КБ «ПриватБанк» нарахувати проценти за користування кредитом у розмірі 1 % на місяць за період з 17 травня 2006 року по 13 липня 2012 року по кредитним договором № СNNN GК 00320008 від 17 травня 2006 року (укладеному між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПриватБанк»). Зобов'язано ЗАТ КБ «ПриватБанк» зарахувати надмірно сплачені грошові кошти у вигляді збільшеної процентної ставки та пені за період з 1 лютого 2009 року по 23 квітня 2012 року у рахунок сплати заборгованості за кредитом, виходячи із розміру проценту за користування кредитом - 1 % на місяць. Зобов'язано банк надати ОСОБА_2 довідку про сплату кредиту, а також щодо розміру процентної ставки та пені.

13 лютого 2013 року Дарницьким районним судом м. Києва видано виконавчі листи на виконання рішення суду від 13 липня 2012 року (том І, а. с. 43-46).

Вказаним рішенням встановлено, що відсутня письмова згода позивача ОСОБА_2 на підвищення процентної ставки за кредитним договором, і факт сплати позивачем платежів за кредитним договором за підвищеною процентною ставкою не є доказом наявності її письмової згоди з новою процентною ставкою.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані ПАТ КБ «ПриватБанк» розрахунок заборгованості та виписка з рахунку не є належним доказом наявності заборгованості відповідача ОСОБА_2 в розмірі 11 093,96 грн., оскільки такі не відображають виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 липня 2012 року у частині обов'язку банку надати довідку про сплату кредиту, а також щодо розміру процентної ставки та пені.

Банком надано розрахунок заборгованості (том І, а. с. 4-8, 84-106, 239-242), виписку з рахунку (а. с. 112-117, 243-250, том ІІ, а. с. 1-2), копії меморіальних ордерів на підтвердження перерахунку заборгованості відповідно до рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 липня 2012 року (том ІІ, а. с. 3-6).

Відповідачем ОСОБА_2, яка заперечує правильність проведення банком нарахувань, надано розрахунок переплати за кредитним договором у період із 1 лютого 2009 року по 23 квітня 2012 року (том І, а. с. 169-170), а також квитанції на предмет зарахування банком вказаних у квитанціях сум під час проведення нарахувань боргу (том ІІ, а. с. 17-58).

Доводи апеляційної скарги про те, що банк надав докази виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 липня 2012 року, колегія суддів оцінює критично, оскільки зазначені обставини спростовуються матеріалами справи, зокрема розрахунком переплати за кредитним договором у період із 1 лютого 2009 року по 23 квітня 2012 року (том І, а. с. 169-170) та квитанціями на предмет зарахування банком вказаних у квитанціях сум під час проведення нарахувань боргу (том ІІ, а. с. 17-58).

Колегією суддів розрахунки та надані ОСОБА_2 квитанції перевірено.

Зазначений розрахунок є повним, чітким та зрозумілим, містить відомості про погашення платежів за кредитом за період з 1 лютого 2009 року по 23 квітня 2012 року, та період, коли зараховані надмірно сплачені ОСОБА_2 платежі, що встановлені рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 липня 2012 року. Розрахунок відповідає умовам кредитного договору та рішенню Дарницького районного суду м. Києва від 13 липня 2012 року.

Натомість розрахунки ПАТ КБ «ПриватБанк» не містять такої інформації.

Апелянт не навів конкретних помилок, неточностей чи безпідставних нарахувань.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності задоволення позову не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

Підстав до скасування рішення суду, передбачених статтею 309 ЦПК України, при апеляційному розгляді не встановлено.

З огляду на викладене та у зв'язку з тим, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, апеляційна скарга має бути відхилена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.М. Вербова

Судді: Є.В. Болотов

Л.Д. Поливач