Ухвала суду № 56815018, 22.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Волошиної В.М., Котули Л.Г.

при секретарі: Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 18 січня 2016 року

в справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.

Колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків - сплати судового збору.

Ухвалою того ж суду від 18 січня 2015 року позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто позивачу на підставі ч.2 ст.121 ЦПК України.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу районного суду та направити справу для продовження розгляду до того ж суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Залишаючи подану по справі позовну заяву без руху з наступним визнанням неподаною й її поверненням, районний суд виходив з того, що позивач у встановлений судом строк не усунув недоліки, позовну заяву не оплатив судовим збором.

Такі висновки районного суду колегія суддів визнає такими, що ґрунтуються на законі.

Подана по справі позовна заява не відповідає положенням ст.119 ЦПК України, а тому районний суд обґрунтовано її залишив без руху й рекомендував позивачу усунути виявлені недоліки.

Відповідно до справи, копію ухвали суду представником позивача ОСОБА_1 отримано 24 грудня 2015 року, проте не виконано (а.с.9).

Відповідно до змісту позову, ОСОБА_2 заявлено вимоги у відповідності до вимог Закону України «Про захист прав споживачів» й положеннями ст. 22 згаданого Закону передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Нормативно-правовим актом, який регулює порядок справляння судового збору, є Закон України «Про судовий збір», а тому правові приписи, закріплені в наведеному Законі, застосовуються при обчисленні судового збору, його сплаті, а також звільнення осіб від сплати судового збору у випадках, передбачених ст.5 цього Закону.

За змістом змін до ст.5 Закону України «Про судовий збір» убачається, що з 01 вересня 2015 року споживачі за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав не відносяться до суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи.

За таких обставин, районний суд обґрунтовано прийшов до висновку про наявність підстав до визнання позову неподаним й його повернення.

Колегія суддів вважає такими, що носять голослівний характер твердження апеляційної скарги про те, що ухвала районного суду про залишення позову без руху порушує право позивача на судовий захист, оскільки він звільняється від сплати судового збору як споживач, що звернувся за захистом свого порушеного права .

Адже, виходячи з того, що Законом України «Про судовий збір», після внесених змін, що набрали чинності з 01 вересня 2015 року, не передбачено звільнення споживачів від сплати судового збору, а при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом, перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом, а спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати є Закон України «Про судовий збір», то саме цей Законпідлягає застосуванню.

Крім того, ч. 2 ст. 5 ЦК України врегульовано питання щодо застосування цивільної відповідальності особи, а не цивільно-процесуальних обов'язків сторін при їх зверненні до суду.

Тому, виходячи з того, що ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не передбачено звільнення споживачів від сплати судового збору, ОСОБА_2 не може бути звільнена від сплати судового збору за подання даного позову.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів визнає необґрунтованими твердження апеляційної скарги про порушення судом положень ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та обмеження прав позивачки у доступі до правосуддя.

ОСОБА_2 не оплатила позовну заяву судовим збором, а докази наявності у неї пільг щодо сплати судового збору, у справі відсутні, у зв'язку з чим районний суд обґрунтовано визнав позовну заяву неподаною й повернув.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог процесуального права.

Викладені в ухвалі висновки відповідають обставам справи, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 293, 303, 307, 312 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 18 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

Справа № 759/19327/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/4180/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Лопатюк Н.Г.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.