Рішення № 56813838, 25.03.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2016 р. Справа № 911/295/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурсозбереження»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 економічного розвитку та торгівлі

про стягнення 167 331,45 грн

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача не зявилися;

від відповідача ОСОБА_2 (дов. б/н від 01.10.2015);

від третьої особи не зявилися.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурсозбереження» (далі - відповідач) про стягнення 167 331,45 грн заборгованості, з яких: 54 975,07 грн пені, 98 643,18 грн інфляційних втрат та 13 713,20 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором купівлі-продажу природного газу № 13/2022-ТЕ-17 від 29.12.2012.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.01.2016 порушено провадження у справі № 911/295/16, залучено ОСОБА_1 економічного розвитку та торгівлі до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, розгляд справи призначено на 19.02.2016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.02.2016 розгляд справи відкладено на 18.03.2016.

18.03.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 5754/16 від 18.03.2016), згідно якого останній просив суд задовольнити позов частково на суму 50 897,72 грн, з яких: 22 256,45 грн пені, 23 779,98 грн інфляційних втрат та 4 861,29 грн 3 % річних, у задоволенні решти позову просив суд відмовити. Вказаний відзив прийнято судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.03.2016 розгляд справи відкладено на 25.03.2016.

23.03.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 6181/16 від 23.03.2016), згідно якого останній просив суд задовольнити позов частково на суму 36 012,94 грн, з яких: 12 695,05 грн пені, 20 672,29 грн інфляційних втрат та 2 645,60 грн 3 % річних, у задоволенні решти позову просив суд відмовити. Вказаний відзив прийнято судом.

У судовому засіданні 25.03.2016 представник відповідача частково заперечив проти задоволення позову.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Позивач та третя особа в судове засідання 25.03.2016 не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що неявка позивача та третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представника позивача та третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

29.12.2012 між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресурсозбереження» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2022-ТЕ-17, за умовами якого продавець зобовязався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», а покупець прийняти та оплатити природний газ, на умовах договору.

Згідно п. 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2., 5.5. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ. Ціна за 1 000 куб. м. газу становить 1 091 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу 1 091 грн, крім того ПДВ 20 % - 218,20 грн, всього з ПДВ 1 309,20 грн.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 11.1. договору договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Суд встановив, що позивачем, на виконання п. 1.1. договору купівлі-продажу природного газу № 13/2022-ТЕ-17 від 29.12.2012, за період з січня 2013 року по грудень 2013 року передано, а відповідачем прийнято від позивача природний газ загальною вартістю 3 789 704,60 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами приймання-передачі природного газу (а.с. 26-37).

Відповідач, за отриманий за період з січня 2013 року по грудень 2013 року природний газ, в порушення п. 6.1. договору, розрахувався повністю з простроченням термінів оплати, встановлених п. 6.1. договору, що підтверджується випискою по операціях підприємства (а.с. 93-94), банківськими виписками (а.с. 124-137) та не спростовано відповідачем, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи за переданий з січня 2013 року по грудень 2013 року природний газ відсутній.

Крім того, судом встановлено що ухвалою господарського суду Київської області від 23.11.2015 у справі № 911/4914/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурсозбереження» про стягнення 3 978,95 грн припинено провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Інфляційні втрати та 3 % річних, заявлені до стягнення у справі 911/4914/15, нараховані через прострочення оплати за природних газ, поставлений протягом січня-квітня 2013 року.

Предметом позову є вимоги про стягнення 54 975,07 грн пені, 98 643,18 грн інфляційних втрат та 13 713,20 грн 3 % річних з підстав прострочення оплати за газ, поставлений протягом періоду з травня 2013 року по грудень 2013 року.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивачем, на виконання п. 1.1. договору купівлі-продажу природного газу № 13/2022-ТЕ-17 від 29.12.2012, за період з січня 2013 року по грудень 2013 року передано, а відповідачем прийнято від позивача природний газ загальною вартістю 3 789 704,60 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами приймання-передачі природного газу (а.с. 26-37); відповідач, за отриманий за період з січня 2013 року по грудень 2013 року природний газ, в порушення п. 6.1. договору, розрахувався повністю з простроченням термінів оплати, встановлених п. 6.1. договору, що підтверджується випискою по операціях підприємства випискою по операціях підприємства (а.с. 93-94), банківськими виписками (а.с. 124-137) та не спростовано відповідачем, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи за переданий з січня 2013 року по грудень 2013 року природний газ відсутній.

У звязку з простроченням виконання відповідачем грошового зобовязання за договором купівлі-продажу природного газу № 13/2022-ТЕ-17 від 29.12.2012, позивачем за період з 14.06.2013 по 14.10.2014 нарахована пеня в сумі 54 975,07 грн, зокрема: 117,18 грн за період з 14.06.2013 по 18.06.2013 на суму боргу 61 102,69 грн, 12,78 грн за період з 19.06.2013 по 21.06.2013 на суму боргу 11 102,69 грн, 26,99 грн за період з 14.08.2013 по 14.08.2013 на суму боргу 75 781,13 грн, 173,18 грн за період з 15.08.2013 по 22.08.2013 на суму боргу 60 781,13 грн, 105,42 грн за період з 14.09.2014 по 17.09.2013 на суму боргу 73 996,20 грн, 315,19 грн за період з 18.09.2013 по 02.10.2013 на суму боргу 58 996,20 грн, 123,97 грн за період з 14.10.2013 по 18.10.2013 на суму боргу 69 614,44 грн, 2 387,49 грн за період з 14.11.2013 по 04.12.2013 на суму боргу 319 206,86 грн, 702,66 грн за період з 05.12.2013 по 13.12.2013 на суму боргу 219 206,86 грн, 424,57 грн за період з 14.12.2013 по 23.12.2013 на суму боргу 119 206,86 грн, 116,29 грн за період з 24.12.2013 по 09.01.2014 на суму боргу 19 206,86 грн, 3 971 грн за період з 14.12.2013 по 09.01.2014 на суму боргу 412 938,70 грн, 6 596,68 грн за період з 10.01.2014 по 14.04.2014 на суму боргу 194 962,47 грн, 405,95 грн за період з 15.04.2014 по 18.04.2014 на суму боргу 194 962,47 грн, 2 109,94 грн за період з 19.04.2014 по 21.05.2014 на суму боргу 122 827,47 грн, 17 410,62 грн за період з 14.01.2014 по 14.04.2014 на суму боргу 537 183,09 грн, 10 346,29 грн за період з 15.04.2014 по 21.05.2014 на суму боргу 537 183,09 грн, 9 628,87 грн за період з 22.05.2014 по 13.07.2014 на суму боргу 349 010,56 грн.

У звязку з простроченням виконання відповідачем зобовязання за договором купівлі-продажу природного газу № 13/2022-ТЕ-17 від 29.12.2012, позивачем за період з жовтня 2013 року по вересень 2014 року нараховано 98 643,18 грн інфляційних втрат та 13 713,20 грн 3 % річних за період з 14.06.2013 по 14.10.2014.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пунктом 7.2. договору сторонами погоджено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Порушенням зобовязання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

За змістом приписів ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності) якщо інше не встановлено договором або законом.

Натомість, судом встановлено, що 14.10.2014 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 Про затвердження Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування № 30 від 29.01.2014 (далі - постанова КМ України № 30) між сторонами у справі, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області, Департаментом фінансів Київської обласної державної адміністрації та Фінансовим управлінням виконавчого комітету Обухівської міської ради було укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 779/30, предметом якого була організація та проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до статей 14, 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік".

За умовами зазначеного договору, сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача за договором № 779/30 від 14.10.2014 на суму 349 010,56 грн.

Відповідно до підпунктів 2, 3 п. 11, п. 16 вказаних договорів, сторони зобовязалися: не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні.

Сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовного предмета спору.

З огляду наведеного, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків № 779/30 від 14.10.2014, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, отриманий за період, на який була нарахована пеня, 3 % річних та інфляційні втрати, які є предметом розгляду у даній справі, а відтак для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.2. договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків, передбачених ст. 625 ЦК України, необхідно щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21.07.2015 у справі № 911/600/15.

Водночас, як встановлено судом, та визнається сторонами у справі у повному обсязі, розрахунок за поставлений природний газ у грудні 2013 року (на суму 349 010,56 грн) відбувся у повному обсязі та порядку, що передбачені договором про організацію взаєморозрахунків, згідно платіжного доручення № 1 від 28.10.2014 (а.с. 116).

За таких обставин, враховуючи наведені нормативні та законодавчі приписи, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на заборгованості по оплаті газу, поставленого протягом грудня 2013 року на суму 349 010,56 грн та оплаченого в порядку, передбаченому договором про організацію взаєморозрахунків, не відповідає вимогам статей 611, 612, 625 ЦК України, ст. 230 ГК України, а тому задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція про відсутність правових підстав для стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобовязання по оплаті вартості поставленого газу у разі укладення договору про організацію взаєморозрахунків, викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі № 5011-1/1043-2012-42/528-2012, у той час, як ст. 11128 ГПК України унормована обовязковість рішень Верховного Суду України, прийнятих за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах та зобов'язання судів привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Пунктом 1.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013 передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Беручи до уваги наведені нормативні приписи, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені за порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого газу у позивача виникає після спливу строку оплати, встановленого п. 6.1 договору, тобто з 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу та припиняється частково/повністю в день, що передує дню проведення часткових/остаточних розрахунків відповідно.

Враховуючи вищевикладене, періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 13-16), а також безпідставне включення позивачем до періоду обрахунку пені днів фактичної сплати суми заборгованості та відсутність заяви відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, суд здійснював обрахунок пені без включення днів сплати заборгованості в період прострочки на суму заборгованості за виключенням 349 010,56 грн (борг за поставлений природний газ у грудні 2013 року, визначений договором № 779/30 від 14.10.2014). Відтак, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 14.06.2013 по 20.05.2014 становить загалом 26 512,40 грн, зокрема: 93,75 грн за період з 14.06.2013 по 17.06.2013 на суму боргу на суму боргу 61 102,69 грн, 8,52 грн за період з 19.06.2013 по 20.06.2013 на суму боргу 11 102,69 грн, 151,54 грн за період з 15.08.2013 по 21.08.2013 на суму боргу 60 781,13 грн, 79,06 грн за період з 14.09.2014 по 16.09.2013 на суму боргу 73 996,20 грн, 294,17 грн за період з 18.09.2013 по 01.10.2013 на суму боргу 58 996,20 грн, 99,18 грн за період з 14.10.2013 по 17.10.2013 на суму боргу 69 614,44 грн, 2 273,80 грн за період з 14.11.2013 по 03.12.2013 на суму боргу 319 206,86 грн, 624,59 грн за період з 05.12.2013 по 12.12.2013 на суму боргу 219 206,86 грн, 382,122 грн за період з 14.12.2013 по 22.12.2013 на суму боргу 119 206,86 грн, 109,45 грн за період з 24.12.2013 по 08.01.2014 на суму боргу 19 206,86 грн, 3 823,93 грн за період з 14.12.2013 по 08.01.2014 на суму боргу 412 938,70 грн, 6 596,68 грн за період з 10.01.2014 по 14.04.2014 на суму боргу 194 962,47 грн, 304,46 грн за період з 15.04.2014 по 17.04.2014 на суму боргу 194 962,47 грн, 2 046 грн за період з 19.04.2014 по 20.05.2014 на суму боргу 122 827,47 грн, 6 098,85 грн за період з 14.01.2014 по 13.04.2014 на суму боргу 188 172,53 грн, 3 526,30 грн за період з 15.04.2014 по 20.05.2014 на суму боргу 188 172,53 грн. Відтак, вимога про стягнення 54 975,07 грн пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 26 512,40 грн пені.

Водночас, з огляду на вищенаведене, враховуючи періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 13-17), а також безпідставне включення позивачем до періоду обрахунку інфляційних втрат та 3 % річних днів фактичної сплати суми заборгованості, суд здійснив обрахунок інфляційних втрат та 3 % річних без включення днів сплати заборгованості в період прострочки на суму заборгованості за виключенням 349 010,56 грн (борг за поставлений природний газ у грудні 2013 року, визначений договором № 779/30 від 14.10.2014). Відтак, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за період з листопада 2013 року по вересень 2014 року та 3 % річних, нарахованих за період 14.06.2013 по 20.05.2014 складає 41 211,45 грн. інфляційних втрат та 5 688,30 грн 3 % річних. Відтак, вимоги про стягнення з відповідача 98 643,18 грн інфляційних втрат та 13 713,20 грн 3 % річних підлягають частковому задоволенню 41 211,45 грн інфляційних втрат та 5 688,30 грн 3 % річних.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на те, що обовязок відповідача по оплаті за поставлений у грудні 2013 року природний газ на підставі акту приймання-передачі від 24.01.2014 на суму 537 183,09 грн (а.с. 37) виник 08.02.2014 (дата надіслання рахунку-фактури за спожитий природний газ у грудні 2013 року), а не 14.01.2014, як помилково вважає позивач, оскільки пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Крім того, судом не приймаються до уваги доводи представника відповідача щодо того, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки, тобто період прострочення починається з 15-го числа відповідного місяця тому, що п. 6.1. договору сторони чітко погодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, відтак не включно 14-го числа місяця.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 26 512,40 грн, 41 211,45 грн інфляційних втрат та 5 688,30 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурсозбереження» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вул. Святошинська, буд. 29; ідентифікаційний код 31254730) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) 26 512 (двадцять шість тисяч пятсот дванадцять гривень) 40 коп. пені, 41 211 (сорок одну тисячу двісті одинадцять гривень) 45 коп. інфляційних втрат, 5 688 (пять тисяч шістсот вісімдесят вісім гривень) 30 коп. 3 % річних та 1 101 (одну тисячу сто одну гривню) 18 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 29.03.2016

Суддя П.В.Горбасенко