Рішення № 56813600, 21.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2016Справа №910/2540/16

За позовом Управління будівництва, архітектури та землекористування Святошинської

районної в місті Києві державної адміністрації

До Публічного акціонерного товариства «АВАНТ-БАНК»

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство

з обмеженою відповідальністю «Технобуд Компані»

Про зобов'язання вчинити певні дії

Представники сторін:

від позивача: Щербань Д.М. - по дов., Лещенко К.М. - по дов.

від відповідача: Качкурова С.В. - по дов.

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «АВАНТ-БАНК» про зобов'язання повернути грошові кошти в сумі 3 862 596,61 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2016р. порушено провадження у справі № 910/2540/16 та призначено розгляд справи на 29.02.2016р. Вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Технобуд Компані».

Представник відповідача в судове засідання 29.02.2016р. не з'явився, проте 26.02.2016р. через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача 25.02.2016р. через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а в судовому засіданні 29.02.2016р. надав усні пояснення щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, відповідно до яких залишив вирішення даного клопотання на розсуд суду, а також надав усні пояснення по суті спору, згідно яких позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник третьої особи в судове засідання 29.02.2016 не з'явився, проте 25.02.2016 через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача та третьої особи, ухвалою від 29.02.2016р. розгляд справи було відкладено на 21.03.2016р.

17.03.2016р. відповідачем через канцелярію господарського суду подано відзив на позов, відповідно до змісту якого Публічне акціонерне товариство «АВАНТ-БАНК» проти задоволення позовних вимог надало заперечення, посилаючись на введення у відповідача процедури ліквідації, а отже, відсутності підстав для задоволення будь-яких кредиторських вимог поза межами вказаної процедури.

У судовому засіданні 21.03.2016р. представником позивача подано письмові пояснення у справі, а також надано усні пояснення по суті спору, згідно яких Управлінням будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації в повному обсязі підтримано заявлені позовні вимоги.

Представником відповідача у судовому засіданні 21.03.2016р. проти задоволення позовних вимог надано заперечення.

Третя особа у судове засідання 21.03.2016р. не з'явилась, представника не направила, всіма правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористалась, проте, була належними чином повідомлена про час та місце розгляду спору.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України . За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України , зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічними правами у відповідності до ст.27 Господарського процесуального кодексу України наділено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.

Наразі, суд зазначає, що неявка третьої особи у судове засідання 21.03.2016р. не перешкоджає розгляду справи по суті.

Отже, за висновками суду, незважаючи на те, що третя особа не з'явилась у судове засідання 21.03.2016р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 21.03.2016 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.11.2015р. між Управлінням будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технобуд Компані» (підрядник) було укладено договір №22-ТК про закупівлю робіт за державні кошти, згідно п.1.1 якого підрядник за завданням замовника зобов'язується на свій ризик виконати роботи з капітального ремонту фасаду підліткового спортивного клубу «Авіатор» за адресою: вул.Підлісна, 3 в Святошинському районі міста Києва, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість, згідно з умовами даного правочину.

Відповідно до п.3.1 договору №22-ТК від 24.11.2015р. ціна правочину на момент його підписання визначаться кошторисною документацією та становить 71 557,51 грн., в тому числі, податок на додану вартість - 11 926,25 грн.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє з 24.11.2015р. до 31.12.2015р. (п.12.1 договору №22-ТК від 24.11.2015р.).

У розділі XV договору №22-ТК від 24.11.2015р. сторонами визначені юридичні адреси та банківські реквізити. Зокрема, вказано наступні банківські реквізити Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд Компані»: р/р 26003020010842 в Публічному акціонерному товаристві «АВАНТ-БАНК», МФО 380708.

У додатках №2 та №3 до договору №22-ТК від 24.11.2015р. контрагентами погоджено календарний графік та календарний план фінансування робіт капітального ремонту фасаду підліткового спортивного клубу «Авіатор» за адресою: вул.Підлісна, 3 в Святошинському районі міста Києва.

04.12.2015р. сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №22-ТК від 24.11.2015р., якою внесено зміни до розділу XV правочину, а саме визначено наступні банківські реквізити підрядника: р/р 26005001040198 в Публічному акціонерному товаристві «Кристалбанк», код банку 339050.

24.12.2015р. між Управлінням будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технобуд Компані» (підрядник) було укладено договір №14-ТК/2 про закупівлю робіт за державні кошти, відповідно до п.1.1 якого підрядник за завданням замовника зобов'язується на свій ризик виконати роботи «Капітальний ремонт будівлі на проспекті Перемоги, 97 під розміщення центру надання адміністративних послуг у Святошинському районі» (ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013), а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість згідно з умовами договору.

Пунктом 3.1 договору №14-ТК/2 від 24.12.2015р. передбачено, що ціна правочину на момент його підписання визначається пропозицією переможця торгів та становить 7 842 881,20 грн., в тому числі, податок на додану вартість в розмірі 1 307 146,87 грн.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015р., але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань сторонами (п.12.1 договору №14-ТК/2 від 24.12.2015р.).

У розділі XV вказаного правочину сторонами визначено адреси та банківські реквізити контрагентів. Зокрема, зазначено наступні банківські реквізити підрядника: р/р 26003020010842 в Публічному акціонерному товаристві «АВАНТ-БАНК», МФО 380708.

У додатках №2 та №3 контрагентами погоджено календарний план виконання робіт з капітального ремонту будівлі на проспекті Перемоги, 97 під розміщення центру надання адміністративних послуг у Святошинському районі та план фінансування означених робіт.

У додатковій угоді №1 від 25.12.2015р. до договору №14-ТК/2 від 24.12.2015р. було зазначено інші банківські реквізити підрядника: р/р 26005001040198 в Публічному акціонерному товаристві «Кристалбанк», код банку 339050.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договори №22-ТК від 24.11.2015р. та №14-ТК/2 від 24.12.2015р. як належні підстави, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та третьої особи взаємних цивільних прав та обов'язків з виконання робіт.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №22-ТК від 24.11.2015р. Управлінням будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації було перераховано підряднику грошові кошти в сумі 71 557,51 грн. При цьому, з представленого суду платіжного доручення №8 від 29.12.2015р. вбачається, що вказані кошти було перераховано за наступними банківськими реквізитами отримувача: р/р26003020010842 в Публічному акціонерному товаристві «АВАНТ-БАНК», МФО 380708.

Одночасно, матеріалами справи підтверджується, що в якості оплати за договором №14-ТК/2 від 24.12.2015р. позивачем було перераховано третій особі грошові кошти на загальну суму 3 813 241,50 грн. Платіжні доручення №4 від 29.12.2015р., №5 від 29.12.2015р., №6 від 29.12.2015р., №7 від 29.12.2015р., №8 від 29.12.2015р., №9 від 29.12.2015р. свідчать, що грошові кошти було перераховано на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд Компані» №26003020010842, відкритий в Публічному акціонерному товаристві «АВАНТ-БАНК», МФО 380708.

Тобто, з наведеного вбачається, що оплата за договорами №14-ТК/2 від 24.12.2015р. та №22-ТК від 24.11.2015р. була перерахована на рахунок третьої особи, відкритий в Публічному акціонерному товаристві «АВАНТ-БАНК», всупереч змін внесених до договорів підряду в частині банківських реквізитів підрядника.

У листі №888/33 від 31.12.2015р. Управління будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації повідомило Публічне акціонерне товариство «АВАНТ-БАНК» про помилкове перерахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Технобуд Компані» грошових коштів за платіжними дорученнями №4 від 29.12.2015р., №5 від 29.12.2015р., №6 від 29.12.2015р., №7 від 29.12.2015р., №8 від 29.12.2015р., №9 від 29.12.2015р. та №8 від 29.12.2015р.

У листі №9/33 від 13.01.2016р. позивач виставив вимогу відповідачу щодо повернення Управлінню будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації грошових коштів, помилково перерахованих згідно наведених вище платіжних доручень.

На повернення помилково перерахованих грошових коштів третьою особою було направлено відповідачу платіжні доручення №163 від 05.01.2016р., №164 від 05.01.2016р., №165 від 05.01.2016р., №166 від 05.01.2016р., №167 від 05.01.2016р., №169 від 05.01.2016р. Вказані розрахункові документи було отримано банком, про що свідчить відтиск печатки Публічного акціонерного товариства «АВАНТ-БАНК» на кожному з платіжних доручень.

Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Технобуд Компані» звернулось до Публічного акціонерного товариства «АВАНТ-БАНК» з вимогою №14/01-1 від 14.01.2016р щодо помилково перерахованих коштів, в якій третя особа просила банк перерахувати грошові кошти на рахунок Управління будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації.

Проте, за твердженнями позивача та третьої особи банком було лише частково виконано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд Компані» та повернуто грошові кошові кошти в сумі 22 202,40 грн., що були помилково перераховані згідно платіжного доручення №8 від 29.12.2015р.

За твердженнями позивача, на теперішній час Публічним акціонерним товариством «АВАНТ-БАНК» безпідставно утримуються грошові кошти в сумі 3 862 596,61 грн., що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваними вимогами.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, визначено Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена Постановою №22 від 21.01.2004р. Правління Національного банку України та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за №377/8976.

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, та обов'язкові для виконання ними (п.1.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті).

У розумінні означеної Інструкції безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача; власник рахунку в банку - це особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому; отримувач/одержувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу в готівковій формі; неналежний отримувач - це особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Пунктом 11.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті передбачено, що банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом.

Відповідно до п.2.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 8 до цієї Інструкції: банк платника перевіряє заповнення таких реквізитів: "Платник", "Код платника", "Рахунок платника", "Банк платника", "Код банку платника", а також "М. П." та "Підписи платника" (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення); банк отримувача - заповнення таких реквізитів: "Отримувач", "Код отримувача", "Рахунок отримувача", "Банк отримувача", "Код банку отримувача", а також "М. П. отримувача" та "Підписи отримувача" (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення); банк стягувача - заповнення таких реквізитів: "Стягувач", "Код стягувача", "Рахунок стягувача", "Банк стягувача", "Код банку стягувача", а також "М. П. стягувача" та "Підписи стягувача" (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення).

Кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку. Банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів (п.2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті).

Як свідчать матеріали справи, 03.03.2015р. між Публічним акціонерним товариством «АВАНТ-БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технобуд Компані» було укладено договір №РКО-Ю/15/26003020010842 банківського рахунку, згідно умов якого банк за дорученням клієнта зобов'язався відкрити розрахунковий рахунок 26003020010842, на якому здійснюються операції в національній та в іноземній валюті, та надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування.

Тобто, враховуючи умови означеного правочину, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Технобуд Компані» є власником рахунку в Публічному акціонерному товаристві «АВАНТ-БАНК» і відповідності до приписів Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті має право розпоряджатися коштами на ньому.

Наразі, суд зазначає, що ст.1068 Цивільного кодексу зазначено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом (ст.1071 Цивільного кодексу України).

Банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту. Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Клієнт банку має право самостійно обирати види розрахункового документа (крім платіжної вимоги), які визначені цим Законом, для ініціювання переказу (ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Відповідно до ч. 1 ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до п.1.9 Постанови №22 від 21.01.2004р. Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках.

Тобто, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що повернення грошових коштів, які було зараховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд Компані» може бути здійснено Публічним акціонерним товариством «АВАНТ-БАНК» лише на вимогу власника рахунку, тобто, третьої особи.

У даному випадку, слід зауважити, що невиконання відповідачем платіжних доручень №163 від 05.01.2016р., №164 від 05.01.2016р., №165 від 05.01.2016р., №166 від 05.01.2016р., №167 від 05.01.2016р., №169 від 05.01.2016р., що були виставлені третьою особою на повернення грошових коштів, не вказує на наявність підстав для задоволення позовних вимог Управління будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, оскільки у даному випадку зобов'язальні відносини виникають саме між власником рахунку та банком, а отже, у разі неналежного виконання відповідачем умов договору №РКО-Ю/15/26003020010842 від 03.03.2015р., саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Технобуд Компані» може звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Одночасно, з приводу посилання заявника на приписи ст.1212 Цивільного кодексу України суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до змісту статті 1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту.

Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України , як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі. Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 Цивільного кодексу України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України , які дають право витребувати в набувача це майно. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 25.02.2015р., від 02.03.2016р. Верховного Суду України по справах №3-11гс15 та №6-3090цс15.

Наразі, у суду відсутні підстави вважати, що грошові кошти, перераховані за платіжними дорученнями Управління будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд Компані» є такими, що безпідставно отримуються відповідачем, оскільки розпорядження грошовими коштами на розрахунковому рахунку здійснює саме його власник.

Належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів набуття грошових коштів, сплачених заявником на виконання умов договорів №22-ТК від 24.11.2015р. та №14-ТК/2 від 24.12.2015р., Публічним акціонерним товариством «АВАНТ-БАНК» позивачем до матеріалів справи не представлено.

Отже, з огляду на наведене вище, суд дійшов висновку стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ст.1212 Цивільного кодексу України.

Крім того, судом також прийнято до уваги, що на підставі Постанови №109 від 25.02.2016р. Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «АВАНТ-БАНК», Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №262 від 26.02.2016р. «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «АВАНТ-БАНК» та делегування повноважень ліквідатора».

Відповідно до означеного рішення з 26.02.2016р. розпочато процедуру ліквідації відповідача. Строк ліквідаційної процедури визначено до 25.02.2018р.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Згідно з ч.2 ст.1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» метою даного Закону України є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Наслідки початку процедури ліквідації банку визначено ст. 46 вказаного нормативно-правового акту.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частиною 2 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статі 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Частиною 6 вказаної статті унормовано, що уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури.

Згідно з положеннями ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку: припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку. Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до ст. 52 цього Закону.

Згідно з ч. 4 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку; вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, в тому числі, такі повноваження: здійснює повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб; тощо (ч. 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості, визначеній у ч. 1 ст. 52 цього Закону.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зауважує, що задоволення кредиторських вимог поза межами процедури ліквідації банку не узгоджується з положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», суперечить вказаному Закону та призводить до порушення в цілому балансу інтересів кредиторів банку.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 25.03.2015р., від 01.04.2015р., від 10.06.2014р. Верховного Суду України по справах №3-24гс15, №3-34гс15, №3-223гс15 та постанові від 10.02.2016р. Вищого господарського суду України по справі №910/11274/15.

За таких обставин, враховуючи наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Управління будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної до Публічного акціонерного товариства «АВАНТ-БАНК» про зобов'язання повернути грошові кошти в сумі 3 862 596,61 грн.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

28.03.2016 р.

Суддя О.М. Спичак