Рішення № 56813518, 29.03.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 р. Справа № 909/193/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводі С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", вул.Сахарова,78, м. Львів, 79026, адреса для кореспонденції: Товариство з додатковою відповідальністю "Інтер-Ріск Україна" (головний юрисконсульт ОСОБА_1), вул. Артема, 52-А, оф. 147, м. Київ, 04053,

до відповідача: ОСОБА_2 особи - підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1, 77000,

про стягнення заборгованості за кредитним договором № 10/2015 від 06.03.2015 року в сумі 11 389,38 грн., з них: 9 689,33 грн. - неповернута сума кредиту; 1 527,59 грн. - прострочені відсотки; 129,19 грн. - нараховані відсотки; 24,86 грн. - пеня

Представники сторін не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Івано-Франківської області із позовом до ОСОБА_2 особи - підприємця ОСОБА_3 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 10/2015 від 06.03.2015 року в сумі 11 389,38 грн., з них: 9 689,33 грн. - неповернута сума кредиту; 1 527,59 грн. - прострочені відсотки; 129,19 грн. - нараховані відсотки; 24,86 грн. - пеня.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 04.03.16 розгляд справи в судовому засіданні призначено на 17.03.16.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 17.03.16 розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 29.03.16.

Позивач в судове засідання 29.03.16 не з'явився, однак його повноважним представником подано суду клопотання за вх. № 2982/16 від 03.03.16 про розгляд справи без його участі за наявними у ній матеріалами.

Відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами та не направив в судове засідання уповноваженого представника, як і не надав письмові заперечення по суті спору, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подав, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, про що свідчить його відмітка на повідомленні (вх. № 2748/16 від 25.03.16) про вручення поштового відправлення (ухвали суду про відкладення розгляду справи від 17.03.16).

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд виходить з наступного.

06 березня 2015 року між публічним акціонерним товариством "Кредобанк" (по договору - банк/ по справі - позивач) та ОСОБА_2 особою - підприємцем ОСОБА_3 (по договору - позичальник/по справі відповідач) був укладений договір № 10/2015 про надання овердрафту.

Відповідно до умов вищезазначеного договору позивач зобов"язався надати відповідачу овердрафт, тобто надати у його власність грошові кошти у національній валюті для оплати наданих ним розрахункових документів в разі недостатності коштів на його поточному рахунку в межах встановленого максимального ліміту заборгованості (20 000,00 грн.) в розмірі та на умовах, обумовлених цим Договором, а Позичальник зобов'язується повернути його в повному обсязі в порядку і терміни (до 05.03.2016 року) і сплатити проценти та комісії за користування ним (р.1, п. 2.1., п.2.4., п.3.1., п. 4.1 договору № 10/2015 про надання овердрафту).

Пунктом 3.1. договору № 10/2015 про надання овердрафту передбачено, що за надання овердрафту відповідач сплачує позивачу комісії, визначені п. 2.3. цього Договору; згідно з п.3.2. проценти за користування овердрафтом нараховуються щоденно на суму заборгованості по овердрафту за методом "факт/360" (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році) за ставкою, вказаною у п.2.2 цього договору.

Згідно до п. 2.2. договору № 10/2015 про надання овердрафту річна процентна ставка встановлюється в залежності від строку безперервного дебетового сальдо по поточному рахунку позичальника (строку використання овердрафту), а саме: 34,00 % річних.

Даний договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами по справі на підставі договору № 10/2015 про надання овердрафту від 06.03.15 виникли зобов"язальні відносини.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Згідно зі статтею 509 зазначеного вище кодексу зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне визначення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

В силу ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На виконання умов Договору № 10/2015 про надання овердрафту від 06.03.15 позивач надав відповідачу грошові кошти, а останній в свою чергу прийняв вказані кошти.

Факт надання позивачем та отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується долученою до матеріалів справи випискою щодо руху коштів по рахунку від 16.11.2015 р.

Положенням ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 612 вказаного кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на умови договору про надання овердрафту, строк сплати процентів за користування овердрафтом по даній справі є таким, що настав.

Стаття 629 Цивільного кодексу України констатує, що договір є обов'язковий для виконання сторонами.

З виписки про рух коштів по рахунку від 16.11.15 та розрахунку заборгованості по договору овердрафту вбачається, що відповідач допускав порушення зобов'язань.

30 вересня 2015 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення заборгованості по Договору № 10/2015 про надання овердрафту від 06.03.15.

Факт направлення даної вимоги відповідачу підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення поштовою квитанцією від 07.10.2015.

Однак відповідач, вимоги позивача не виконав, що зумовило останнього звернутись з позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Разом з тим, частиною 1 ст. 220 Господарського кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 цього ж кодексу штрафними санкціями визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання чи неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 549, 550 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Право на неустойку виникає незалежно у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів сплати суми заборгованості по Договору № 10/2015 про надання овердрафту від 06.03.15 суду не подано.

Статтями 15 та 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист порушеного права або інтересу.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача, стягнувши їх на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст. ст.11, 15, 16, 202, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 610, 612, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 218, 220, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" до відповідача ОСОБА_2 особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором № 10/2015 про надання овердрафту від 06.03.2015 року в сумі 11 389,38 грн., з них: 9 689,33 грн. - неповернута сума кредиту; 1 527,59 грн. - прострочені відсотки; 129,19 грн. - нараховані відсотки; 24,86 грн. - пеня.

Стягнути з ОСОБА_2 особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 77000, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (вул.Сахарова, 78, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ 09807862) заборгованість за Договором № 10/2015 про надання овердрафту від 06.03.2015 року в сумі 11 389 грн. 38 коп. (одинадцять тисяч триста вісімдесят дев'ять гривень тридцять вісім копійок), з яких: 9 689 грн. 33 коп. (дев'ять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять гривень тридцять три копійки) - неповернутої суми кредиту, 1 527 грн. 59 коп. (одну тисячу п'ятсот двадцять сім гривень п'ятдесят дев'ять копійок) - прострочених відсотків, 129 грн. 19 коп. (сто двадцять дев'ять гривень дев'ятнадцять копійок) - нарахованих відсотків, 24 грн. 86 коп. (двадцять чотири гривні вісімдесят шість копійок) - пені та 1 378, 00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) - сплаченого судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.03.16

Суддя Фанда О.М.