Рішення № 56812875, 29.03.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.03.16 Справа № 904/592/16За позовом: приватного акціонерного товариства "Єнакієвський коксохімпром", м. Єнакієве Донецької області

до публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 156 678,71грн.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 011-1814 від 24 грудня 2015 року, виконуючий обов'язки начальника юридичного відділу

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 434-4016 від 11 жовтня 2011 року, представник; ОСОБА_3, довіреність № 14-4016 від 04 січня 2016 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Єнакієвський коксохімпром" звернулося до господарського суду із позовом, яким, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 25.03.2016 №011-594, яка надійшла до суду 29.03.2016, просить стягнути з публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів":

- пеню за несвоєчасно виконані зобовязання щодо сплати поставленого товару у сумі 144 878,08грн.;

- втрати від інфляції у сумі 4 458,4грн.,

- три відсотки річних у сумі 7 342,23 грн.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 1400543 від 27.01.2014 в частині своєчасної оплати за поставлений товар. У звязку з порушенням строків оплати вартості поставленого товару позивач нарахував пеню, втрати від інфляції та три відсотки річних.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, доводи позивача вважає безпідставними, зазначає, що за умовами пункту 3.3. договору покупець сплачує кожну партію поставленого товару протягом тридцяти банківських днів з дати постачання за умови отримання оригіналів рахунків та податкових накладних. Моментом отримання оригіналу рахунку для оплати покупцем є відмітка представником останнього на оригіналі рахунку дати отримання рахунку, завіреної відтиском штампу покупця, а у разі відправки оригіналу рахунку поштою (або службою курєрської доставки) дата штампу поштового відділення покупця або дата вручення службою курєрської доставки. Пунктом 2 специфікації №2 встановлено відстрочка щодо оплати вартості поставленого товару тривалістю 30 календарних днів, однак не зазначено відстрочка виконання якого саме обовязку становить 30 банківських днів (відстрочка надання документів, передбачених п.2.1.4. договору, відстрочка оплати тощо). За змістом п.3.3. договору покупець сплачує кожну партію товару протягом 30 банківських днів з дати постачання, при умові отримання оригіналів рахунків та податкових накладних. За доводами відповідача, передумовою виникнення обовязку щодо оплати поставленого позивачем товару є сукупність обставин: фактичне здійснення поставки, отримання відповідачем від постачальника оригіналів рахунків на товар, сплив строку відстрочки оплати 30 банківських днів з дати поставки товару. При цьому, дата здійснення поставки товару визначається відповідно до умов FCA Правил "Інкотермс-2010", оскільки зазначений термін погоджений сторонами як умова поставки за специфікацією №2. Як вбачається з п.4 специфікації №2, умовою поставки є FCA залізнична станція відправлення згідно з Правилами "Інкотермс-2010", проте не передбачено та не конкретизовано, яка саме залізнична станція відправлення, не вказано її найменування та місцезнаходження, що свідчить про не визначення сторонами місця поставки товару. Непогодження сторонами місця здійснення поставки товару унеможливлює встановлення дати здійснення поставки за специфікацією №2, та, відповідно, встановлення моменту виникнення обовязку відповідача щодо оплати поставленого товару та його прострочення. Позивачем до позовної заяви не додано жодних доказів вручення оригіналів рахунків покупцю. Щодо актів прийому-передачі, то ці акти підтверджують прийом-передачу виключно товару, що поставляється за договором, в них відсутнє будь-яке посилання на рахунки та їх надання покупцю. Відповідач вважає, що ненадання постачальником покупцю оригіналів рахунків на товар, поставлений у червні 2015 року згідно специфікації №2, які є передумовою виконання покупцем свого обовязку з оплати поставленого товару, є простроченням кредитора, яке не призводить до прострочення боржника.

Відповідач звертає увагу на те, що позивачем невірно здійснено розрахунок пені та трьох відсотків річних, оскільки не враховано, що першим днем прострочення оплати є наступний календарний день після спливу 30-го банківського дня від дати поставки кожної партії товару. Однак, позивачем за окремими партіями товару визначено першим днем прострочення 30-ий банківський день. Також відповідач не погоджується з нарахуванням втрат від інфляції та зазначає, що позивач при розрахунку інфляційних втрат за місяці, в яких мала місце дефляція, зазначав такі втрати на рівні "0", замість вказівки відємного значення інфляційних втрат, наведеного у відповідному розрахунку.

16 березня 2016 року до господарського суду надійшло клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 80%. Клопотання мотивоване тим, що штрафні санкції є надмірно високими у порівнянні з можливими збитками, при цьому позивачем жодних доказів виникнення збитків не надано. Крім того, на підприємстві знизився обсяг виробництва, зобовязання з оплати відповідачем виконані у повному обсязі, періоди прострочення невеликі.

У судовому засіданні 22.02.2016 оголошена перерва на 15.03.2016, з 15.03.2016 на 29.03.2016.

У судовому засіданні 29.03.2015 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

В С Т А Н О В И В:

27 січня 2014 року між приватним акціонерним товариством "Єнакіївський коксохімпром", як продавцем, та публічним акціонерним товариством "Нікопольський феросплавний завод", як покупцем, укладено договір №1400543, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобовязується поставити і передати у власність покупцеві продукцію коксохімічного виробництва відповідно до сортаменту, якості, термінам, в обсязі, за цінами і на умовах, передбачених в додатках (специфікаціях) до чинного договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобовязується прийняти товар і оплатити на умовах чинного договору. Витрати з перевезення (залізничний тариф) товару від пункту відправлення до пункту призначення відносяться на покупця.

За змістом п.2.1.1. договору постачальник зобовязується поставити покупцеві товар, на умовах та у спосіб, зазначеними у Специфікації (Додатку) до чинного договору. Товар повинен бути новий (що не був у вжитку, виключається підміна товару або його складових) і який належить постачальнику на праві власності. Умови постачання визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс-2010" у діючий редакції.

29 травня 2015 року до договору №1400543 від 27.01.2014 сторонами було підписано Специфікацію №2, відповідно до змісту якої поставляється товар горішок коксовий ТУ У 19.1-00190443-120:2012 Виробник ПрАТ "ЄКХП" у кількості 2 252,00грн.

Згідно п.1. Специфікації термін поставки червень 2015 року.

Базова ціна товару становить еквівалент 157,5доларів США - ціна за 1 суху тону ваги без урахування податку на додану вартість в національній валюті України за курсом НБУ, що діє на 00:00 дати відвантаження товару. Відстрочка складає 30 банківських днів з дати поставки (п.2 Специфікації).

Умови постачання та ціна товару: FCA залізнична станція відправлення згідно з правилами "Інкотермс-2010" (п.п.4.,5 специфікації).

За умовами п.2.1.3. договору поставка товару здійснюється постачальником згідно п.2.1.1. договору тільки після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця. У письмовому підтвердженні (заявці) покупець вказує графік поставки, містить обсяги та терміни поставки товару в межах періоду поставки, який сторони вказують в специфікації.

Постачальник зобовязується передавати покупцю кожні 7 (сім) календарних днів або в міру необхідності, документи, що відносяться до товару, що поставляється:

залізничні накладні (або їх копії);

сертифікати якості;

рахунок фактуру (рахунки) на відвантажений товар;.

податкову накладну (накладні) виписану й оформлену відповідно до вимог статей 187,201 Податкового кодексу України, "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого Міністерством фінансів України від 01.11.2011;

акти прийому-передачі товару (п.2.1.4).

Згідно п.3.3. договору, покупець сплачує кожну партію поставленого товару протягом тридцяти банківських днів з дати постачання, при умові отримання оригіналів рахунків та податкових накладних, якщо інше не обумовлено в специфікаціях до чинного договору. Моментом отримання оригіналу рахунку для оплати покупцем є відмітка представником останнього на оригіналі рахунку дати отримання рахунку, завіреної відтиском штампу покупця, а в разі відправки оригіналу рахунку поштою (або службою курєрської доставки) дата штампу поштового відділення покупця або дата вручення службою курєрської доставки.

Датою оплати вважається дата списання коштів з рахунку покупця на поточний рахунок постачальника (п.3.5. договору).

Позивачем на адресу відповідача були виставлені рахунки-фактури додатком до яких є залізничні накладні:

рахунок фактура №ЗА-0000175 від 04.06.2015 на суму 935 282,75грн., залізничні накладні:

№51952455 від 04.06.2015 на суму 182 189,17грн.,

№51952706 від 04.06.2015 на суму 151 976,5грн.,

№51952448 від 04.06.2015 на суму 153 921,86грн.,

№51962108 від 04.06.2015 на суму 152 452,92грн.,

№51962132 від 04.06.2015 на суму 157 018,56грн.,

№51962165 від 04.06.2015 на суму 137 723,74грн.,

рахунок фактура №ЗА-0000176 від 04.06.2015 на суму 302 875,09грн., залізничні накладні:

№52090339 від 10.06.2015 на суму 140 754,9грн.,

№52096971 від 10.06.2015 на суму 162 120,19грн.;

рахунок фактура №ЗА-0000181 від 11.06.2015 на суму 154 438,3грн., залізничні накладні:

52112505 від 11.06.2015 на суму 154 438,3грн.. Рахунок фактура №ЗА-0000181 від 11.06.2015 був відкоригований, виставлений новий рахунок фактура №ЗА-0000187 від 12.06.2015 на суму 158 610,17грн. та залізнична накладна від 15.06.2015 №52137809 на суму 158 610,17грн.;

рахунок фактура №ЗА-0000188 від 14.06.2015 на суму 628 598,58грн. та залізничні накладні:

№52185345 від 14.06.2015 на суму 167 393,14грн.,

№52185402 від 14.06.2015 на суму 156 146,16грн.,

№52185386 від 14.06.2015 на суму 162 862,55грн.,

№52185394 від 14.06.2015 на суму 142 196,74грн.

Рахунок фактура №ЗА-0000193 від 15.06.2015 на суму 147 687,65грн., залізнична накладна:

№52193943 від 15.06.2015 на суму 174 687,65грн.

Рахунок фактура №ЗА-0000200 від 18.06.2015 на суму 305 009,63грн., рахунок фактура №ЗА-0000214 на суму зменшення -4091,89грн., залізничні накладні:

№52558670 від 18.06.2015 на суму 151 072,66,

№52274222 від 18.06.2015 на суму 149 845,08грн.

рахунок фактура №ЗА-0000201 від 21.06.2015 на суму 296 132,54грн., залізничні накладні:

№52332806 від 21.06.2015 на суму 150 525,31грн.,

№52333366 від 21.06.2015 на суму 145 607,23грн.

На виконання умов договору поставки сторони підписали акти прийому-передачі продукції:

Акт прийому-передачі ЗА-0000175 від 04.06.2015 на загальну суму 935 282,75грн.,

Акт прийому-передачі ЗА-0000176 від 06.06.2015 на загальну суму 304 541,68грн.,

Акт прийому-передачі ЗА-0000179 від 04.06.2015 на загальну суму 302 875,09грн.,

Акт прийому-передачі ЗА-0000181 від 11.06.2015 на загальну суму 154 438,3грн.,

Акт прийому-передачі ЗА-0000187 від 12.06.2015 на загальну суму 158 610,17грн.,

Акт прийому-передачі ЗА-0000188 від 14.06.2015 на загальну суму 628 598,58грн.,

Акт прийому-передачі ЗА-0000193 від 15.06.2015 на загальну суму 174 687,65грн.,

Акт прийому-передачі ЗА-0000200 від 18.06.2015 на загальну суму 305 009,63грн.,

Акт прийому-передачі ЗА-0000201 від 21.06.2015 на загальну суму 296 132,54грн.

З урахуванням коригувань за рахунками фактурами №ЗА-0000214 від 30.06.2015 на суму зменшення -4091,89грн., №ЗА-0000213 від 30.06.2015 на суму 116,27грн. загальна сума коксового горішку склала 3 255 968,23грн.

Відповідач розрахувався за поставлений товар, що підтверджується банківськими виписками від 11.08.2015 на суму 1 542 699,52грн., від 20.08.2015 на суму 1 116 218,43грн., від 25.09.2015 на суму 300 917,74грн., від 16.09.2015 на суму 296 132,54грн. (а.с.142-149 том 2).

Позивач посилається на обставини несвоєчасного виконання відповідачем зобовязань за договором в частині оплати вартості поставленого позивачем відповідачу товару, що і є причиною спору.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобовязань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Враховуючи умови договору та умови специфікації до договору, положення ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, поставка якого підтверджується зазначеними вище залізничними накладними, є таким, що настав:

за накладними від 04.06.2015 на загальну суму 935 282,75грн.: №51952455 на суму 182 189,17грн., №51952406 на суму 151 976,5грн., №51952448 на суму 153 921,86грн., №51962108 на суму 152 452,92грн., №51962132 на суму 157 018,56грн., №51962165 на суму 137 723,74грн., строк оплати настав 17.07.2015 (з урахуванням святкового дня 28.06.2015) (оплата відбулася 11.08.2015);

за накладними від 10.06.2015 на суму 302 875,09грн.: №52090339 на суму 140 754,9грн., №52096971 на суму 162 120,19грн., строк оплати настав - 23.07.2015;

за накладною від 06.06.2015 на суму 304 541,68грн. строк оплати настав 20.07.2015 (оплата відбулася 11.08.2015);

за накладною від 11.06.2015 на суму 154 322,03грн. строк оплати настав 24.07.2015 (оплата відбулася 20.08.2015);

за накладною від 12.06.2015 на суму 158 610,17грн. - строк оплати настав 27.07.2015, (оплата відбулася 20.08.2015);

за накладними від 14.06.2015 на суму 628 598,58грн. строк оплати настав 27.07.2015, (оплата відбулася 20.08.2015);

за накладною від 15.06.2015 на суму 174 687,65грн. - строк оплати настав 28.07.2015, (оплата відбулася 20.08.2015);

за накладними від 18.06.2015 на суму 300 917,74грн. строк оплати настав 31.07.2015, (оплата відбулася 25.09.2015, в призначенні платежу зазначено, що оплата відбулась на підставі рахунку 200 від 18.06.2015);

за накладними від 21.06.2015 на суму 296 132,54грн. строк оплати настав 03.08.2015 (оплата відбулася 16.09.2015).

Відповідач у встановлені строки свої зобовязання по оплаті не виконав.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (cт.610 Цивільного кодексу України).

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату за договором передбачена п.8.3. договору. Так, у разі прострочення оплати товару, покупець сплачує постачальнику від вартості неоплаченого товару пеню за кожен день прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період у творення прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу.

Із системного аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 15 січня 2015 року у справі №3-204гс14 (справа №910/23600/13).

При обчисленні пені (з урахування заяви про уточнення позовних вимог) позивачем враховані вищенаведені положення та суму заявлених до стягнення грошових коштів було обчислено позивачем без урахування дня, в який відбулася поставка товару, розрахунок пені перевірено судом, є вірним.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення пені у сумі 144 878,08грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Позивач нарахував та просить стягнути три відсотки річних за загальний період з 18.07.2015 по 24.09.2015 у сумі 7 342,23грн. та втрати від інфляції у сумі 4 458,4грн. за серпень - вересень 2015 року.

Оскільки прострочення виконання зобовязання має місце, розрахунок трьох відсотків річних та втрат від інфляції за заявлений позивачем період відповідає вимогам чинного законодавства щодо порядку їх обчислення, вимога про стягнення трьох відсотків річних у сумі 7 342,23грн. та втрати від інфляції у сумі 4 458,4грн. підлягає задоволенню.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідач посилається на те, що позивачем не дотримано договірних зобовязань щодо умов здійснення платежів, зокрема, не надано доказів вручення відповідачеві оригіналів рахунків та податкових накладних та зазначає, що прострочення кредитора (позивача) щодо надіслання на адресу відповідача рахунків дає право останньому відстрочити виконання обовязку по оплаті вартості товару.

Суд вважає доводи відповідача необґрунтованими, оскільки відповідач не відмовився від отримання товару внаслідок невідповідності його асортименту; всі необхідні реквізити для перерахування грошових коштів за отриманий товар відповідач мав виходячи з відомостей, вказаних у накладних та договорі.

Окрім того, слід зазначити, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 Цивільного кодексу України, тому відсутність рахунка-фактури не звільняє відповідача від обовязку сплатити отриманий товар. Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 29.09.2009 року у справі №37/405.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача, що зі змісту п.2 Специфікації №2 не можливо дійти висновку: відстрочка якого саме обовязку становить 30 банківських днів.

Оскільки відстрочка 30 банківських днів від дати поставки товару передбачена саме п.2 Специфікації до договору, в якому зазначено про ціну товару, яка визначається в еквіваленті 157 доларів США за 1 суху тону ваги без урахування податку на додану вартість в національній валюті України за курсом НБУ, що діє на 00:00 дати відвантаження товару, можна дійти висновку, що зазначена відстрочка стосується саме оплати.

Відносно умов постачання товару на умовах FCA Правил "Інкотермс-2010" слід зазначити, що відповідно до п.А.3а Правил, договір перевезення немає зобовязань. За наявності прохання покупця або відповідної комерційної практики, якщо покупець своєчасно не дав інших указівок, продавець вправі укласти договір перевезення на звичайних умовах за рахунок і на ризик покупця. Відповідно до пункту Б.3 а покупець зобовязаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару від названого місяця, за винятком випадку, коли договір перевезення укладено продавцем відповідно до статті А.3. Акти приймання-передачі свідчать про те, що коксова продукція прийнята відповідачем в повному обсязі, без зауважень, жодних застережень щодо третьої особи, яка повинна була укласти договір перевезення або сама доставити вантаж відповідачу не було. У Специфікації вказана найближча до вантажовідправника станція першого перевізника: станція Єнакієве Донецької залізниці, зазначені код станції та код підприємства, які погоджені підписом та печаткою відповідача. Отже, твердження відповідача що сторонами не узгоджено місце здійснення поставки товару, що унеможливлює встановлення дати здійснення поставки та встановлення моменту виникнення обовязку щодо оплати поставленого товару, є необґрунтованими.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 80% від нарахованої суми суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі Господарського процесуального кодексу України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тяжкий фінансово-економічний стан відповідача підтверджується копією звіту про фінансові результати за 2015 рік, копіями наказів голови правління ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" про організацію роботи підприємства у травні-грудні 2015 року та січні 2016 року, згідно яких оголошений вимушений простій працівникам заводу у звязку із зниженням обсягу виробництва, копією довідки головного бухгалтера про стан заборгованості перед постачальниками.

Суд не погоджується з наведеними у відзиві відповідача доводами про те, що оголошення вимушеного простою незначній частині працівників підприємства, наявність кредиторської заборгованості перед постачальниками та наявність збитків за результатом роботи за 2015 рік є тими винятковими випадками, коли суд має право зменшити розмір стягуваної неустойки. З урахуванням викладеного, зважаючи на наявність відстрочки платежу 30 банківських днів з дати поставки товару та оплату з порушенням цього строку відстрочки майже на два місяці, невеликий розмір нарахованої до стягнення пені, суд не вбачає підстав задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру стягуваної неустойки на 80%.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд враховує наступне.

При зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 405,73грн.: згідно платіжного доручення №1275 від 10.07.2015 на суму 1 218,00грн. та №142 від 19.01.2016 на суму 1 187,73грн. В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути 156 678,71грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки при зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 405,73грн., а за результатами розгляду справи судовий збір становить 2 350,18грн., з державного бюджету України на користь позивача підлягає поверненню судовий збір у сумі 55,55грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача у сумі 2 350,18грн. (156 678,71грн. х1,5%).

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Електрометалургів, б.310, код ЄДРПОУ 00186520) на користь приватного акціонерного товариства "Єнакієвський коксохімпром" (86406, Донецька область, м. Єнакієве, вул. Марата,1, ЄДРПОУ 31272173) пеню у сумі 144 878,08грн., втрати від інфляції у сумі 4 458,4грн., три відсотки річних у сумі 7 342,23грн., витрати, повязані зі сплатою судового збору у сумі 2 350,18грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

Повне рішення складено, - 30.03.2015.