Постанова № 56812476, 30.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 березня 2016 року 08:20 справа №826/10233/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл"доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проскасування податкових повідомлень-рішеньОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 липня 2014 року №0006642208, 0006652208, 0006662208, 0006672208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2014 року в адміністративній справі №826/10233/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року, позовні вимоги задоволено: визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2015 року К/800/66940/14 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року справу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні 08 лютого 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; за спільним клопотанням представників сторін на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 07 липня 2014 року №0006642208 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом 2, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 23 010 338,00 грн., в тому числі за основним платежем - 15 340 225,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 670 113,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 07 липня 2014 року №0006652208 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом 2, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 20 892 206,00 грн., в тому числі за основним платежем - 13 928 137,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 964 069,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 07 липня 2014 року №0006662208 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 753 348,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 07 липня 2014 року №0006672208 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" нараховано штрафні санкції за ненадання документів у повному обсязі у розмірі 510,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 16 червня 2014 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" (код ЄДРПОУ 32851616) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Торенія" (код ЄДРПОУ 38091691) за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року.

В акті перевірки встановлено порушення позивачем: підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 15 340 225,00 грн., а саме по періодах: 9 місяців 2012 року у сумі 5 182 340,00 грн., 2012 рік у сумі 14 624 543,00 грн., 2013 рік у сумі 715 682,00 грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за перевіряємий період у розмірі 14 681 485,00 грн., заниженню суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на загальну суму 13 928 137,00 грн., а саме по періодах: у серпні 2012 року у сумі 1 095 979,00 грн., у грудні 2012 року у сумі 12 832 158,00 грн. та завищення ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2013 року у сумі 753 348,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним віднесенням до складу податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаних товарів/послуг по відносинам із ТОВ "Торенія", у зв'язку із не доведенням реальності господарських операцій.

Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, а ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Скасовуючи попередні рішення у справі та направляючи справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 10 листопада 2015 року К/800/66940/14 зазначив, що при новому розгляді справи, судам необхідно з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; визначити об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв'язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Відповідно до частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Таким чином, на виконання вказівок Вищого адміністративного суду України, суду необхідно встановити зміст спірних правовідносин та надати оцінку вимогам позивача, викладеним у адміністративному позові.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" з його контрагентом - ТОВ "Торенія"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що між ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" (покупець) та ТОВ "Торенія" (продавець) укладено договір поставки від 30 липня 2012 року №30/07-1, відповідно до якого продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти у власність та оплатити товар, асортимент і загальна кількість якого визначається відвантажувальними документами.

Відповідно до пункту 2.1.1 Договору від 30 липня 2012 року №30/07-1, продавець зобов'язується передати покупцю всі необхідні та належним чином оформлені документи на товар (його партію): сертифікати якості, видаткові, податкові накладні та інші при необхідності документи.

Розрахунок за товар проводиться покупцем шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно рахунку-фактури продавця (пункт 4.2 Договору від 30 липня 2012 року №30/07-1).

ТОВ "Торенія" виписало позивачу податкову накладну №145 на загальну суму 3 896 750,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 649 458,33 грн., податкову накладну №146 на загальну суму 359 963,14 грн., в тому числі податок на додану вартість 59 993,86 грн., податкову накладну №147 на загальну суму 31 344,77 грн., в тому числі податок на додану вартість 5 224,13 грн., податкову накладну №148 на загальну суму 11 238 960,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 1 873 160,00 грн., податкову накладну №149 на загальну суму 1 221 300,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 203 550,00 грн., податкову накладну №150 на загальну суму 1 924 851,30 грн., в тому числі податок на додану вартість 320 808,55 грн., податкову накладну №29 на загальну суму 145 800,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 24 300,00 грн., податкову накладну №151 на загальну суму 13 867,86 грн., в тому числі податок на додану вартість 2 311,31 грн., податкову накладну №1061 на загальну суму 653 554,44 грн., в тому числі податок на додану вартість 108 925,74 грн.,податкову накладну №1059 на загальну суму 3 251 448,70 грн., в тому числі податок на додану вартість - 541 908,12 грн., податкову накладну №1060 на загальну суму 7 021 330,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 1 170 221,67 грн., податкову накладну №1862 на загальну суму 172 625,16 грн., в тому числі податок на додану вартість 28 770,86 грн., податкову накладну №1863 на загальну суму 337 948,87 грн., в тому числі податок на додану вартість - 56 324,81 грн., податкову накладну №1833 на загальну суму 379 991,88 грн., в тому числі податок на додану вартість 63 331,88 грн., податкову накладну №1634 на загальну суму 113 495,04 грн., в тому числі податок на додану вартість 18 915,84 грн., податкову накладну №1779 на загальну суму 5 491 383,19 грн., в тому числі податок на додану вартість 915 230,53 грн., податкову накладну №1780 на загальну суму 7 915 548,17 грн., в тому числі податок на додану вартість - 1 319 258,03 грн., податкову накладну №1781 на загальну суму 2 090 768,47 грн., в тому числі податок на додану вартість 348 461,41 грн., податкову накладну №1782 на загальну суму 13 614 100,34 грн., в тому числі податок на додану вартість 2 269 016,72 грн., податкову накладну №2002 на загальну суму 9 391 247,27 грн., в тому числі податок на додану вартість - 1 565 207,88 грн., податкову накладну №2003 на загальну суму 14 515 783,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 2 419 297,17 грн., податкову накладну №1665 на загальну суму 52 008,77 грн., в тому числі податок на додану вартість 8 668,13 грн., податкову накладну №1666 на загальну суму 54 810,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 9 135,00 грн., податкову накладну №1667 на загальну суму 58 176,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 9 696,00 грн., податкову накладну №1668 на загальну суму 32 966,40 грн., в тому числі податок на додану вартість 5 494,40 грн.,податкову накладну №1671 на загальну суму 36 127,30 грн., в тому числі податок на додану вартість - 6 021,22 грн., податкову накладну №1669 на загальну суму 10 168,10 грн., в тому числі податок на додану вартість 1 694,68 грн., податкову накладну №1670 на загальну суму 1 241,53 грн., в тому числі податок на додану вартість 206,92 грн.,податкову накладну №1579 на загальну суму 175 940,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 29 323,42 грн., податкову накладну №1588 на загальну суму 1 109 885,70 грн., в тому числі податок на додану вартість 184 980,95 грн., податкову накладну №1581 на загальну суму 9 487,81 грн., в тому числі податок на додану вартість 1 581,30 грн.,податкову накладну №1582 на загальну суму 968 268,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 161 378,00 грн., податкову накладну №1583 на загальну суму 183 300,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 30 550,00 грн., податкову накладну №1584 на загальну суму 1 114 584,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 190 764,00 грн.,податкову накладну №1585 на загальну суму 89 622,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 14 937,00 грн., податкову накладну №1586 на загальну суму 6 069,32 грн., в тому числі податок на додану вартість 1 001,55 грн., податкову накладну №1587 на загальну суму 278 424,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 46 404,00 грн.,податкову накладну №1465 на загальну суму 4 345,20 грн., в тому числі податок на додану вартість - 724,20 грн., податкову накладну №1466 на загальну суму 1 912,96 грн., в тому числі податок на додану вартість 318,83 грн., податкову накладну №1467 на загальну суму 3 675,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 612,50 грн., податкову накладну №1468 на загальну суму 107 719,20 грн., в тому числі податок на додану вартість 17 953,20 грн.,податкову накладну №1464 на загальну суму 75 441,60 грн., в тому числі податок на додану вартість - 12 573,60 грн., податкову накладну №1469 на загальну суму 115 920,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 19 320,00 грн., податкову накладну №1467 на загальну суму 3 675,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 612,50 грн.

Оплата за надані послуги підтверджується копіями банківських виписок.

Суму вартості отриманих послуг відображена позивачем у складі доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за відповідні звітні періоди.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд враховує наявність в матеріалах справи первинних документів по відносинам із постачальниками, однак звертає увагу, що формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Разом з тим, позивачем не вказано, яким чином отримані послуги стосуються господарської діяльності ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" та не надано доказів, які б підтверджували реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача отриманих товарів; позивач не зазначив про характер отриманих товарів та не зазначив у чому вони полягали.

З наявних в матеріалах справи документів, вбачається, що ТОВ "Торенія", на виконання умов договору поставки від 30 липня 2012 року №30/07-1, поставлялись розчинники для фарби, кислота азотна, термопластик, вода технічна, тосол, цемент, кратон, заглушка, цвяхи, дизпаливо, трійник та інше.

Доказів використання придбаних у ТОВ "Торенія" товарів у власній господарській діяльності або з метою виконання зобов'язань перед третіми особами, позивачем ні під час проведення перевірки, а ні під час розгляду справи не надано.

Крім того, позивачем не надано доказів самої поставки таких товарів, зокрема документів, що підтверджували б перевезення зазначеної продукції, товарно-транспортних накладних, тощо.

Також, позивачем не надано суду довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей.

В матеріалах справи відсутні рахунки-фактури, згідно пункту 4.2 Договору від 30 липня 2012 року №30/07-1, які є обов'язковими для розрахунку за товар покупцем шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "Торенія" носять реальний характер, а надані послуги використані в межах господарської діяльності позивача.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

В частині висновків акта перевірки щодо неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що позивач відображав суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Торенія" у зв'язку з отриманням товарів.

Суд звертає увагу, що наявність у позивач податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відпорних сум податку на додану вартість по сумнівним господарським операціям.

Як зазначено вище при розгляді питання правомірності формування витрат, судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача послуг, отриманих від ТОВ "Торенія", що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з протоколу допиту свідка ОСОБА_2, який документально являвся директором та засновником ТОВ "Торенія" та яким підписувались первинні документи, надані позивачу, вбачається, що ОСОБА_2 надав згоду на реєстрацію товариства на своє ім'я за грошову винагороду не маючи на меті ведення господарської діяльності, однак реєстрація такого підприємства ним не здійснювалась, банківські рахунки не відкривались, податкова звітність не подавалась, довіреностей на право ведення господарської діяльності від його імені не підписувалось.

При цьому, згідно з позицією Верховного Суду України (справа № 21-421а11), первинні документи, підписані невстановленими особами, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

Таким чином, надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій між позивачем та ТОВ "Торенія" та факт їх використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентом, оскільки первинні документи не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

З огляду на зазначене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість, що призвело до завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість є обґрунтованими.

Щодо правомірності застосування штрафних санкцій за ненадання до перевірки документів, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, платники податків, зокрема, зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи.

Згідно пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Позивач, обґрунтовуючи свою правову позицію, зазначив про неможливість надання запитуваних документів у зв'язку з їх втратою, посилаючись на довідку лінійного відділу на станції Одеса-Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці від 23 травня 2014 №18/4548 на підтвердження того, що ОСОБА_3 звертався до вказаного відділу із заявою про втрату первинних документів.

Однак, суд зазначає, що дії суб'єкта господарювання, який виявив зникнення первинної документації, застережено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Так, у разі зникнення або знищення первинних документів, облікових регістрів та звітів: керівник підприємства письмово повідомляє про це правоохоронні органи; наказом формується комісія для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх зникнення або знищення, складається відповідний акт. У такому акті, як правило, описується факт втрати документації, місце випадку, причини того, що сталося, указуються особи, відповідальні за збереження документації з отриманими від них письмовими поясненнями, а також наводиться перелік відсутніх документів.

При цьому, суд вважає, що копію акта позивач мав би направити податковому органу та органу, у сфері управління якого перебуває підприємство.

Крім того, позивач не позбавлений був можливості у разі відсутності документів керівник видати наказ про проведення інвентаризації активів та зобов'язань (зі складанням актів-звірок з контрагентами та контролюючими органами з податків і зборів (обов'язкових платежів)).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність застосування до ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" штрафних санкцій за ненадання документів у повному обсязі у розмірі 510,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" не підлягає задоволенню.

Частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент звернення до суду) встановлювала, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн., тобто 10 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, решта суми судового збору у розмірі 90 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, а саме 4 384,80 грн. (4872,00 грн. - 487,20 грн.) має бути стягнута на користь Державного бюджету України з позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" (ідентифікаційний код 32851616; 03039, м. Київ, вулиця Саперно-Слобідська, 22-а) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) суму судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко