Постанова № 56812412, 14.03.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2016 року № 813/6144/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кедик М.В.

за участю секретаря судового засідання Іванес Х.О.,

представника позивача Кунащук І.В.,

представника відповідача Петришина Р.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Прикарпатпромарматура" до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

відкрите акціонерне товариство "Прикарпатпромарматура" (далі - позивач, ВАТ "Прикарпатпромарматура") звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Личаківському районі м. Львова), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.12.2014 № 0001162201, № 0001152201 та № 0025071702.

В обґрунтування позовних вимог ВАТ "Прикарпатпромарматура" зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 05.12.2014 № 509/22-01/00218319 про нереальність господарських операцій з ТОВ "Промбуд 2007", ТОВ "Укрметалтрейдінг", ТОВ "Ека Строй Компані", ТОВ "Статус 2008" є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Також зазначає, що основний засіб корпус 01 станом на 2013 рік виведений з експлуатації на ремонт, а амортизація на вказаний основний засіб за цей же період - 2013 рік не нараховувалась, а відтак суми амортизації не могли включатися у витрати, про завищення яких стверджує відповідач. Крім того звертає увагу, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.05.2012 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Прикарпатпромарматура", а постановою Господарського суду Львівської області від 05.02.2014 у справі № 5015/1763/12 ВАТ "Прикарпатпромарматура" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Вважає, що податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті безпідставно, тому просить суд їх визнати протиправними та скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, подала додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просила позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні. Зазначив, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ТОВ "Промбуд 2007", ТОВ "Укрметалтрейдінг", ТОВ "Ека Строй Компані", ТОВ "Статус 2008", а отже безпідставно занижено податковий кредит по податку на додану вартість всього на суму 82180 грн. Крім того позивачем завищено задекларовані показники у рядку 05.1 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за 2013 рік на суму 4750 грн, внаслідок безпідставного віднесення до вартості основних засобів суми капіталізації, оскільки основний засіб (корпус 01) виведений з експлуатації на реконструкцію. Також, позивачем несвоєчасно перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб, нарахований за період з 01.10.2011 по 30.09.2014 на загальну суму 84560,40 грн. Відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для їх скасування немає, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.

У період з 10.11.2014 по 28.11.2014 ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено документальну планову виїзну перевірку ВАТ "Прикарпатпромарматура" (код ЄДРПОУ 00218319) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 30.09.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 30.089.2014 про що 05.12.2015 складено акт № 509/22-01/00218319 (далі - акт перевірки).

Згідно акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем:

- п. 44.1, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами і доповненнями завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 930 грн;

- пп. 48.5.1 п. 48.5, п. 48.7 ст. 48, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI занижено ПДВ всього на 82180 грн, в т.ч. по періодах: грудень 2011 року 24800 грн, квітень 2012 року на суму 29680 грн, жовтень 2013 року на суму 19000 грн, березень 2014 року на суму 8700 грн;

- пп. 168.1.5, п. 168.1 ст. 168 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI ( із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2011 № 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового Кодексу України") у результаті чого несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, на загальну суму 84560,40 грн.

Вказані в акті порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про непідтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ТОВ "Промбуд 2007", ТОВ "Укрметалтрейдінг", ТОВ "Ека Строй Компані", ТОВ "Статус 2008", а також внаслідок безпідставного віднесення до вартості основних засобів суми капіталізації на основний засіб (корпус 01), оскільки такий виведений з експлуатації на реконструкцію та несвоєчасного перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, нарахованого за період з 01.10.2011 по 30.09.2014 на загальну суму 84560,40 грн

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 23.12.2014 винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0001162201 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 102825 грн (основний платіж - 82180 грн, штрафна (фінансова) санкція - 20545 грн);

- № 0001152201 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 1129 грн (основний платіж - 903 грн, штрафна (фінансова) санкція - 226 грн);

- № 0025071702 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 10054 грн (основний платіж - 0 грн, штрафна (фінансова) санкція - 10054 грн).

Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до 198.4 ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно з пп. 48.5.1 п. 48.5 ПК України податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Приписами п. 48.7 ст. 48 ПК України встановлено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього ж Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1 - 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ "Промбуд 2007", ТОВ "Укрметалтрейдінг", ТОВ "Ека Строй Компані", ТОВ "Статус 2008" позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ТОВ "Статус 2008" .

Між ВАТ "Прикарпатпромарматура" та ТОВ "Статус 2008" укладено договір підряду від 25.11.2011 № 11 (далі - договір), відповідно до умов якого ТОВ "Статус 2008" (Підрядник) зобов'язується за завданням ВАТ "Прикарпатпромарматура" (Замовника) на свій ризик, своїми трудовими та матеріальними ресурсами виконати ремонтно-будівельні роботи по ремонту та встановленню підлоги корпусу 01, а Замовник зобов'язується надати підряднику фронт робіт.

Відповідно до п. 3 Договору - договірна ціна складається Підрядником і становить 148800,00 грн.

На виконання умов договору ВАТ "Прикарпатпромарматура" виконано роботи, що підтверджується актом виконаних будівельних робіт від 31.12.2011 № 1 на суму 148800,00 грн.

За результатами виконаних робіт ТОВ "Статус 2008" виписано податкову накладну від 31.12.2011 № 445 на суму 148800,00 грн (в тому числі ПДВ 2400,00 грн).

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ТОВ "Промбуд 2007".

Між ВАТ "Прикарпатпромарматура" та ТОВ "Промбуд 2007" укладено договір підряду від 28.03.2012 № 5 (далі - договір), відповідно до умов якого ТОВ "Промбуд 2007" (Підрядник) зобов'язується за завданням ВАТ "Прикарпатпромарматура" (Замовника) на свій ризик, своїми трудовими та матеріальними ресурсами виконати ремонтно-будівельні роботи по встановленню підлоги корпусу 01 поетапно, а Замовник зобов'язується надати підряднику фронт робіт.

Відповідно до п. 3 Договору - договірна ціна складається Підрядником і становить 118269,00 грн.

На виконання умов договору ТОВ "Промбуд 2007" виконано роботи, що підтверджується актами виконаних робіт від 20.04.2012 № 1 на суму 59134,50 грн та від 30.04.2012 № 1 на суму 59134,50 грн

За результатами виконаних робіт ТОВ "Промбуд 2007" виписано податкові накладні від 20.04.2012 № 97 на суму 59134,50 грн (в тому числі ПДВ 9855,75 грн) та від 30.04.2012 № 218 на суму 59134,50 грн (в тому числі ПДВ 9855,75 грн).

Між ВАТ "Прикарпатпромарматура" та ТОВ "Промбуд 2007" укладено договір підряду від 30.03.2012 № 6 (далі - договір), відповідно до умов якого ТОВ "Промбуд 2007" (Підрядник) зобов'язується за завданням ВАТ "Прикарпатпромарматура" (Замовника) на свій ризик, своїми трудовими та матеріальними ресурсами виконати будівельні роботи по встановленню підлоги 2 поверху корпусу 01, а Замовник зобов'язується надати підряднику фронт робіт.

Відповідно до п. 3 Договору - договірна ціна складається Підрядником і становить 59811,00 грн.

На виконання умов договору ТОВ "Промбуд 2007" виконано роботи, що підтверджується актом приймання - передачі виконаних робіт від 27.04.2012 на суму 59811,00 грн.

За результатами виконаних робіт ТОВ "Промбуд 2007" виписано податкову накладну від 27.04.2012 № 169 на суму 59811,00 грн (в тому числі ПДВ 9968,50 грн).

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ТОВ "Укрметалтрейдінг".

Між ВАТ "Прикарпатпромарматура" та ТОВ "Укрметалтрейдінг" укладено договір підряду від 25.09.2013 № 18 (далі - договір), відповідно до умов якого ТОВ "Укрметалтрейдінг" (Підрядник) зобов'язується за завданням ВАТ "Прикарпатпромарматура" (Замовника) на свій ризик, своїми трудовими та матеріальними ресурсами виконати заміну асфальтного покриття внутрішніх асфальтних доріг ВАТ "Прикарпатпромарматура" поетапно, а Замовник зобов'язується надати підряднику фронт робіт.

Відповідно до п. 3 Договору - договірна ціна складається Підрядником і становить 114000,00 грн.

На виконання умов договору ТОВ "Укрметалтрейдінг" виконано роботи, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2013 року на суму 114000,00 грн та актами про прийняття-передачу виконання робіт від 23.10.2013 № 1 на суму 57000,00 грн, від 31.10.2013 № 2 на суму 57000,00 грн

За результатами виконаних робіт ТОВ "Укрметалтрейдінг" виписано податкові накладні від 23.10.2013 № 1419 на суму 57000,00 грн (в тому числі ПДВ 9500,00 грн) та від 31.10.2013 № 1572 на суму 57000,00 грн (в тому числі ПДВ 9500,00 грн).

Також, позивачем долучено:

- локальний кошторис на будівельні роботи заміни асфальтного покриття внутрішніх асфальтних доріг № 2-1-1;

- розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1;

- підсумкову відомість ресурсів (витрати - по факту);

- пояснювальну записку;

- договірну ціну на будівництво заміну асфальтного покриття внутрішніх асфальтних доріг ВАТ "Прикарпатпромарматура" м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 176, що здійснюється у жовтні 2013 року;

- звіт про витрати основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами за жовтень 2013 року.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ТОВ "Ека Строй Компані".

Між ВАТ "Прикарпатпромарматура" та ТОВ "Ека Строй Компані" укладено договір підряду від 12.02.2014 № 24 (далі - договір), відповідно до умов якого ТОВ "Ека Строй Компані" (Підрядник) зобов'язується за завданням ВАТ "Прикарпатпромарматура" (Замовника) на свій ризик, своїми трудовими та матеріальними ресурсами виконати виконати заміну асфальтного покриття майданчика № 2 ВАТ "Прикарпатпромарматура", а Замовник зобов'язується надати підряднику фронт робіт.

Відповідно до п. 3 Договору - договірна ціна складається Підрядником і становить 52200,00 грн.

На виконання умов договору ВАТ "Прикарпатпромарматура" виконано роботи, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2014 на суму 52200,00 грн та актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року на суму 52200,00 грн.

За результатами виконаних робіт ТОВ "Ека Строй Компані" виписано податкову накладну від 31.03.2014 № 167 на суму 52200,00 грн (в тому числі ПДВ 8700,00 грн).

Також, позивачем долучено:

- локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 на заміну асфальтного покриття майданчика № 2 ВАТ "Прикарпатпромарматура";

- розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1;

- підсумкову відомість ресурсів (витрати - по факту);

- пояснювальну записку;

- договірну ціну на будівництво заміну асфальтного покриття майданчика № 2 ВАТ "Прикарпатпромарматура" м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 176, що здійснюється у березні 2014 року;

- звіт про витрати основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами за березень 2014 року;

- підсумкову відомість ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 будівельні роботи.

Отже, матеріалами справи підтверджується укладення господарських договорів між ВАТ "Прикарпатпромарматура" та ТОВ "Промбуд 2007", ТОВ "Укрметалтрейдінг", ТОВ "Ека Строй Компані", ТОВ "Статус 2008", факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

Дослідивши Акт перевірки, суд приходить до висновку, що викладені в ньому обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу акта іншого податкового органу. Висновки Акта перевірки зводяться лише до констатації тверджень, що господарські операції ВАТ "Прикарпатпромарматура" не мали реального товарного характеру. Підставою для таких висновків стали акти:

- ДПІ у Шевченківському районі у м. Києві від 08.11.2012 № 1857/22-90/35676870 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки "Промбуд 2007" (ЄДРПОУ 35676870) щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.2012 по 31.04.2012";

- ДПІ у Оболонському районі у м. Києві від 21.11.2013 № 720/26-54-22-02/38398399 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Укрметалтрейдінг" (ЄДРПОУ 38398399) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2013 по 31.10.2013";

- Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська від 15.01.2013 № 129/22-5470/36094507 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Статус 2008";

- ДПІ у Шевченківському районі у м. Києві від 07.08.2014 № 1803/26-59-22-03/35872733 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Ека Строй Компані" (ЄДРПОУ 35872733) щодо документального підтвердження податкового зобов'язання та податкового кредиту за березень 2014 року".

При цьому, суд звертає увагу, що вказаним актом не досліджувалася діяльність позивача та не було встановлено порушення законодавства саме позивачем, а встановлено виключно неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Промбуд 2007", ТОВ "Укрметалтрейдінг", ТОВ "Ека Строй Компані", ТОВ "Статус 2008". Окрім того, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити жодних висновків про господарські операції, оскільки таким актом лише документується факт неможливості проведення зустрічної звірки.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій між ВАТ "Прикарпатпромарматура" та ТОВ "Промбуд 2007", ТОВ "Укрметалтрейдінг", ТОВ "Ека Строй Компані", ТОВ "Статус 2008" суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що податкові накладні отримані позивачем від ТОВ "Промбуд 2007", ТОВ "Укрметалтрейдінг", ТОВ "Ека Строй Компані", ТОВ "Статус 2008" оформлені у відповідності до вимог п. 201.1 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

У матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарських операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Щодо посилань відповідача на завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (податкове повідомлення-рішення від 23.12.2014 № 0001152201), суд зазначає наступне.

Як вбачається з додатку АМ до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, таблиця 1 міститься інформацію про нараховану амортизацію за звітний період, зокрема, сума нарахованої амортизації за 2013 рік складає 274076 грн, сума ліміту витрат на поліпшення основних засобів складає 2659349 грн (10 % від балансової вартості основних засобів), балансова вартість основних засобів на початок звітного року складає 26593489 грн.

Відповідно до зведеної відомості нарахування амортизації основних засобів за 2013 рік, загальна сума нарахованої амортизації по усіх основних засобах становить 301302, 06 грн. при цьому сума 27226,32 грн - сума нарахованої амортизації по рах. 103 за будівлю бомбосховища, котра не використовується підприємством з огляду на військове призначення будівлі.

Отже сума, яка підлягала включенню, як одна із складових ряд. 05.1. Декларації становить 274076 грн (301302,06 грн (загальна сума амортизації) - 27226,32 грн (амортизація по бомбосховищу), та відповідає сумі вказаній у додатку АМ до Декларації з податку на прибуток підприємства.

Крім того, згідно з розшифровок відомостей наявних основних засобів по 3 групі (рах. 103), помісячно, амортизація на будівлю корпусу 01 інвентарний номер 10001, за жоден з місяців 2013 року не нараховувалась.

Судом встановлено, що корпус 01 станом на 2013 рік був виведений з експлуатації на ремонт, а амортизація на вказаний основний засіб за цей період не нараховувалась, а відтак суми амортизації не включалися у витрати, про завищення яких стверджує відповідач.

Також, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що суми поліпшень згідно виконаних ТОВ "Укрметалтрейдінг" робіт на заміну асфальтного покриття ВАТ "Прикарпатпромарматура" у жовтні 2013 року, як поліпшення корпусу 01 в повному обсязі та входять до декларації про оподаткування прибутку у складі амортизаційних відрахувань, оскільки виконані роботи ТОВ "Укрметалтрейдінг" стосувались асфальтних майданчиків (доріг) та не могли вплинути на суми покращень корпусу 01.

Судом встановлено, що вказані асфальтовані майданчики використовувались ВАТ "Прикарпатпромарматура" у господарській діяльності, зокрема були надані в оренду ТОВ "ВА-АВТО" за договором оренди від 01.10.2012 № 5-11-ор, що підтверджується актом прийому-передачі об'єкта оренди від 01.10.2012.

Відповідно до п. 9.1 вказаного договору оренди, на об'єкт оренди проводяться амортизаційній відрахування, розмір яких визначається згідно з чинними нормами. Амортизаційні відрахування на об'єкт оренди залишаються в розпорядженні Орендодавця.

Щодо податку на доходи з фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Перевіркою правильності оподаткування окремих видів доходів, які мають свої особливості щодо їх нарахування (виплати) та оподаткування, встановлено несвоєчасне перераховання податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, на загальну суму 84560,40 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.05.2012у справі № 5015/1763/12 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Прикарпатпромарматура",

Відповідно до п. 3 уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що передбачає:

- зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до порушення справи про банкрутство;

Протягом дії мораторію:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших докментів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;

- не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Постановою Господарського суду Львівської області від 05.02.2014 у справі № 5015/1763/12 ВАТ "Прикарпатпромарматура" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції що діяла на дату порушення провадження у справі про банкрутство, мораторій на задоволення вимого кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду; Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів серед іншого не нараховується неустойка, штраф, пеня, не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загально обов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже імперативною нормою спеціального закону, за умови порушеного провадження у справі про банкрутство, заборонено здійснювати боржнику будь-які нарахування штрафів пені, в тому числі на податки збори та інші обов'язкові платежі.

Статтею 1 Закону України про банкрутство визначено поняття кредитора - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя);

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав;у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Враховуючи те, що 04.05.2012 введено мораторій, а 05.02.2014 ВАТ "Прикарпатпромарматура" визнано банкрутом, відтак у позивача не може виникати жодних додаткових зобов'язань, а отже, винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення 23.12.2014 № 0025071702 та суми штрафу у розмірі 10054,00 грн є протиправним та прямо суперечать вказаним нормам.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами, а правомірність виставленого податкового повідомлення-рішення відповідач не довів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 23.12.2014 № 0001162201.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 23.12.2014 № 0001152201.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 23.12.2014 № 0025071702.

5. Стягнути з Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь відкритого акціонерного товариства "Прикарпатпромарматура" (79024, м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 176, ЄДРПОУ 00218319) судовий збір в розмірі 1557 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят сім) грн 81 копійка.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.