Ухвала суду № 56810851, 29.03.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №587/173/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Моісеєнко О. М.Номер провадження 22-ц/788/604/16 Суддя-доповідач - Бойко В. Б. Категорія - 23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Бойка В. Б.,

суддів - Семеній Л. І. , Шевченка В. А.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Сумського районного суду Сумської області 14 грудня 2015 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма « Косівщинська » про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі,

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до Сумського районного суду Сумської області з даним позовом, в якому остаточно уточнивши свої вимоги ( а.с. 59-60 ) просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма « Косівщинська » ( далі - ТОВ ) 2636 грн. 95 коп., з них : 2005 грн. 54 коп. заборгованість по орендній платі за 2011-2013 роки, 120 грн. 00 коп. - 3% річних, 511 грн. 41 коп. - інфляційне збільшення заборгованості та розірвати договір оренди землі від 04 січня 2005 року, укладений між нею та ТОВ.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 14 грудня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_4, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

При цьому зазначає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відсутність систематичної несплати орендної плати та вини відповідача у порушенні зобов'язання. Вважає, що судом не належним чином застосовано умови договору оренди землі, що стосується нарахування та виплати орендної плати позивачу за користування його земельною ділянкою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю, виданого 26 липня 2004 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №2503 від 20.11.2003 року, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,72 га, розташованої на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області (а.с. 14 ).

04 січня 2005 року між ОСОБА_3 та ТОВ був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки, який зареєстровано 14 вересня 2006 року в Сумському районному відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України» за № 040661302682 ( а.с. 10 ).

Згідно умов даного договору позивач надала спірну земельну ділянку ТОВ у користування строком на 5 років на умовах сплати останнім орендної плати у розмірі 442 грн., що становить 1,5 % від грошової оцінки земельного паю, яка має вноситися до 30 числа останнього у звітному періоді місяця і обчислюватися з урахуванням індексів інфляції ( а.с. 9-10 ).

Земельна ділянка була передана позивачем та прийнята відповідачем в оренду згідно з актом приймання - передачі від 15 вересня 2006 року ( а.с. 10 на звороті ).

Пунктами 14 та 14 а договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається один раз у два роки, зокрема, в разі змін розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції.

У разі несплати орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня в розмірі 0,01% від невиплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 36 договору, його дія припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання іншою стороною договірних зобов'язань, а також з інших підстав, визначених законом.

Додатковим договором, укладеним сторонами 01 січня 2009 року та зареєстрованим 04 жовтня 2010 року за № 041061300944, збільшено строк оренди до 10 років та визначено річну орендну плату в розмірі 1083 грн. 75 коп., що становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельної частки (паю) ( а.с. 11 ).

Як вбачається з видаткових касових ордерів від 30 грудня 2013 року, ОСОБА_3 було перераховано 1712 грн. 89 коп. орендної плати за 2011- 2012 роки і 1712 грн. 89 коп. за 2013 рік ( а.с. 35 - 36 ).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що орендна плата за 2013 рік була виплачена позивачу своєчасно і у повному обсязі, орендна плата за 2011 і за 2012 роки була їй виплачена із порушеннями визначених договором строків, однак теж у повному обсязі, з урахуванням інфляційних втрат та пені. На час подання позову права позивача не були порушені, тому підстави для розірвання договору відсутні.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи та вимогами закону.

Відповідно до вимог ч.ч. 1-2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Вичерпний перелік підстав для припинення та примусового припинення права користування земельною ділянкою, що не підлягає розширеному тлумаченню, визначений статтями 141, 143 Земельного кодексу України.

Зокрема, п. д ) ст. 141 ЗК України однією з підстав для припинення права користування земельною ділянкою, передбачено систематичну несплату орендної плати.

Із положень ст. 13 Закону України «Про оренду землі» ( далі - Закон ), який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами у застосуванні щодо спірних правовідносин, вбачається, що договір оренди землі - це договір, згідно з яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Розмір, форма та строки орендної плати за землю, які відповідно до ст. 21 цього Закону встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди законодавству.

Обов'язки та права сторін договору визначені статтями 24 і 25 Закону та умовами договору. Так, в силу ч. 1 ст. 24 Закону, орендодавець вправі, зокрема, вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що орендна плата за 2013 рік була виплачена позивачу своєчасно і у повному обсязі, орендна плата за 2011 і за 2012 роки їй виплачена 30 грудня 2013 року, тобто із порушеннями визначених договором строків, однак теж у повному обсязі з урахуванням інфляційних втрат та пені.

На підтвердження розміру орендної плати, яка відповідно до умов укладеного договору підлягала нарахуванню та виплаті ОСОБА_3, суд першої інстанції навів відповідні розрахунки, які апелянтом не спростовані.

Орендна плата за користування спірною земельною ділянкою, виходячи з умов укладених між сторонами договорів оренди землі та з урахуванням індексів інфляції становить:

за 2011 рік - 1133 грн. 60 коп. (1083 грн. 75 коп. х 104,6);

за 2012 рік - 1133 грн. 60 коп.;

за 2013 рік - 1139 грн. 27 коп. (1133 грн. 60 коп. х 100, 5).

На підставі п. 14 а договору від 04 січня 2005 року, за кожен день прострочення виплати орендної плати, нарахованої за 2011 рік та 2012 рік, відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі 0,01 %, що становить відповідно 82 грн. 63 коп. (1133 грн. 60 коп. х 729 х 0,01%) і 41 грн. 26 коп. (1133 грн. 60 коп. х 364 х 0,01%).

Крім того відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідальність за неналежне виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати за 2011-1012 роки, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, становить 67 грн. 92 коп. (1133 грн. 60 коп. х 3% : 365 х 729) та 33 грн. 91 коп. (1133 грн. 60 коп. х 3% : 365 х 364) відповідно.

Таким чином, розмір орендної плати за 2011 рік склав 1284,15 грн. (1133,60 грн. + 82,63 грн. + 67,92 грн.), за 2012 рік - 1208,77 грн. (1133,60 грн. + 41,26 грн. + 33,91 грн.) та за 2013 рік - 1139, 27 грн.

Ураховуючи передбачені ст. 16 Податкового кодексу України відрахування із зазначених сум у вигляді 15 % податку з доходів фізичних осіб, до виплати ОСОБА_3 за 2011-2013 року належало 3087 грн. 36 коп. (3632 грн. 19 коп. - 544 грн. 83 коп.). Позивачу ж фактично виплачено 3425 грн. 78 коп., що більше ніж належало до сплати. Сума переплати становить 338 грн. 42 коп.

Отже, на день звернення до суду з даним позовом права позивачки фактично відновлені, у подальшому аналогічних порушень відповідачем допущено не було.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що в даному випадку відсутній факт систематичного невиконання відповідачем договірних зобов'язань, який міг би бути підставою для розірвання укладеного між сторонами договору оренди.

Таким чином, фактів систематичної несплати ТОВ орендної плати та фактів невиконання відповідачем обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону, як судом першої інстанції, так і при апеляційному перегляді рішення суду не встановлено.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 з приводу нарахування щорічного платежу орендної плати з урахуванням індексу інфляції, який повинен розраховуватись, починаючи з 2006 року, не ґрунтуються на законі.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.

З огляду на наведене вище, колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Сумського районного суду Сумської області 14 грудня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -